Постанова № 75392714, 11.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1037/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 57 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Карпенко О.В., Ювшина В.І.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3;

представник позивача – ОСОБА_4;

відповідач - ПАТ КБ «Приватбанк»;

представник відповідача – ОСОБА_5;

особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Шиповича В.В. у залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси області 17 квітня 2018 року о 13 годині, повний текст рішення виготовлено 23.04.2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення банківського вкладу та процентів, - :

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року представник позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 звернувся в суд в інтересах позивача ОСОБА_3 з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення банківського вкладу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено Договір № SAMDNWFD0071408990401 «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс.», згідно до умов якого позивачем на строк до 07 грудня 2017 року було розміщено вклад в сумі 3653,65 доларів США.

6 грудня 2017 року ОСОБА_3 особисто та за допомогою поштового зв’язку звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» та повідомив про небажання пролонгувати вказаний договір. В усній формі ОСОБА_3 було запропоновано працівником банку прийти до відділення банку 08 грудня 2017 року для отримання вкладу та нарахованих відсотків.

Однак, 08 грудня 2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у поверненні вкладу та нарахованих відсотків, не повідомлено про суму боргу перед ним.

13 грудня 2017 року позивач поштою надіслав до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву, в якій просив повідомити про причини невиконання умов договору.

16 січня 2018 року ОСОБА_3 отримав відповідь про те, що питання знаходиться в роботі.

17 січня 2018 року адвокат ОСОБА_4 на адресу відповідача - банку направив запит стосовно причин невиконання умов договору та підстав для неповернення депозитних коштів.

19 січня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив адвокату, що запитувані ним відомості є банківською таємницею, що змусило позивача ОСОБА_3 звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Також позивач вказує, що умовами депозитного договору встановлено відсотки у розмірі 8,2% річних. Оскільки відповідач після закінчення строку договору не здійснив виплату вкладу, то на день звернення до суду прострочення виплати за договором складає 46 днів. Відсотки з 08 грудня 2017 року по 22 січня 2018 року становлять 1,033%, у грошовому виразі – 37,74 доларів США.

Позивач вважає, що у в зв’язку з простроченням виконання зобов’язання за договором банк - відповідач має сплатити ОСОБА_3 пеню за кожен день прострочення.

Тому позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 вклад в сумі 3653,65 доларів США, проценти за користування вкладом в сумі 37,74 доларів США та пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення послуги – 3653,65 доларів США, а усього 7345,04 доларів США.

06 березня 2018 року представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог. Просив суд стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 вклад в сумі 3653,65 доларів США, проценти за користування вкладом за ставкою 8,2% річних за період з 08 грудня 2017 року по 19 березня 2018 року (102 дні) в сумі 81,99 доларів США, а всього 3735,64 доларів США.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суму банківського вкладу за Договором від 07 грудня 2016 року № SAMDNWFD0071408990401 «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс.» у розмірі 3653 (три тисячі шістсот п’ятдесят три) долари США 65 центів США.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із ПАТ КБ «Приватбанк» процентів на банківський вклад за ставкою 8,2 % річних за період із 08.12.2017 року по 19.03.2018 року в сумі 81 (вісімдесят один) долар США 99 центів США.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 953 (дев’ятсот п’ятдесят три) гривні 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржило рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи. ПАТ КБ «Приватбанк» вказує, що пунктом 6 Депозитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що за наявності у вкладника заборгованості по кредиту, виданого банком, або якщо вкладник є поручителем по кредиту, за яким існує заборгованість, банк має право на свій розсуд, після закінчення строку вкладу, перерахувати грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку на поточний рахунок для подальшого погашення заборгованості, що узгоджується з положеннями статей 1058, 1060 ЦК України. Банк посилається в апеляційній скарзі, що позивач ОСОБА_3 є поручителем по кредитному договору № CSVKLOF04909 від 05 лютого 2014 року, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «АРТБУДКОМФОРТ». Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року з ОСОБА_3, як з поручителя ТОВ «АРТБУДКОМФОРТ», стягнуто заборгованість по кредиту у розмірі 163856,98 грн.

ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2018 року в частині задоволення позовної заяви, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

18.06.2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві адвокат ОСОБА_4 зазначає, що, на його думку, вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та незаконними. Відповідачем як на день винесення рішення суду, так і під час подання апеляційної скарги не подано жодного належного, допустимого, достовірного доказу наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки таких доказів матеріали справи не містять. Надане банком рішення щодо стягнення заборгованості по кредиту із поручителя, яке взято із реєстру судових рішень під вказаним номером, не стосується позивача ОСОБА_3, а іншої особи. Тому у відзиві адвокат ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк», залишити без змін рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17.04.2018 року по справі № 711/561/18.

Справа в суді апеляційної інстанції розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін.

