Рішення № 75397457, 19.07.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/952/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Матуляк П.Я., , судді Грица Ю.І. , судді Шкіндер П.А. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина", вул. Данила Галицького,40А, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

до відповідача: Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" вул. Д.Галицького,40, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства (м.Івано-

Франківськ, вул.М.Грушевського, 31)

про зобов"язання повернути тварин

за зустрічним позовом Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" вул. Д.Галицького,40,смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина", вул. Данила Галицького,40А,смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

про визнання недійсним договору №08 від 28.12.13

за участю:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина": не з"явився

від Державного підприємства "Вигодське лісове господарство": не з"явився

від третьої особи - Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства : не з"явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про зобов"язання повернути тварин.

Ухвалою суду від 03.11.16 порушено провадження у справі.

В ході провадження у справі ухвалою суду від 04.05.17 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду від 16.02.17.

Ухвалою суду від 24.10.17 зупинено провадження у справі на час проведення експертизи та надіслано матеріали справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

19.03.18 до суду повернулися матеріали справи із висновком експертів від 26.02.18 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34(вх.№4388/18 від 19.03.18).

Ухвалами суду від 26.03.18, 12.04.18 та 24.04.18 відкладено підготовче засідання відповідно на 12.04.18, 24.04.18 та 17.05.18.

Ухвалою суду від 17.05.18 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" б/н від 23.04.18 (вх.№5906/18 від 23.04.18) про призначення повторної судової експертизи, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.06.18.

В судовому засіданні 05.06.18 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилався на:

договір про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.13, укладений між ТзОВ «Вектор-Долина» та Державним підприємством “Вигодське лісове господарство», за умовами якого позивачем за первісним позовом передано відповідачу за первісним позовом на тимчасове утримання тварин, що є предметом даного спору;

акти приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013р. та 12.04.13, якими підтверджується факт передачі тварин;

акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, проведеної Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 13.05.2014р., яким підтверджується наявність спірних тварин і в кількості, що зазначена в спірних актах приймання-передачі, у Ільмянському та Свічівськму лісництвах;

пояснення керівників ТзОВ «Вектор-Долина» та Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були присутні у судовому засіданні 16.02.17 та підтвердили факт укладення договору 28.02.13 та передачу тварин;

лист Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» №554-04/08 від 31.08.2016р., яким відповідач за первісним позовом заперечив факт укладення спірного договору, однак зазначив, що згідно пояснень службових осіб підприємства у грудні 2012 року тварини завозилися за усними вказівками директора підприємства без жодних документів, які б свідчили про їх походження, так само за вказівками директора будувались вольєри для цих тварин та здійснювалася заготівля сіна для їх утримання;

акт перевірки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", яким також підтверджується наявність тварин у Державному підприємстві “Вигодське лісове господарство», однак вже в меншій кількості;

приписи статей 509, 627, 629, 936, 949 Цивільного кодексу, що встановлюють обов”язок відповідача за первісним позовом виконувати прийняті на себе договірні зобов”язання та повернути предмет договору (тварини) поклажодавцеві - товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина".

Щодо зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов (вх.№18951/16 від 27.12.16). Зокрема, вказав на наявність судового рішення у справі між тими ж сторонами, той же предмет і з тих же підстав, а також той факт, що позивачем за зустрічним позовом пропущено строк позовної давності, про що подав відповідну заяву про застосування позовної давності (вх.318930/16 від 27.12.16). Крім того, зазначив, що спірний договір не є фіктивним, оскільки за умовами вказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" згідно актів приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013р. та 12.04.13 передано Державному підприємству “Вигодське лісове господарство» тварин у кількості 54 особини. Щодо посилання Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» на ст.227 Цивільного кодексу України як на підставу визнання спірного договору недійсним зауважив, що укладення та виконання договору про передачу тварин на тимчасове утримання згідно норм чинного законодавства не потребує ліцензії, оскільки утримання тварин не є ліцензованою діяльністю. Зокрема, зауважив, що позивачем направлялися запити у відповідні органи для надання роз”яснень щодо таких дозволів, у відповідь на які позивачу за первісним позовом повідомлено про те, що механізму видачі дозволів на утримання диких тварин у неволі не існує. Просив долучити до матеріалів справи докази звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" та відповіді компетентних органів на ці звернення, однак судом відмовлено в їх долученні до матеріалів справи у відповідності до ч.8ст.80 ГПК України. За таких обставин, просив суд відмовити в зустрічному позові та закрити провадження у справі в частині зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 05.06.18 проти первісного позову заперечив, вказав на відсутність правових підстав для повернення тварин позивачу за первісним позовом, оскільки:

