Рішення № 75397226, 18.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2018 Справа № 905/1019/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник», м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «ЛІДЕР», м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 13915,07грн.

за участю представників:

від позивача: Алісова О.С. за дов.

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «ЛІДЕР», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 13915,07грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №33 від 07.10.16р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1019/18.

Ухвалою господарського суду від 12.06.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1019/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 04.07.18р.

Ухвалою суду від 04.07.18р. розгляд справи відкладений на 18.07.18р.

Після судового засідання 04.07.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та розгляд справи провести за відсутності представника відповідача. Зокрема у наданому відзиві відповідач зазначив про повне виконання своїх грошових зобов'язань за договором поставки №33 від 07.10.16р.

12.07.18р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідної якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкції, 3% річних та інфляційних нарахувань та зазначає про сплату відповідачем суми основного боргу, в підтвердження чого суду надана копія платіжного доручення №862 від 20.06.18р.

У судове засідання 18.07.18р з'явився представник позивача, який наполягав на стягненні з відповідача штрафних санкції, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.16р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «ЛІДЕР» укладений договір поставки №33 з додатковою угодою до нього від 26.01.17р. (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах даного договору передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору, кількість, найменування, вартість товару та строки поставки обумовлюються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Умови поставки товару згідно «НКОТЕРМС-2000 по даному договору: СРТ (перевізник) - за адресою, яка вказується у специфікації. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару покупцеві або перевізнику покупця в узгодженому місті поставки (п.п.2.4., 2.5. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, загальна сума по договору визначається шляхом складання всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.4. договору (в редакції додаткової угоди від 26.01.17р.), сторонами узгоджено, що розрахунки по даному договору здійснюються по факту отримання товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 20 банківських днів з моменту відвантаження товару покупцю, якщо інше не узгоджено в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.5.7. договору (в редакції додаткової угоди від 26.01.17р.), за порушення зобов'язань з оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. За порушення зобов'язань з оплати товару понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику, додатково, штраф 10% від несплаченої суми шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та діє до 31 грудня 2018р. Датою підписання договору вважати дату, вказану в преамбулі договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності належного виконання своїх зобов'язань в повному обсязі (п.п.8.1., 8.2. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

29.05.17р. сторонами підписана специфікація, якою визначені найменування, кількість, ціну, умови оплати товару, умови та строк поставки товару.

Так, згідно специфікації від 29.05.17р., сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) товар, загальною вартістю 16700,02грн. протягом 30 робочих днів з моменту підписання даної специфікації. Умови оплати: відстрочка платежу 20 банківських днів з моменту відвантаження товару. Умови поставки: СРТ - Нова пошта, Україна, Донецька обл., м.Торез, вул. Полева, 1 з адресною доставкою: Україна, Донецька обл., м.Торез, вул. Фестивальна, 1, ш-та «ім. Св. Матрони Московської».

Специфікація підписана представниками сторін договору та скріплена печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткової накладної №0706114 від 07.06.17р. на суму 16700,02грн.

Поставлений позивачем товар згідно вказаної видаткової накладної на суму 16700,02грн., був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень та печаткою відповідача.

Вищевказа видаткова накладна містять посилання на договір поставки №33 від 07.10.16р. Факт отримання від позивача продукції з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №33 від 07.10.16р., свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, сплативши 6309,82грн.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за вказаним договором з оплати товару, отриманого по видатковій накладній №0706114 від 07.06.17р. на суму 10390,20грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №33 від 07.10.16р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що кількість, найменування, вартість товару та строки поставки обумовлюються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.3.4. договору (в редакції додаткової угоди від 26.01.17р.) та специфікації від 29.05.17р., сторонами узгоджено, що позивач (постачальник) постачає покупцю (відповідачу) товар, загальною вартістю 16700,02грн. протягом 30 робочих днів з моменту підписання даної специфікації. Розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу 20 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної №0706114 від 07.06.17р. до 06.07.17р. (включно).

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №33 від 07.10.16р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати товару, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором.

Таким чином, у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду була наявна заборгованість перед позивачем в сумі 10390,20грн.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 10390,20грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжного доручення №862 від 20.06.18р. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10390,20грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10390,20грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення за період з 30.11.17р. по 30.05.18р. 3% річних у сумі 152,73грн. та інфляційні втрати у сумі 649,94грн. за період з грудня 2017р. по травень 2018р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 155,43грн., тоді як позивачем заявлено 152,73грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 152,73грн.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розмір таких нарахувань за повні місяці грудень 2017 року по травень 2018 року складає 562,32грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 562,32грн.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1683,18грн. та штраф у розмірі 1039,02грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.7. договору (в редакції додаткової угоди від 26.01.17р.), за порушення зобов'язань з оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. За порушення зобов'язань з оплати товару понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику, додатково, штраф 10% від несплаченої суми шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно розрахунку позивача, останнім здійснено нарахування пені у сумі 1683,18грн. за період з 30.11.17р. по 30.05.18р.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом та зазначено вище відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної №0706114 від 07.06.17р. до 06.07.17р. (включно). Таким чином, прострочення платежу починається з 07.07.17р., відповідно нарахування пені припиняється з 07.01.18р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочки платежу визначений позивачем з 30.11.17р. по 30.05.18р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є невірним, оскільки такий розрахунок здійснено з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню за період з 30.11.17р. (дата початку періоду нарахування пені, визначена позивачем) по 07.01.18р. становить 313,41грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що розрахунок штрафу є арифметично вірним, та стягненню з позивача підлягає штраф у розмірі 1039,02грн.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу судом здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на сторін відповідно до ст.129, п.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, п.3 ст. 130, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «ЛІДЕР», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 13915,07грн. задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10390,20грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «ЛІДЕР» (вул. Троїцка, буд. 43, м.Маріуполь, Донецька область, 87547; код ЄДРПОУ 39354394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопромпідшипник» (провулок Сімферопольський, буд. 6, літ. «Ч-2», м.Харків, 61052; код ЄДРПОУ 31151565) 3% річних у сумі 152,73грн., інфляційні втрати у сумі 562,32грн., пеню у сумі 313,41грн., штраф у сумі 1039,02грн. та судовий збір в розмірі 1577,46грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 18.07.18р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.18р.

Суддя М.О. Лейба