Апеляційному суду Черкаської області підлягає розгляду дана справа відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Крім того, апеляційний суд Черкаської області звертає увагу, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме в частині стягнення із ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суми банківського вкладу за договором від 07.12.2016 року в розмірі 3653 долари США 65 центів США.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про захист прав споживача шляхом стягнення банківського вкладу та процентів, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись, що відмова ПАТ КБ «Приватбанк» у поверненні ОСОБА_3 вкладу за договором від 07.12.2016 року в сумі 3653,65 доларів США після закінчення строку вкладу не відповідає вимогам закону та умовам укладеного сторонами договору. Також, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували правомірність обмеження права ОСОБА_3 на отримання вкладу в сумі 3653,65 доларів США за договором від 07.12.2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів з банку , суд послався, що депозитним договором від 07.12. 2016 року визначено розмір процентів, які нараховуються після закінчення строку вкладу, і цей розмір є відмінним від ставки 8, 2 % річних, яка діяла в період з 07.12. 2016 року по 07.12.2017 року. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині. Суд пропонував сторонам надати інформацію про розмір процентної ставки, яка діяла в банку у вказаний період, але представники сторін не надали такої інформації. Суд же позбавлений можливості самостійно обчислювати розмір процентів за ставкою вкладу « до запитання «, які підлягають виплаті позивачу за період з 08.12. 2017 року по 19.03. 2018 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки суду обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

При розгляді даної справи суд правильно встановив факти, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 07.12.2016 року укладено договір № SAMDNWFD0071408990401 «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс.», згідно до умов якого ОСОБА_3 передав Банку вклад в сумі 3653,65 доларів США на строк до 07.12.2017 року. На суму вкладу нараховуються проценти по ставці 8,2% річних. Період нарахування процентів по вкладу – 1 місяць (а. с.5-6).

Внесення ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» вкладу в сумі 3653,65 доларів США підтверджено даними квитанції від 07.12.2016 року та не заперечувалось відповідачем (а.с.7). Таким чином, встановлено, що між Банком та ОСОБА_3 07.12.2016 укладено договір банківського вкладу (строковий вклад).

Згідно до умов п. 21 даного Договору № SAMDNWFD0071408990401 передбачено, що витребувати вклад можна протягом 5 календарних днів після закінчення кожного строку вкладу. Дія договору припиняється з виплатою всієї суми вкладу разом з процентами, що передбачені умовами договору. Якщо закінчення строку вкладу припадає на вихідний день, то виплата суми вкладу здійснюється в перший робочий для банку день.

06.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із письмовою заявою, в якій повідомив про своє небажання пролонгувати Договір № SAMDNWFD0071408990401 «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс.» та просив видати йому вклад (а. с. 8).

13.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із письмовою заявою щодо роз’яснень причин неповернення вкладу за договором № SAMDNWFD0071408990401 (а. с. 10).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_3 у визначеному договором порядку, повідомив Банк про своє бажання витребувати вклад.

Проте замість виплати вкладу ПАТ КБ» Приватбанк» листом від 16.01.2018 року № 20.1.0.0.0/7-20180116/139 повідомив ОСОБА_3, що його звернення знаходиться в роботі, і фахівці «Приватбанку» працюють над його вирішенням (а. с. 11).

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України передбачено , за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 1059 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України: - Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення ; - за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною; - за договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відмова ПАТ КБ «Приватбанк» у поверненні ОСОБА_3 вкладу за договором № SAMDNWFD0071408990401 «Вклад «Депозит Плюс» строковий на 12 міс.» від 07.12.2016 року в сумі 3653,65 доларів США після закінчення строку вкладу не відповідає вимогам закону та умовам укладеного сторонами договору, а тому вклад в сумі 3653,65 доларів США необхідно стягнути із Банку на користь ОСОБА_3, з такими висновками повністю погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги банку щодо того, що на час винесення оскаржуваного рішення існує борг за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Артбудкомфорт», де ОСОБА_3 є поручителем не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі, достовірні докази, які б свідчили про наявність заборгованості за кредитним договором. Надана банком копія рішення суду першої інстанції не дає підстав переконатись, що саме з позивача ОСОБА_3 стягнуто кошти як з поручителя, оскільки надано рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого не вбачається прізвища сторін по справі, а представник банку визнав, що надане суду рішення не стосується поручителя ОСОБА_3, а іншої особи поручителя .

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, що банк протягом всього часу розгляду справи не мав перешкод для отримання та подання суду повного тексту судового рішення, однак цим не скористався.

За таких обставин, посилання банку щодо правомірності своїх дій є безпідставними, тому доводи апеляційної скарги банку не підлягають задоволенню, оскільки висновків суду не спростовують.

Згідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ст. 77 ЦПК України, вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки із наявних матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, та залишив не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Інших доводів, які б слугували підставою для скасування рішення суду, доводи апеляційної скарги не містять.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб’єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374, 375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення банківського вкладу та процентів – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у звязку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту поставнови, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

ОСОБА_6

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2018 року.