Ухвала суду № 75395786, 19.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17668/18

Провадження 2-о/127/463/18

У Х В А Л А

19 липня 2018 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вохмінова О.С., отримавши матеріали заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

18.07.2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення: встановлення факту поранення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 17.02.2015 року в м. Дебальцеве Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

В заяві ОСОБА_1 зазначив, що 19.06.2014 року на підставі Указу Президента України від 06.05.2014 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію» його було призвано під час мобілізації на особливий період на військову службу у Збройні Сили України.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.03.2015 року № 69, отримана ним під час виконання бойового завдання травма: «мінно-вибухова травма. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» пов’язана з виконанням обов’язку військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта В0676 від 04.06.2015 року № 216 заявника, командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу роти вогневої підтримки, звільненого в запас, було виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік у Вінницьким МВК з 04.06.2015 року. Після огляду медико-соціальною експертною комісією, 16.11.2016 року заявник отримав довідку серії 12 ААА № 576081, відповідно до якої йому встановлено третю групу інвалідності із зазначенням, що отримане ним поранення пов’язано з виконанням обов’язків військової служби.

ОСОБА_1 зазначив, що встановлення факту його поранення при виконанні обов`язку військової служби 17.02.2015 року в м. Дебальцеве Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації буде породжувати юридичні наслідки – набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, що перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року.

Суд вважає, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 315 ЦПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року) суд розглядає справи про встановлення фактів, визначених частиною 1 цієї статті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України на заявника покладається обов'язок зазначити у заяві який факт та з якою метою заявник просить встановити; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення юридичних фактів, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення і заявник не має іншої можливості одержати або відновити знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних установ, організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин (відсутність архіву, відсутність записів у документах, тощо).

Однак, доказів на підтвердження того, що до пред'явлення заяви заявник звертався до відповідних установ, організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, про встановлення якого він просить, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин, не надав.

В пунктах 1, 2, 3 Постанови Пленуму Верховного суду №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Отже, встановлення причин отримання поранення при проходженні військової служби, обставин, при яких таке поранення було отримане і внаслідок яких дій, про який просить заявник ОСОБА_1, не може бути встановлене судом в порядку окремого провадження. Законодавством України встановлення таких фактів віднесено до компетенції інших органів.

Крім того, відповідно до роз’яснення, наданого у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Встановлення факту не пов’язується із подальшим вирішенням спору про право.

Частиною 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у даній справі.

Керуючись ст. 315 ч. 4 ЦПК України,

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів відповідно до вимог ст. 354, ст. 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

Повне судове рішення складене 19.07.2018 року.

Суддя: