Ухвала суду № 75396669, 18.07.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12644/18

н/п 1-кс/640/7493/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого в ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12018220480001918 від 15.05.2018 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, -

встановив:

Сторона обвинувачення просить накласти арешт у кримінальному провадженні № 12018220480001918 від 15.05.2018 на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2; керуючись ч. 2 ст.172 КПК України, у зв`язку з можливістю ОСОБА_2 відчужити вказане житлове приміщення до накладення на нього арешту, клопотання про арешт майна розглядати без її інформування.

Сторона обвинувачення на обґрунтування клопотання зазначає, що 14.05.2018, у період часу з 22:20 до 22:40, ОСОБА_3 (MAMMADOV TEYMUR), знаходився у приміщенні АДРЕСА_2, де проводив ремонтні роботи на замовлення потерпілої ОСОБА_4, яка також знаходилась у приміщенні квартири. В ході спілкування, між ними виник конфлікт, щодо оплати виконаних ОСОБА_3 ремонтних робіт, в ході якого у ОСОБА_3 виник прямий умисел на розбійний напад, з метою заволодіння майном ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, ОСОБА_3 здійснив напад на ОСОБА_4, а саме схопив останню за одяг, в районі грудної клітини та відібрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон «Samsung A3», висловлюючи при цьому вимогу передати йому грошові кошти. ОСОБА_4, не виконала вимоги ОСОБА_3 та, чинячи спротив, нанесла останньому декілька ударів по корпусі та голові. ОСОБА_3, з метою подолання спротиву ОСОБА_4, продовжуючи висловлювати вимогу передати йому грошові кошти, штовхнув ОСОБА_4 на диван, узяв мотузку з тканини, яка знаходилась поблизу та обмотав її декілька разів навколо шиї ОСОБА_4, почавши здавлювати дихальні шляхи останньої, тобто застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу. Після чого ОСОБА_3 заволодів належним ОСОБА_4 майном, а саме: мобільним телефоном «Samsung A3», гаманцем, в якому знаходились грошові кошти в сумі 170 гривень та банківські картки.

Після чого, ОСОБА_3, з місця скоєння злочину зник, обернувши майно ОСОБА_4 на свою користь, розпорядившись ним на свій розсуд, спричинивши своїми злочинними діями майнову шкоду ОСОБА_4

Таким чином, ОСОБА_3 (MAMMADOV TEYMUR) своїми протиправними діями скоїв кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, 14.05.2018, у період часу з 22:20 до 22:40, ОСОБА_3 (MAMMADOV TEYMUR), знаходився у приміщенні АДРЕСА_2, де проводив ремонтні роботи на замовлення потерпілої ОСОБА_4, яка також знаходилась у приміщенні квартири. В ході спілкування, між ними виник конфлікт, щодо оплати виконаних ОСОБА_3 ремонтних робіт, в ході якого у ОСОБА_3 виник прямий умисел на розбійний напад, з метою заволодіння майном ОСОБА_4 Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, ОСОБА_3 здійснив напад на ОСОБА_4, а саме схопив останню за одяг, в районі грудної клітини та відібрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон «Samsung A3», висловлюючи при цьому вимогу передати йому грошові кошти. ОСОБА_4, не виконала вимоги ОСОБА_3 та чинячи спротив, нанесла останньому декілька ударів по корпусі та голові. В ході чого, у ОСОБА_3 виник умисел направлений на позбавлення життя ОСОБА_4, з корисливих мотивів.

З метою реалізації своїх злочинних дій спрямованих на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_4 на диван, узяв мотузку з тканини, яка знаходилась поблизу, та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4, свідомо допускаючи та бажаючи їх настання, обмотав її декілька разів навколо шиї ОСОБА_4, почавши здавлювати дихальні шляхи останньої, та зав’язав мотузку навколо шиї останньої на декілька вузлів, в результаті чого настала смерть ОСОБА_4

Таким чином, ОСОБА_3 (MAMMADOV TEYMUR) своїми протиправними діями скоїв кримінальне правопорушення – злочин, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто умисне вбивство з корисливих мотивів.

Допитана в ході досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_5 дала показання про те, що ОСОБА_4, з 2001 року вдова, дітей та близьких родичей немає та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Леніна), 29, кв. 50. Також ОСОБА_5 в ході допиту зазначила, що АДРЕСА_2 залишилась ОСОБА_4 від померлої матері.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 123995228 від 15.05.2018, житлове приміщення, що розташовується за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Однак, згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 131264375 від 18.07.2018, право власності на житлове приміщення, що розташовується за адресою: АДРЕСА_3, з 07.07.2018 зареєстроване за ОСОБА_2

На теперішній час органом досудового розслідування відпрацьовується версія про те, що вбивство ОСОБА_4 могло бути вчинено з метою заволодіння належним ОСОБА_4 нерухомим майном – АДРЕСА_4, так як остання перед настанням смерті дітей та живих близьких родичей не мала та є власником об’єкта нерухомого майна у місті Харкові.

Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 була вдовою, дітей та близьких родичей не мала, а перереєстрація права власності на житлове приміщення, що розташовується за адресою: АДРЕСА_3, відбулася вже після смерті останньої, достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 та інші невстановлені особи можуть бути причетними до вчинення вказаних злочинів та володіти відомостями, що мають значення для даного кримінального провадження.

В судове засідання слідчий не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 18.07.2018 надійшла заява від слідчого в ОВС 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_1, в якій він просить провести розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі.

Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018220480001918 від 15.05.2018, за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних слідчим у клопотаннях обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана нежитлова будівля може бути об’єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.

Тому, вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, шляхом заборони її відчуження – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова