Рішення № 75397363, 16.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 Справа № 908/624/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (61125, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, код ЄДРПОУ 21194014)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство аптека 216" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230, код ЄДРПОУ 24910965)

про стягнення 852 813,06 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.04.2018р. до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" № 3018 від 30.03.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство Аптека 216" про стягнення 852 813,06 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2018р. позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 15.05.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, справі присвоєно номер провадження - 5/47/18, відкрито провадження у справі №908/624/18 у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.06.2018р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 30.05.2018р. перенесено підготовче засідання з 13.06.2018р. об 12 год. 00 хв. на 14.06.2018р. об 11 год. 00 хв. Ухвалою суду від 14.06.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.2018р. Ухвалою від 02.07.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.07.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судові засідання 14.06.2018р. та 02.07.2018р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

12.07.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання №1007/18/3 від 10.07.2018 про розгляд справи 16.07.2018р. без участі представника позивача, через значні витрати на відрядження.

Клопотання позивача приймається та задовольняється судом.

У зв'язку із неявкою в судове засідання 16.07.2018 представників сторін, у відповідності до п.3 ст.222 ГПК України фіксування судового засідання 16.07.2018 за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В судовому засіданні 16.07.2018 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Матеріали справи свідчать, що 03.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство Аптека 216" укладено договір № 409 щодо поставки товару. Оплату за поставлений позивачем та прийнятий відповідачем товар відповідач здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови договору. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 710 677,55 грн., 20 % штрафу на підставі п. 7.2. договору у розмірі 142 135,51 грн. та суму сплаченого судового збору за подання цього позову до суду.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2018р. №908/624/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача - Павловій 22.05.2018р. ухвали господарського суду Запорізької області від 15.05.2018р. про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють суду розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство Аптека 216" (далі - покупець) було укладено договір №409 (далі - договір).

24.06.2011, 31.12.2012, 31.12.2013 та 31.12.2014 сторонами укладались додаткові угоди до договору (щодо зміни юридичної адреси постачальника та редакції п. 10.1 договору, відповідно).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 1.2. договору, предметом поставки є лікарські засоби (згідно Закону України "Про лікарські засоби"), вироби медичного призначення, інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі, біодобавки.

В п. 1.4. договору сторони погодили, що накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол погодження цін, є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 2.1. договору, кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Розділом третім договору сторонами визначено ціну товару і порядок розрахунків, зокрема, п. п. 3.1.-3.4 передбачено, що ціни на товар, що поставляється за даним договором, вказані в національній валюті України. Постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними. Ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору. Загальна сума договору складає суму вартості товарів згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору , і відвантажених протягом дії даного договору.

Відповідно до п.5.1. договору, постачальник поставляє покупцю товар, який є в наявності на складі, після узгодження асортименту, цін та якості товару, що поставляється.

За умовами п. 5.7. договору твар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином.

В п.п. 3.5., 3.6. договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу на 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладні, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної. Оплата поставлених товарів проводиться покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених в п.3.5. даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.10.1. договору, в редакції додаткової угоди від 31.12.2014, сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2020р., а щодо зобов'язань за договором - до повного їх виконання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом дії договору позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, і станом на 30.09.2017 заборгованість відповідача з оплати поставленого позивачем товару становила 66 465,66 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом звірки розрахунків від 30.09.2017 (т.2, ар.с.61).

За період листопад 2017р. - січень 2018р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару за договором на суму 741 737,21 грн., про що свідчать двосторонньо підписані видаткові накладні на вказану суму, які досліджені судом (т.1, ар.с. 34-250, т.2, ар.с.1-23).

З урахуванням наявної станом на 30.09.2017 заборгованості відповідача з оплати отриманого товару, враховуючи здійснення позивачем поставки відповідачу з жовтня 2017 по січень 2018товару на суму 1 337 436,05 грн. та враховуючи проведення відповідачем часткової оплати отриманого товару в сумі 693 224,16 грн., заборгованість відповідача з оплати поставленого позивачем по договору товару становить 710 677,55 грн.

Позивачем 28.03.2018 на адресу відповідача супровідним листом №б/н від 26.03.2018 було направлено акт звірки розрахунків за період з 01.10.2017 по 28.02.2018 щодо суми заборгованості за договором в розмірі 710 677,55 грн.

На підтвердження здійснення відправки позивачем надано суду копію опису вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля поштового відділення від 28.03.2018 та копію фіскального чеку поштового відділення № 0061195 від 28.03.2018.

Судом здійснено перевірку стану вручення поштового відправлення за вказаним чеком на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" у розділі "Пошук поштових відправлень" та встановлено, що направлене 28.03.2018 поштове відправлення вручено адресату 30.03.2018. (Витяг з Інтернет-сайту долучено до справи).

Відповідач станом на день розгляду справи відповідь позивачу на вказаний лист не надав, суму заборгованості в розмірі 710 677,55 грн. не спростував та доказів її оплати суду не було представлено.

На момент розгляду справи відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар не виконав, доказів зворотного суду не надав.

Суд приймає до уваги, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, є чинним, недійсним не визнавався.

Виходячи із приписів ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором, а саме: не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару у визначені строки. Будь-які заперечень стосовно заявленої до стягнення суми відповідачем не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 710 677,55 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 142 135,51 грн. штрафу.

Згідно п.7.2. договору, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, обумовленого п. 3.5. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст.625 ЦК України за весь період прострочення та 18 % річних від простроченої суми.

Отже, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 710 677,55 грн., то заявлена позивачем до стягнення сума штрафу в розмірі 142 135,51 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство Аптека 216" (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230; код ЄДРПОУ 24910965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (61125, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46, код ЄДРПОУ 21194014) суму основної заборгованості у розмірі 710 677 (сімсот десять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 55 коп.; штраф у розмірі 142 135 (сто сорок дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 51 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 12 792 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 20 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 20.07.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.