спірний договір 28.02.13 між сторонами у справі не укладався, а акти приймання-передачі не підписувалися сторонами 28.02.2013р. та 12.04.13, що підтверджується висновком експертів у даній справі;

частина тварин була завезена на територію відповідача ще до 28.02.13 (дати нібито укладення спірного договору) за усною вказівкою директора Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями мисливствознавця Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" ОСОБА_3 у судових засіданнях 16.02.17 та 05.06.18;

договори, які укладаються підприємством, реєструються у відповідному журналі та передаються в юридичний відділ та бухгалтерію, однак у зазначених підрозділах підприємства відсутні будь-які документи на підтвердження укладення спірного договору, що підтверджується довідкою Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" №871-04/08 від 26.12.16 та актами перевірки Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області та Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, копії яких містяться в матеріалах справи;

в акті приймання-передачі тварин від 28.02.13 зазначено вартість оленів благородних (самок - 4 шт.) - 26600,00грн. за 1шт., в той час, коли такі олені прийнято позивачем за первісним позовом на тимчасове утримання від приватного підприємства "Піраміда" значно пізніше підписання акта приймання- передачі тварин від 28.02.13, а саме 12.04.13 згідно відповідного акта приймання передачі.

Крім того, не заперечив факту наявності тварин на території Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", однак вказав на відсутність будь-яких документів, які б вказували на їх походження. Зауважив, що позивачем за первісним позовом не доведено, що ці тварини є тими самими тваринами, які нібито передано позивачем за первісним позовом згідно договору від 28.02.13.

Підтримав зустрічний позов з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, проведеною Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 13.05.2014р., про що складено відповідний акт, виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" ст.17 Закону України “Про тваринний світ”, що полягає у відсутності дозволів для розведення та утримання тварин. Щодо заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" проти зустрічного позову вказав на те, що підстави заявленого позову у справі № 909/564/15 та у даній справі не є тотожними. Зауважив, що строк позовної давності позивачем за зустрічним позовом не пропущено, оскільки із зустрічним позовом Державне підприємство "Вигодське лісове господарство" звернулося до суду 08.12.16, а про існування спірного договору Державне підприємство "Вигодське лісове господарство" дізналося 31.10.14 в ході перевірки Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Вигодське лісове господарство". Зазначив, що спірний договір є фіктивний, оскільки вказаний договір та акти приймання-передачі тварин укладені не в той час, яким вони датовані, а значно пізніше. Вказав на те, що процедура завезення і утримання тварин передбачає наявність дозволів ряду державних органів (зокрема, ветеринарної служби, Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства та Мінекології, оскільки тварини завезені з інших областей), а також натурного і документального оформлення цієї процедури.

Представник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства підтримав позицію Державного підприємства "Вигодське лісове господарство".

В судовому засіданні 05.06.18 оголошувалася перерва до 03.07.18, про що сторони повідомлені під розписку.

03.07.18 судове засідання не відбулося у зв”язку з перебуванням колегії суддів у відрядженні, відтак ухвалою суду від 05.07.18 призначено справу до розгляду по суті на 19.07.18.

