Ухвала суду № 75393285, 18.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/430/18 Справа № 705/2376/17 Категорія: ч.1 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисникаКулібаби А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2018 року, якою стосовно

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, учня 7-го класу Уманського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 – дошкільний навчальний заклад», інваліда з дитинства, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_10. Встановлено строк примусових заходів виховного характеру – 1 рік,

в с т а н о в и л а :

Згідно ухвали суду, органом досудового розслідування встановлено, що 26.02.2017 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_8, перебуваючи на другому поверсі магазину ТОВ Фудком «Велмарт», що по вул. Гайдамацькій,4 м. Умані, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з торгівельної полиці вказаного магазину таємно викрав мобільний телефон Apple Ipod touch 4 (Iphone 5S), що належить ТОВ Фудком «Велмарт», чим спричинив матеріальної шкоди на суму 20 000 грн.

На момент вчинення правопорушення ОСОБА_8, згідно ст. 22 КПК України не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність. Прокурор Уманської місцевої прокуратури звернувся до суду із клопотанням про застосування до неповнолітнього ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

Прокурор просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що без дотримання процесуальних вимог щодо розгляду кримінального провадження за спрощеною процедурою, у тому числі за відсутності ухвали про визначення обсягу і порядку дослідження доказів, як це передбачено ч.2 ст.349 КПК України, а також за відсутності обґрунтування судом недоцільності дослідження доказів, судовий розгляд проведено без дослідження здобутих під час досудового розслідування доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Звертає увагу, що фактично висновки суду за результатами судового розгляду ґрунтуються на отриманих в судовому засіданні показаннях ОСОБА_8, стосовно якого вирішувалось питання про застосування примусових заходів виховного характеру. Таким чином суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду кримінального провадження, що згідно п.1 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру, обґрунтовуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що суд встановив факт вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч.1 ст.185 КК України ґрунтуючись лише на показах самого неповнолітнього ОСОБА_8, який проте, в судовому засідання надав пояснення, що він не крав телефон, але бачив, як це зробив його брат. Дані покази ОСОБА_8 жодним чином не спростовані. Крім того, вказує, що суд не дослідив ніяких даних про розмір заподіяної шкоди потерпілій стороні.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу захисника, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки апеляційна скарга захисника не містить доводів щодо не доведення під час судового розгляду чи мало місце вчинення суспільно-небезпечного діяння та навпаки указаний факт апелянтом не заперечується. Крім того, не наведено беззаперечних доводів щодо не вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч.1 ст.185 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, думку захисника ОСОБА_7, який в судовому засіданні змінив свої апеляційні вимоги, просив скасувати ухвалу та повернути справ до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційна скарга захисника – частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2018 року не відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ст.500 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами цього Кодексу.

У відповідності до ст. 349 КПК України суд визначає обсяг та порядок дослідження доказів. В разі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд має право визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд першої інстанції в порушення вимог даної статті не визначив обсяг та порядок дослідження доказів, судовий розгляд фактично провів у порядку ч.3 ст.349 КПК України, а саме, допитав неповнолітнього ОСОБА_8, хоча, питання про недоцільність дослідження доказів та проведення спрощеного порядку дослідження доказів у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України судом не вирішувалось.

Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України мотивувальна частина ухвали повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Ухвала суду першої інстанції всупереч вказаним вимогам не містить встановлених судом обставин справи, безпосереднього дослідження судом доказів у кримінальному провадженні, правової кваліфікації суспільно-небезпечного діяння, а також мотивів відхилення доводів сторони захисту.

Крім того, суд встановив факт вчинення неповнолітнім ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, ґрунтуючись лише на показах ОСОБА_8, який, проте, в судовому засіданні пояснив, що вони разом з братом перебували на другому поверсі магазину ТОВ Фудком «Велмарт» та викрали мобільний телефон, при цьому брат взяв з полиці телефон, а він спостерігав за тим, щоб ніхто цього не бачив.

Суд всупереч положенням ст. 94 КПК України жодним чином не оцінив дані покази ОСОБА_8, не спростував або не підтвердив їх іншими доказами по справі, та внаслідок цього постановив незаконну та невмотивовану ухвалу, в якій визнав доведеним факт вчинення неповнолітнім ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння та застосував примусові заходи виховного характеру.

Таким чином, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду кримінального провадження та порушення кримінального процесуального закону, які є істотними, що суттєво вплинуло на законність та обґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно положення п.6 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У зв’язку із скасування ухвали суду та призначенням нового судового розгляду, суд апеляційної інстанції не вдається до оцінки доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та при новому розгляді суду першої інстанції необхідно перевірити обставини, наведені захисником у апеляційній скарзі, зокрема, питання наявності достатніх доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ч.1 ст.185 КК України, надати оцінку всім доказам по справі з усуненням протиріч, з’ясувати обґрунтованість розміру заподіяної шкоди потерпілій стороні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 – задовольнити повністю, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2018 року – скасувати та призначити новий розгляд клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_8 примусових заходів виховного характеру.

Головуючий :

Судді :