Постанова № 75392739, 17.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» липня 2018 року

м. Харків

справа № 641/3542/17-ц

провадження № 22ц/790/4196/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - Харківська міська рада,

позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1,

третя особа за зустрічним позовом - Харківська міська рада

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року в складі судді Колодяжної І.М.,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинення дій та просила усунути перешкоди власнику, зобов’язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3 відновити межі земельної ділянки №23, пересунувши паркан із шиферу на окремих металевих стовпах довжиною 9 м. та частину бетонного паркану довжиною 11 м. між координатними точками №1 та №2 технічної документації в бік ділянки №21 на відстань 0,35 м. у відповідності з відомостями Державного земельного кадастру, відновивши пряму лінію межі між координатними точками №1 та №2; металеву конструкцію на стовпах та металевий контейнер, що встановлені відповідачами за координатними точками №1 та №2 відсунути на відстань 1 м. від межі ділянки №23; демонтувати частину даху суміжної капітальної будови зі сторони будинку №21, розташованого між координатними точками №2 та №3, що виступають на відстань 0,33 м., довжиною 6,0 м. на земельну ділянку №23.

У березні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод власнику та зобов’язання здійснити перебудову та просили зобов’язати ОСОБА_1 здійснити перебудову житлового будинку по вулиці Байдарській, № 23, м. Харків та привести будівлю у стан, що існував до початку реконструкції індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями та навісом за вищевказаною адресою.

У червні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що роботи по реконструкції житлового будинку проводяться ОСОБА_1 зі зміною його зовнішньої конфігурації, площі, поверхні, зокрема суттєвим збільшенням висоти будівлі з одноповерхової на понад триповерхову та суттєвою зміною площі без дотримання містобудівних умов та обмежень, належно затвердженого проекту.

Вважали, що суспільна небезпека даних противоправних дій полягає у порушенні під час проведення будівельних робіт правил пожежної безпеки, санітарного благополуччя населення, державних будівельних норм та стандартів, що може призвести до тяжких та непередбачуваних наслідків, у зв’язку з чим можуть виникнути надзвичайні та аварійні ситуації, руйнування несучих конструкцій споруди, призвести до загрози загибелі чи травмування людей.

Зазначили, що заходи забезпечення позову, щодо яких подається заява, повністю співмірні із заявленими позивачем позовними вимогами про захист прав власності, оскільки продовження незаконного будівництва може призвести до непоправних наслідків (аварій, катастроф).

Просили заборонити ОСОБА_1 та іншим особам виконувати будівельні роботи за адресою: вулиця Байдарська, № 23, м. Харків до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу скасувати, їх заяву про забезпечення позову – задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив та неправильно застосував норми процесуального права.

Клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо долучення документів до матеріалів справи від 16 липня 2018 року задоволено.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.

Ухвала суду, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що позивачами за зустрічним позовом не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим захист їх прав, свобод та інтересів та для їх відновлення необхідно буде додати значних зусиль та витрат.

Як вбачається з виділених матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання вчинення дій.

Просила усунути перешкоди власнику, зобов’язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3 відновити межі земельної ділянки №23, пересунувши паркан із шиферу на окремих металевих стовпах довжиною 9 м. та частину бетонного паркану довжиною 11 м. між координатними точками №1 та №2 технічної документації в бік ділянки №21 на відстань 0,35 м. у відповідності з відомостями Державного земельного кадастру, відновивши пряму лінію межі між координатними точками №1 та №2; металеву конструкцію на стовпах та металевий контейнер, що встановлені відповідачами за координатними точками №1 та №2 відсунути на відстань 1 м. від межі ділянки №23; демонтувати частину даху суміжної капітальної будови зі сторони будинку №21, розташованого між координатними точками №2 та №3, що виступають на відстань 0,33 м., довжиною 6,0 м. на земельну ділянку №23.

У березні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1,третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод власнику та зобов’язання здійснити перебудову.

Просили зобов’язати ОСОБА_1 здійснити перебудову житлового будинку по вулиці Байдарській, №23, м. Харків та привести будівлю у стан, що існував до початку реконструкції індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями та навісом за вищевказаною адресою.

У червні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали заяву про забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема шляхом: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом заборони органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов’язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З виділених матеріалів справи вбачається, що зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх заява про забезпечення позову містять вимоги, які не можуть бути розглянуті без вирішення справи по суті.

Крім того, із заяви не вбачається, яким чином невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення їх порушених чи оспорюваних прав або інтересів для виконання можливого рішення суду щодо зобов’язання ОСОБА_1 здійснити перебудову житлового будинку та приведення будівлі у стан, що існував до початку реконструкції індивідуального житлового будинку з господарчими будівлями та навісом.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не довела, яким чином невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Виходячи з того, що позивачі за зустрічним позовом не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_1 та іншим особам виконувати будівельні роботи за адресою: вулиця Байдарська, №23, м. Харків до вирішення справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат в порядку вимог статті 141 ЦПК України не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 18 липня 2018 року.