В судове засідання представники сторін не з"явился, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (вх. номер повідомлення 10295/18 від "11" липня 2018 р., вручено ухвалу від 05.07.18 Обласному управлінню лісового та мисливського господарства, дата вручення 09.07.18; вх. номер повідомлення 10485/18 від "16" липня 2018 р., вручено ухвалу від 05.07.18 Державному підприємству "Вигодське лісове господарство", дата вручення 10.07.18; вх. номер повідомлення 10486/18 від "16" липня 2018 р., вручено ухвалу від 05.07.18 Товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина", дата вручення 10.07.18). Причини неявки суду учасники справи не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом враховано положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що учасники справи, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності учасників справи за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні обставини справи.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 23.02.13 вбачається, що цей договір укладено між ТзОВ «Вектор-Долина» та Державним підприємством «Вигодське лісове господарство», підписано сторонами та скріплено їх печатками.

За умовами цього договору ТзОВ «Вектор-Долина» безоплатно передало, а ДП «Вигодське лісове господарство», у свою чергу, - прийняло на утримання тварин на строк з 28.02.2013р. по 31.07.2016р., а в кінці строку утримання тварин отримало право безоплатно залишити за собою весь приплід молодняка тварин, що тимчасово утримувались. За умовами договору тварини передаються на утримання в Ільмянське та Свічівське лісництво; порода, кількість, стать та вартість тварин вказані в акті прийому- передачі, який є невід’ємною частиною даного договору.

З позовної заяви вбачається, що фактична передача тварин відбулась 28.02.2013р. та 12.04.2013р., зокрема:

по акту приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013р. ДП “Вигодське лісове господарство» прийняло від ТзОВ «Вектор-Долина» в Ільмянське лісництво 13 тварин, з яких олень благородний (самка) - 4 шт., олень благородний (самець) - 5 шт., олень плямистий (самка) - 1 шт., олень плямистий (самець) - 3 шт. загальною вартістю 365100,00грн. ;

по акту приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 12.04.2013р. ДП “Вигодське лісове господарство» прийняло від ТОВ «Вектор-Долина» у Свічівське лісництво 41 тварину, з яких олень благородний (самка) - 9 шт., олень благородний (самець) - 1 шт., лань європейська (самка) - 5 шт., лань європейська (самець) - 3 шт., бізон (самка) - 4 шт., бізон (самець) - 4 шт., муфлон європейський (самка) - 12 шт., муфлон європейський (самець) - 3 шт. загальною вартістю 913400,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, частина вищезазначених тварин (18 особин) придбана ТзОВ «Вектор-Долина» у власність згідно договору купівлі-продажу № 01 від 02.01.2013р. та видаткових накладних № 1 від 04.01.2013р., №2 від 09.01.2013р., та №8 від 28.02.2013р.), решта тварин отримана у тимчасове володіння згідно договору №28/02/2013 про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013р. та актів приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 28.02.13р. та від 12.04.2013р.) від власника тварин - ПП «Піраміда-ТЛМ» (договір купівлі-продажу №03 від 05.02.2013р., накладна№7 від 28.02.2013р., накладна №15 від 12.04.2013р.).

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, рішенням Івано-Франківської обласної ради від 07.09.12 №640-17/2012 (том 2, а.с.51) та актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Вигодське лісове господарство» від 04.12.13 №07-2119(том 2, а.с.104) підтверджується, що у структуру ДП «Вигодське лісове господарство» входять, зокрема, Ільмянське та Свічівське лісництва.

Термін дії договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 23 лютого 2013р. закінчився 31.07.2016р. (п.1.1, 6.1 зазначеного договору).

У зв”язку із закінченням терміну дії спірного договору, позивач за первісним позовом звернувся до ДП «Вигодське лісове господарство» із письмовою вимогою про повернення тварин з тимчасового утримання ( лист-вимога про повернення тварин з тимчасового утримання №01/08-01 від 01.08.2016р. із печаткою канцелярії ДП «Вигодське лісове господарство» та підписом відповідального працівника про отримання документу 01.08.16).

