Постанова № 75394474, 19.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 610/619/18 Головуючий суддя І інстанції Тімонова В. М.

Провадження № 22-ц/790/3933/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.10.2011 року в розмірі 117000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідно до договору № б/н від 06.10.2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, станом на 31.12.2017 року виникла заборгованість в розмірі 117000,00 грн.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року залишено без задоволення позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції було безпідставно застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.

Вказано, що строк дії договору визначено строком дії кредитної картки, а саме до 30.06.2015, внаслідок чого на день звернення до суду з позовом, 14.03.2018р., трирічний строк позовної давності не був пропущений. Суд безпідставно вирахував початок перебігу трирічного строку позовної давності з останнього дня сплати заборгованості, 22.03.2014 року.

Суд помилково не врахував висновки Верховного Суду, які були викладені у постановах від 06.03.2018 року по справі № 2120/12694/12, від 21.03.2018 року по справі № 441/569/17 та від 28.03.2018 року по справі № 332/3802/14-ц, а також – постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, згідно з якими перебіг позовної давності, ст. 257 ЦК України, щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки, ст. 261 ЦК України, а не закінченням дії договору.

ОСОБА_3 станом на час винесення постанови судом апеляційної інстанції не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, 76260 грн. 22 коп., без повідомленням учасників справи.

ОСОБА_4 до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Положенням п. 8 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, у даному випадку Апеляційний суд Харківської області.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову з передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України підстав, суд першої інстанції виходив з того, що на день звернення до суду з позовом, банк пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків цього спливу заявив до суду відповідач. При цьому початок перебігу позовної давності, з посиланням на ст. 261 ЦК України суд пов’язав не тільки зі строком дії договору (припинення дії), як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення права особи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.10.2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) було укладено договір б/н, предметом якого стало надання кредиту у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2800,00 гривень, в порядку та на умовах, визначених Договором – заявою, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.

Своїм підписом ОСОБА_3 погодилась, що підписана нею заява разом з Пам’яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею і банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. При цьому ОСОБА_3 зобов’язалася регулярно ознайомлюватися зі змінами Умов та Правил банківських послуг, які розміщені на сайті Приватбанку в мережі Інтернет www.privatbank.ua (а.с. 10-35).

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, відповідач порушила умови договору, і станом на 31.12.2017 року загальна сума заборгованості відповідача становить 117000,00 грн., з них:

заборгованість за кредитом 6860,78 грн.;

заборгованість по процентам за користування кредитом 110139,22 грн. (а.с. 6-8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 634 ЦК України договір приєднання може бути укладено шляхом приєднання однією зі сторін до запропонованих умов, які встановлені іншою стороною у формулярах або інших стандартних формах. При цьому сторона, яка приєднується до них не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

ОСОБА_4 до ст. 1048 ЦК України:

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, на підтвердження своїх вимог Банком було надано суду докази того, що між ним та ОСОБА_3 виникли кредитні правовідносини – копія заяви відповідача від 06.10.2011, копія умов та правил надання банківських послуг, а також розрахунок заборгованості по рахунку відповідача.

Факт укладення, укладення на зазначених Банком умовах кредитного договору ОСОБА_3 спростовано не було, тому суд апеляційної інстанції вважає встановлений той факт, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 виникли кредитні зобов’язання на підставі анкети-заяви від 06.10.2011, підписаної відповідачем, та на умовах, закріплених в Умовах та правилах надання банківських послуг а також ОСОБА_4, наданих позивачем. (а.с. 10, 11, 12-35)

Відповідно до п. 1.1.2.5 умов та правил надання банківських послуг, Клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

ОСОБА_4 п. 1.1.2.6 умов та правил надання банківських послуг, держатель карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Пунктом 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується (продовжується) на той самий строк.

В апеляційній скарзі Банк послався на те, що строк позовної давності ними пропущено не було, оскільки у даному випадку строк дії договору відповідає строку дії платіжної картки, у даній справі це до 30.06.2015. На підтвердження вказаних обставин надали відповідну довідку про строк дії картки ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свої аргументи щодо початку перебігу строку позовної давності, Банк послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2018 по справі № 2120/12694/12, від 21.03.2018 по справі № 441/569/17, від 28.03.2018 по справі 332/3802/14-ц, а також постанову Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі №6-14цс14.

Суд апеляційної інстанції з приводу наведеного зазначає наступне.

У постановах судів вищої інстанції мова йшла про кредитні картки, для яких не було встановлено мінімального обов’язкового платежу, тоді як ОСОБА_3, згідно ОСОБА_4 обслуговування кредитних карт «Універсальна», наданих Банком до позовної заяви, отримала картку зі встановленим мінімальним обов’язковим платежем, для якої сторонами було встановлено спеціальний порядок погашення заборгованості.

Нормою п. 2.1.1.12.4 вказаних умов та правил передбачено, що строки та порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) за кредитними картами з встановленим мінімальним обов’язковим платежем, а так же овердрафту виникаючого за такими картами, наведено в Пам’ятці клієнта/довідці про умови кредитування, яка є невід’ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі, тобто достроково всього кредиту, є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості; строк повернення овердрафту у повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів за овердрафтом - щомісячно за попередній місяць до 25-го числа.

Зазначені положення про дострокове повернення суми кредиту відповідають положенням до ч. 2 ст. 1050 ЦК України про те, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ОСОБА_4 обслуговування кредитних карт «Універсальна» даним договором передбачений щомісячний платіж, а саме 7 % від заборгованості (але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості), а з 01 квітня 2014 року - 5 % від заборгованості (але не менше 100,00 грн. та не більше залишку заборгованості).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_4 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З наданого банком розрахунку, прострочена заборгованість у розмірі 2157,76 грн. виникла у відповідача 26.12.2013, і на день внесення останнього платежу 22.03.2014 у розмірі 250 грн., вона не була погашена (а. с. 6 на звороті). Тому обов’язок достроково повернути кредит у повному обсязі виник у відповідача у даному випадку на 211-й день після 26.12.2013, а саме - 25.06.2014. Таким чином, для задоволення вимог банка про стягнення заборгованості по тілу кредиту, 6860,78 грн., на день звернення до суду з позовом, 12 березня 2018 (до суду позовна заява надійшла 14.03.2018), дійсно сплив трирічний строк позовної давності.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, то у даному випадку підлягає врахуванню висновок ОСОБА_5 Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 за наслідками розгляду справи № 444/9519/12, згідно якого у кредитодавця відсутні правові підстави для нарахування відсотків після закінчення строку кредитування – у нашому випадку після 25.06.2014, оскільки саме з цією датою пов’язано обов’язок ОСОБА_3 повернути кредит у повному обсязі.

ОСОБА_5 Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги щодо стягнення відсотків не підлягають задоволенню, оскільки у даному випадку дійсно сплив строк позовної давності щодо нарахування до 25.06.2014, а після цієї дати у Банку не було підстав для нарахування такої заборгованості, з огляду на те, що наступив .

Той факт, що судом першої інстанції невірно було визначено початок перебігу строку позовної давності не вплинув на вірність його висновків щодо пропуску Банком такого строку.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням вимог закону, а доводи скарги цього висновку не спростовують, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення – без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 19.07.2018 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В. Бурлака.

ОСОБА_2.