Постанова № 75395829, 17.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/5755/17

Номер провадження: №22-ц/791/1011/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Майданіка В.В.,

ОСОБА_2,

секретар Прушинська О.В.,

за участю :

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначив, що перебував з відповідачем у трудових правовідносинах з 2005року, працював на посаді слюсаря по ремонту рухомого складу в комплексній бригаді профремонту.

Наказами директора Комунального підприємства за №14-а від 18.01.2017року, за №78-к від 22.03.2017 року на нього накладено дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов’язків на ділянці робіт технічного огляду тролейбусів (ТО-2), зриву ремонту тролейбуса №410, і на підставі п.2 ч.1 ст. 147, статті 149, пункту 3 статті 40 КЗпП України звільнено з посади 22.03.2017року.

Підставою для видачі наказу №78-к від 22.03.2017року зазначено неналежне виконання ним службових обов’язків на ділянці робіт технічного огляду тролейбусів (ТО-2), зриву ремонту тролейбусу № 410, однак відповідно до штатного розкладу робітників по МКП «Херсонелектротран», затвердженого 28.07.2016 року директором підприємства МКП «Херсонелектротранс» він зарахований до комплексної бригади профремонту, тому не має права працювати у комплексній бригаді ТО-2 по ремонту тролейбусу №410, а відповідно відсутня його вина у зриві ремонту зазначеного тролейбусу.

Оскільки він порушення трудової дисципліни не допускав, накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення вважає незаконними, тому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив скасувати накази МКП «Херсонелектроранс» від 18.01.2017року №14, від 22.03.2017 №78-к та поновити його на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу комплексної бригади профремонту Міського комунального підприємства «Херсонелектроранс»; стягнути з МКП «Херсонелектроранс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.03.2017року по 24.04.2018року у розмірі 59 810,32грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені.

Скасовано наказ виконуючого обов’язки директора Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» №14 від 18.01.2017року про оголошення догани ОСОБА_5.

Скасувано наказ виконуючого обов’язки директора Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» №78-к від 22.03.2017року про звільнення ОСОБА_5 з посади.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 6 розряду комплексної бригади профремонту Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» з 23 березня 2017 року.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Міське комунальне підприємство «Херсонелектротранс», посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та п.3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам закону відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання вимог закону при звільненні позивача, що є обов’язком роботодавця відповідно до положень ст.81 ЦПК України та вимог трудового законодавства, а від так прийшов до висновку про порушення відповідачем права позивача на працю, накладенні у зв’язку з цим на нього дисциплінарні стягнення є неправомірними та підлягають скасуванню, а позивач поновленню на роботі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в період часу з 2005 року по 22.03.2017 рік ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Міським комунальним підприємством « Херсонелектротранс» та займав посаду слюсаря по ремонту рухомого складу 6 розряду Служби ремонту рухомого складу, що сторонами не заперечувалось.

Наказом № 14 від 18.01.2017 року ОСОБА_5 за неналежне виконання своїх посадових обов'язків оголошено догану згідно ст.147 КЗпП України, ст.149 КЗпП України.

У розділі ІІ "Обов'язки" Посадової інструкції слюсаря з ремонту рухомого складу, затвердженої 01.08.2016 року виконуючого обов’язки директора МКП "Херсонелектротранс" визначено, що до кола обов»язків позивача відноситься :

- виробництво профілактичних оглядів і ремонтів кузовного, механічного, пневматичного і гідравлічного обладнання, рульового управління, обслуговування і ремонт гальмівної системи, переднього і заднього мостів тролейбусів, всі види регулювань при виконанні робіт з обслуговування і ремонту механічного обладнання;

- розбирання, ремонт і складання вузлів механічного, пневматичного і гідравлічного обладнання рухомого складу в умовах тугої і ковзної посадки деталей, з’єднання вузлів і дотримання розмірів і їх взаєморозташування при рухомій посадці зі шплінтовим з’єднанням, особливо кермові тяги та інші сполуки рульової трапеції, тощо (а.с.36).

Зміст посадових обов»язків доведено до позивача під підпис.

Відповідно доповідної записки начальника СРРС ОСОБА_6, рапорту майстра ОСОБА_7, на підставі яких винесено догану, порушення трудової дисципліни полягало в тому, що позивач відмовився виконувати завдання майстра комплексної бригади ОСОБА_8І щодо ремонту кермових тяг та центральних редукторів на дільниці заготівельного цеху.

У пояснювальній записці від 27.12.2016 року ОСОБА_5 зазначив, що 27.12.2016 р. майстром в усній формі йому надане завдання по ремонту рульових (кермових) тяг та центральних редукторів, яке він відмовився виконувати з тих підстав, що він працівник цеху профремонту та ніколи не здійснював зазначених робіт.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів про тимчасове переведення ОСОБА_5 на іншу роботу, робоче місце у порядку передбаченому нормами ст. 33 КЗпПУ, яка передбачає обов'язкову згоду працівника на тимчасове переведення на іншу роботу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність оспорюваного наказу.

Наказом тимчасово виконуючого обов’язки директора МКП «Херсронелектротранс» від 15.03.2017 № 77 переміщено ОСОБА_5 із 20.03.2017 року на інше робоче місце, а саме: із ділянки комплексної бригади про ремонту служби ремонту рухомого складу до ділянки технічного обслуговування ТО-2 служби ремонту рухомого складу.

Наказом від 22.03.2017 №78-к до ОСОБА_5 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з 22.03.2017року згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором, як такого, до якого раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Підставами для видачі наказу були: службова записка начальника служби ремонту ОСОБА_6; акт про відмову надання пояснень ОСОБА_5А;, витяг з протоколу № 14 від 22.03.2017року комітету профспілки МКП «Херсонелектротранс» про надання згоди на звільнення ОСОБА_5

У доповідній записці ОСОБА_6 від 21.03.2017 року зазначалось, що майстром комплексної бригади ОСОБА_8 було надано завдання слюсарям ОСОБА_5 та ОСОБА_9 згідно наказу № 77 від 15.03.2017 року щодо виконання робіт на ділянці ТО-2, проте вони не приступили до роботи, що в свою чергу призвело до невиконання регламентного ремонту тролейбусу № 410.

Відповідно до звітів проведення технічного ремонту за 21.03.2017 року та 22.03.2017 року, ведення яких, затверджено наказом № 93, додаток №3 від 10.05.2016року, проведення технічного ремонту тролейбусу № 410 здійснювалось працівниками Лейбіним, Перовим та Яковцем, а 21.03.2017року ОСОБА_5 був виконавцем ремонту тролейбусу №477, що виключає його вину в зриві ремонту транспортного засобу, зазначеного у наказі від 22.03.2017 № 78-к.

Відповідно норм ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст.33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством .

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці .

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу .

Відповідно до положень ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (ч.1 п.3).

Із положень ст.43 КЗпП України вбачається, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст.40 і п.п.2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

За ч.1 ст.151 вказаного Кодексу, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 1471, 148, 149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував той факт, що наказом №77 від 15.03.2017 року фактично була проведена зміна істотних умов праці позивача (суттєве зменшення розмірів оплати праці, режиму роботи), що вбачається зі штатного розкладу. Про це відповідач зобов’язаний був повідомити позивача не пізніше, ніж за два місяці до таких змін, однак цього зроблено не було.

За вказаних обставин вірними висновками суду першої інстанції є те, що підстав для застосування до позивача такого крайнього дисциплінарного стягнення, як звільнення з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України, оскільки в порушення ст.149 КЗпП України не враховано відсутність заподіяної шкоди та будь-яких наслідків, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку та обставини, за яких він вчинений.

Стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ч.2 ст.235 КЗпП України, за якими при поновленні на роботі суд стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Зважаючи на наведене та приймаючи до уваги, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не підтверджені законом та доказами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визначених ст.376 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 367,374,375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата виготовлення повного тексту постанови 19 липня 2018 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

ОСОБА_2