У відповідь на зазначений лист відповідач за первісним позовом листом №554-04/08 від 31.08.2016р. заперечив факт укладення спірного договору, зазначивши, що згідно пояснень службових осіб підприємства у грудні 2012 року тварини завозилися за усними вказівками директора підприємства без жодних документів, які б свідчили про їх походження, так само за вказівками директора будувались вольєри для цих тварин та здійснювалася заготівля сіна для їх утримання. За наведених обставин відповідач за первісним позовом зазначив про відсутність підстав для задоволення вимоги про повернення тварин, що зумовило звернення ТзОВ «Вектор-Долина» до суду з даним позовом.

Як зазначалося вище, в ході провадження у справі ухвалою суду від 04.05.17 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду від 16.02.17.

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

Чи виготовлені договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 у той час, яким датовані документи?

Чи виготовлені договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 в один час?

У якій послідовності виконувались реквізити договору про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та актів прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 (підпис, відтиск печатки тощо)?

Чи нанесено відтиск печатки в договорі про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та актів прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 оригінальною печаткою Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Чи нанесений відтиск печатки Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" у договорі про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та актах прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 у той час, яким датований документ?

Згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.18 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34, надаючи відповідь на зазначені питання, експерти зазначили, що відтиски печаток Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" та ТзОВ ”Вектор-Долина” нанесено рельєфним кліше печаток Державного підприємства "Вигодське лісове господарство” та ТзОВ ”Вектор-Долина”; відтиски печаток Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" та ТзОВ”Вектор-Долина” на договорі від 28.02.13 та актах приймання-передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 нанесені не в той час, яким вони датовані, тобто не 28.02.13 та не 12.04.13, а нанесені у період січень-грудень 2014 року; підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищезазначених договорі та актах приймання-передачі нанесені поверх відтисків печаток.

Щодо питань "Чи виготовлені договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 у той час, яким датовані документи?Чи виготовлені договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 в один час?" експерти зазначили, що встановити період виконання друкованого тексту у договорі №08 від 28.02.13 та ОСОБА_3 прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 та порівняти час їх виконання не виявляється можливим у зв"язку з відсутністю в даний час впровадженої у судово-експертну практику України методики встановлення часу виконання друкованих текстів документів, виконаних за допомогою знакосинтезуючих пристроїв з лазерною технологією друку. Щодо встановлення періоду виконання підписів від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, експерти вказали на неможливість такого встановлення з огляду на наявність ознак впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що могло призвести до штучного зістарювання їх реквізитів.

При вирішенні спору у даній справі суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісного позову.

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Аналіз вищенаведених норм права у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору. Оскільки предметом первісного позову є вимога про повернення тварин згідно договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.13, то саме цей договір є основним доказом у справі, на підставі якого суд з урахуванням ст.86 ГПК України повинен дійти мотивованого висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та прийняти мотивоване та законне рішення у справі.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.18 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34 відтиски печаток Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" та ТзОВ”Вектор-Долина” на оспорюваних договорі та актах приймання-передачі нанесені не в той час, яким вони датовані, тобто не 28.02.13 та не 12.04.13, а нанесені у період січень-грудень 2014 року.; на договорі нанесені відтиски печаток, поверх яких виконані підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2; щодо встановлення періоду виконання підписів від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, експерти вказали на неможливість такого встановлення з огляду на наявність ознак впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що могло призвести до штучного зістарювання їх реквізитів.

Чинним законодавством встановлено вимоги щодо укладення договорів. Зокрема, згідно з приписами статті 181 Господарського кодексу України, чинній на момент укладення спірного договору, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Аналогічні вимоги до письмової форми правочину наведено у ст.207 Цивільного кодексу: правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, за загальним правилом, датою документа є дата його підписання, а підпис на документі скріплюється печаткою. Разом з тим, у спірних документах підписи виконані поверх відтисків печаток, що суперечить вищенаведеним правовим нормам.

Згідно ст.75 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються , зокрема, висновками експертів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством(ст.98 ГПК України)

В силу ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За змістом ст.76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на наведене суд констатує, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Перевіряючи й оцінюючи експертний висновок, судом встановлено дотримання вимог законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи, відсутність обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. При цьому судом не приймається до уваги рецензія від 19.04.18 на висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.18 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34 з підстав, викладених в ухвалі суду від 18.05.18 у даній справі.

Відтак, висновок експертів є належним та допустимим доказом у справі.

Таким чином, оскільки підписи від імені керівників ТзОВ «Вектор-Долина» та Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірних договорі та актах приймання-передачі виконані поверх відтисків печаток, а відтиски печаток нанесені у період січень-грудень 2014 року, твердження представника позивача за первісним позовом про те, що спірний договір укладено сторонами 28.02.13, а тварини передано відповідачу за первісним позовом на підставі спірних актів приймання-передачі, є необґрунтованими та спростовуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.18 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34. З аналогічних підстав судом відхиляються пояснення керівників ТзОВ «Вектор-Долина» та Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Водночас, не приймаються судом до уваги пояснення мисливствознавця Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» ОСОБА_3 про те, що частина тварин була завезена на територію відповідача ще до 28.02.13 (дати нібито укладення спірного договору) за усною вказівкою директора Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" ОСОБА_2, оскільки ці поясненнями не є доказами в розумінні ст. 73 ГПК України.

Щодо посилання представника позивача за первісним позовом на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, проведеної Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 13.05.2014р., яким підтверджується наявність спірних тварин у Ільмянському та Свічівському лісництвах, суд констатує, що у вказаному акті зазначено, що походження тварин невідоме. Оскільки позовні вимоги ґрунтуються перш за все на існуванні між сторонами у справі господарських відносин на підставі спірного договору, зазначений акт не є належним доказом у справі, оскільки ним не підтверджуються наведені позивачем обставини. Так само не приймаються судом до уваги і посилання позивача за первісним позовом на лист Державного підприємства “Вигодське лісове господарство» №554-04/08 від 31.08.2016р., оскільки цим листом відповідач за первісним позовом заперечив факт укладення спірного договору.

Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем за первісним позовом не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

В контексті наведеного, первісний позов не підлягає до задоволення.

Щодо зустрічного позову.

Предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору №08 про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.13, укладеного між сторонами у справі, на підставі ст.ст.227 та 234 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним(ст.227 Цивільного кодексу України).

Щодо посилань позивача за зустрічним позовом на ст. 227 Цивільного кодексу України як на підставу визнання спірного договору недійсним, суд констатує наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, судом оцінюється спірний договір щодо його відповідності актам законодавства станом на момент його укладення.

За змістом ст.1 Закону України “Про тваринний світ” відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, грунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" , "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 17 Закону України «Про тваринний світ» передбачає, що до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

Відповідно до статті 1 Статуту Державного підприємства «Вигодське лісове ¦ господарство», підприємство створене на підставі наказу Міністерства лісового І господарства України від 26.05.1995 року №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецьких областях», засноване на державній формі власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (надалі - Орган управління майном) та входить до сфери управління Івано-Франківського обласного управління лісового та писливського господарства (надалі - Управління).

Суд погоджується з твердженням представника позивача за первісним позовом про те, що ДП «Вигодське лісове господарство» є підконтрольне та входить до сфери управління Івано-Франківського лісового та мисливського господарства, однак відхиляє твердження про те, що відсутність погодження Управління на укладення спірного договору є підставою для висновку суду про недійсність спірного договору на підставі ст.227 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено суду, які саме дозволи та ким видані необхідні для укладення спірного договору.

Щодо визнання спірного правочину фіктивним суд констатує, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним(ст.234 Цивільного кодексу України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

В силу ст.936, 938 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Системний аналіз умов спірного договору та положень чинного законодавства дає підстави для висновку суду про те, що договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 є договором зберігання, відтак метою укладення зазначеного договору має бути зберігання( тимчасове утримання) тварин.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Судом встановлено, що підписи від імені керівників ТзОВ «Вектор-Долина» та Державного підприємства “Вигодське лісове господарство” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірних договорі та актах приймання-передачі виконані поверх відтисків печаток, а відтиски печаток нанесені у період січень-грудень 2014 року, відтак твердження представника позивача за первісним позовом про те, що спірний договір укладено сторонами 28.02.13, а тварини передано відповідачу за первісним позовом на підставі спірних актів приймання-передачі, не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, суд констатує, що сторонами даного договору не вчинено жодних дій на його виконання, тобто не досягнуто мети укладення договору, чим спростовуються твердження представника відповідача за зустрічним позовом про те, що такі дії сторонами договору вчинялися, відтак спірний договір є фіктивним. Водночас, судом відхиляються посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність на підприємстві документів на підтвердження укладення спірного договору та матеріали кримінального провадження, копії яких містяться в матеріалах справи, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання договору недійсним.

Відхиляються судом і твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що дійсність договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 23 лютого 2013р. була предметом судового розгляду по справі № 909/564/15, оскільки в обґрунтування позовних вимог у даній справі ДП “Вигодське лісове господарство посилалося на іншу підставу для визнання договору недійсним, а саме ст.232 Цивільного кодексу України, відтак у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі, на які вказував представник відповідача за зустрічним позовом.

Щодо позовної давності суд констатує, що згідно пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 вищезазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа могла дізнатися про це порушення) моменти.

Згідно з п. 4.4.2 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 29.05.13 №10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ( в редакції, чинній на момент подання зустрічного позову) з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК ( в редакції, чинній на момент подання зустрічного позову) днем подання позову в разі подання позовної заяви безпосередньо до господарського суду є дата реєстрації цієї заяви в канцелярії суду. Оскільки зустрічна позовна заява подана безпосередньо до господарського суду, днем подання позову є 08.12.16.

Суд погоджується з твердження позивача за зустрічним позовом про те, що про укладення спірного договору він дізнався під час перевірки Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", що підтверджується актом перевіки від 31.10.14 №07-21/15, у якому зазначено про відсутність у Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" первинних документів щодо придбання та утримання тварин на території Ільмянського та Свічіського лісництв та проведення в ході ревізії зустрічної перевірки у ТзОВ"Вектор-Долина" щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювалися з Державним підприємством "Вигодське лісове господарство", до якої надано спірний договір. Водночас, оскільки судом встановлено факт підписання спірного договору сторонами не в той час, яким цей договір датований, заява ТзОВ"Вектор-Долина" вх.318930/16 від 27.12.16 про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

В контексті наведеного, зустрічний позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір за первісним позовом залишити за товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина"; судовий збір за зустрічним позовом стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" на користь Державного підприємства "Вигодське лісове господарство".

Керуючись ст. ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11, 202, 207, 215, 216, 227, 232, 256, 257, 261, 525, 526, 626-629, 936, 938 Цивільного кодексу України, ст.173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 98, 129, 202, 232-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в первісному позові товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" до Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" про зобов"язання Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" самок оленя благородного у кількості 13 особин, самців оленя благородного у кількості 6 особин, самку оленя плямистого у кількості 1 особина, самців оленя плямистого у кількості 3 особини, самок лані європейської у кількості 5 особин, самців лані європейської у кількості 3 особини, самок бізону у кількості 4 особини, самців бізону у кількості 4 особини, самок муфлона європейського у кількості 12 особин, самців муфлона європейського у кількості 3 особини.

Задовольнити зустрічний позов Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" про визнання недійсним договору №08 від 28.12.13.

Визнати недійсним з моменту укладення договір №08 про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.13, укладений між Державним підприємством "Вигодське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" (вул. Данила Галицького,40А, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552, код 33083204) на користь Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" (вул. Д.Галицького,40, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552, код 22186175) 1600,00(одну тисячу шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2018

Головуючий суддя Матуляк П.Я.

Суддя Шкіндер П.А.

Суддя Грица Ю.І.