Рішення № 75397485, 13.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/753/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрим”

до Приватного підприємства “Росава”

про стягнення 2 000 000 грн

За участю представників:

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 14/86 від 29.12.2017).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Газтрим” (далі – позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства “Росава” (далі – відповідач) про стягнення 2 000 000 грн боргу за контрактом № 138 від 15.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за контрактом № 138 від 15.02.2018.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018 позовну заяву передано до розгляду головуючому судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/753/18 та призначено підготовче засідання на 06.07.2018.

06.07.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява № 06-15/18 від 06.07.2018 (вх. № 12904/18), згідно якої представник позивача просив суд розглядати справу без його участі та повідомив суд про підтримання позову у повному обсязі, яке задоволено судом в частині розгляду справи без участі представника позивача.

06.07.2018 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 05-05 від 25.06.2018 (вх. № 12903/18), згідно якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки постановою від 13.03.2018 головним державним виконавцем примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача; станом на дату подачі позову відповідачем не здійснена оплата за товар в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2018 закрито підготовче засідання у справі № 911/753/18, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 13.07.2018.

У судовому засіданні 13.07.2018 представник відповідача заперечив проти задоволення позову повність.

Представник позивача у судове засідання 13.07.2018 не з’явився, не скористався правом подачі відповіді на відзив.

Враховуючи, що неявка позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 13.07.2018, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за наявними в ній матеріалами справи за відсутності позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газтрим” (далі – Продавець) та Приватним підприємством “Росава” (далі – Покупець) укладено контракт № 138, за умовами якого продавець зобов’язався продати, а покупець – купити Бензин – розчинник для гумової промисловості НЕФРАС С2-80/120 вищого гатунку (в подальшому – «товар») виробництва АТ «Рязанская нефтеперерабатывающая компания», РФ.

Згідно п. 2.1. контракту кількість товару, що поставляється за контрактом, складає 55 тон (+/- 10 % в опціоні продавця).

Відповідно до п.п. 3.5., 3.6. контракту строк поставки товару становить до 20.03.2018, при умові підписання сторонами даного контракту до 16.02.2018 (включно) та отримання продавцем від покупця до 16.02.2018 (включно) повної реквізитної заявки з назвою та кодом станції отримання української залізниці (далі УЗ), назви та коду вантажоотримувача по УЗ. Зобов’язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними, та ризики по його втраті (псуванні) товару переходять від продавця до покупця: при базисі СPT (незалежно від місця передачі товару на станції або пункту призначення відповідно) – з дати штемпеля на залізничній квитанції на станції відправлення про прийняття товару залізницею.

Загальна сума контракту складає 2 255 000 грн. Форма розрахунків: оплата протягом 3-х банківських днів з дати поставки товару. Товар повинен бути оплачений шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 4.2., 5.1., 5.2. контракту).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом видаткової накладної № 985 від 28.03.2018 (а.с. 14), залізничної накладної № 24955789 (а.с. 15-16) позивачем на виконання п. 1.1. контракту № 138 від 15.02.2018 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 097 314,21 грн.

У судовому засіданні 13.07.2018 досліджено рахунок на оплату № 837 від 28.03.2018 на суму 2 097 314,21 грн (а.с. 18), який залишився неоплаченим відповідачем.

Суд встановив, що відповідач в порушення п. 5.1. контракту за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 06.04.2018 позивачу 97 314,21 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 11.07.2018 (а.с. 19), підписаним та скріпленим печаткою відповідача, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за контрактом № 138 від 15.02.2018 на момент ухвалення судового рішення склав 2 000 000 грн (2 097 314,21 грн – 97 314,21 грн).

Відсутність оплати за товар визнається відповідачем, що підтверджується відзивом на позовну заяву № 05-05 від 25.06.2018 (а.с. 72-74).

Предметом позову є вимоги про стягнення 2 000 000 грн боргу за контрактом № 138 від 15.02.2018.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1 контракту № 138 від 15.02.2018 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 097 314,21 грн.; відповідач в порушення п. 5.1. контракту за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 06.04.2018 позивачу 97 314,21 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 11.07.2018 (а.с. 19), підписаним та скріпленим печаткою відповідача, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за контрактом № 138 від 15.02.2018 на момент ухвалення судового рішення склав 2 000 000 грн (2 097 314,21 грн – 97 314,21 грн), що не спростовано відповідачем.

Посилання відповідача на накладення постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.02.2018 арешту на грошові кошти відповідача не можуть вважатися судом в якості неможливості виконати обов’язок за контрактом, оскільки наявність виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на грошові кошти відповідача, не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов’язань.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 2 000 000 грн боргу, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 000 000 грн боргу за контрактом № 138 від 15.02.2018 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрим” до Приватного підприємства “Росава” про стягнення 2 000 000 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Росава” (09108, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Леваневського, будинок 91; ідентифікаційний код 30253385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтрим” (01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 32/2, офіс 3; ідентифікаційний код 36980223) 2 000 000 (два мільйони гривень) 00 коп. боргу за контрактом № 138 від 15.02.2018 та 30 000 (тридцять тисяч гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 19.07.2018.

Суддя П.В.Горбасенко