Постанова № 75392316, 17.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 660/827/17 Головуючий в І інстанції: Гончаренко О.В.

Номер провадження: №22-ц/791/1047/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 травня 2018 року, у складі судді Гончаренка О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського приватного підприємства "Степове" (третя особа - Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області) про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 31 грудня 2012 року, укладений від його імені із СПП "Степове" щодо земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області та судові витрати.

Позов обґрунтував наступним. Відповідно до Державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_2 він є власником земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати - ОСОБА_3 за його дорученням уклала договір оренди вказаної земельної ділянки із СПП "Степове" строком на 5 років. Строк дії договору закінчився. Оскільки умови оренди його повністю влаштовували, він звернувся до керівника СПП "Степове" ОСОБА_4 про намір укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк. Останній надав згоду та повідомив, що коли документи будуть готові, його запросять для укладання та підписання договору. Також позивач зазначив, що постійно проживає у м. Нікополі, до с. Біляївка приїжджає дуже рідко та договором оренди особисто не займався. СПП "Степове" справно сплачувало орендну плату, яку отримувала його мати. Новий договір оренди він не укладав. В травні 2017 року він прийняв рішення самостійно обробляти земельну ділянку і звернувся до СПП "Степове". Керівник СПП "Степове" повідомив йому, що відповідно до умов договору оренди від 31.12.2012 року строк оренди земельної ділянки спливає у 2022 році. Оскільки цей договір він не підписував і не уповноважував на це іншу особу, хто його підписав йому не відомо, тому просить задовольнити позов.

Оскаржуваним рішенням від 15 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Зокрема вказав, що є помилковим висновок суду про те, що позивач ще у 2012-2013 роках знав та повинен був знати про наявність оспорюваного договору оренди землі та про те, що він підписаний іншою особою, тобто про порушення своїх прав. Відповідно суд зробив помилковий висновок про подання позову після спливу позовної давності. Вказав, що помилковість такого висновку підтверджується тим, що про існування договору оренди він не знав і не міг знати, оскільки його не підписував і нікого не уповноважував це робити. Крім того, він розумів, що відповідач фактично користується земельною ділянкою після спливу строку попереднього договору від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який було укладено його матір'ю за його дорученням, і за це фактичне користування він сплачував кошти. Також зазначив, що суд не звернув увагу на те, що в жодному документі відсутні докази отримання плати за користування земельною ділянкою за договором оренди від 31.12.2012 року. Крім того вказав, що судом не враховано, що у матеріалах справи відсутній новий акт прийому-передачі земельної ділянки та повідомлення-пропозиції. Також вказав, що судом невірно встановлено початок перебігу позовної давності, оскільки він дізнався про існування договору від 2012 року лише у травні 2017 року коли звернувся до відповідача з вимогою не обробляти більше його землю.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_5, діючий в інтересах відповідача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому, зокрема зазначив, що Витяг від 12.06.2013 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору оренди, сформований на запит ОСОБА_2, є підтвердженням того, що позивач ОСОБА_2 був обізнаний з 12.06.2013 року про існування оспорюваного договору оренди, отже про порушення свого права.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 ОСОБА_2, який мешкає у с.Біляївка, належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,44га, яка розташована на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області. Цільове призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

Відповідно договору оренди від 03 вересня 2002 року ОСОБА_2.(орендодавець) передав, а СПП "Степове" (орендар) прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, площею 6,44 га, яка розташована на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2. Договір зареєстровано 29.01.2003 року (а.с.7-8).

За умовами договору:

--- грошова оцінка земельної ділянки 59006,33 грн (п.7);

--- строк дії договору - 5 років (п.2.2);

--- орендна плата вноситься орендарем раз на рік, після закінчення річного терміну оренди, до 30 числа серпня місяця (п.9).

Згідно договору оренди землі від 31.12.2012 року ОСОБА_2 (орендодавець) передав, а СПП "Степове" (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,44 га (6,44 га ріллі) кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області. Договір укладено строком на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, без урахування індексів (а.с.16-17).

У вказаному договорі у графі "Орендодавець" наявний підпис, проте позивач заперечує, що від укладав вказаний договір та ставив підпис. Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 (мати позивача) вказала, що договір від 31.12.2012 року вона не підписувала, проте отримувала орендну плату від відповідача за дорученням сина ОСОБА_6, а свідок ОСОБА_7 (брат позивача) визнав, що саме він підписав договір у 2012 році за усним дорученням брата, проте договір був строком на 5 років, а не на 10 років.

При розгляді справи в суді першої інстанції сторона відповідача, зокрема директор СПП "Степове" ОСОБА_4, визнали той факт, що оспорюваний договір оренди землі був підписаний не особисто позивачем, а іншою особою. Це було визнано стороною відповідача і при апеляційному розгляді справи.

Це зокрема зазначено і в письмовому запереченні проти призначення судової почеркознавчої експертизи від 08.12.2017р (а.с.72).

Отже, судом встановлено та не заперечується сторонами, що оспорюваний договір оренди землі був підписаний не особисто позивачем, а іншою особою від імені позивача, при цьому відсутній належний документ про уповноваження вказаної особи на підписання договору.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6500206362013, сформованого 12.06.2013 року на запит від ОСОБА_2, в графі "Відомості про оренду, суборенду" зазначено орендаря СПП "Степове" (а.с.14).

Відповідно до розписки від 28.11.2014 року ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2016 рік отримав від СПП "Степове" 220 грн (а.с.31).

Відповідно до розписки від 15.10.2015 року ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2016 рік отримав від СПП "Степове" 1347,05 грн (а.с.31).

Згідно відомості на видачу в рахунок земельного паю за 2013 рік ОСОБА_2 отримав від СПП "Степове" 2580,50 грн (а.с.32).

Згідно видаткового касового ордеру від 15.01.2014 року ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2014 рік отримав від СПП "Степове" 3000,50 грн (а.с.33).

Згідно видаткового касового ордеру від 15.08.2014 року ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2015 рік отримав від СПП "Степове" 3000,50 грн (а.с.33).

Із видаткового касового ордеру від 14.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2016 рік отримав від СПП "Степове" 3000 грн (а.с.34).

Згідно видаткового касового ордеру від 15.07.2016 року ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2016 рік отримав від СПП "Степове" 470,25 грн (а.с.34).

Із видаткового касового ордеру від 13.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 в рахунок земельного паю за 2017 рік отримав від СПП "Степове" 5957 грн (а.с.35).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що підписи на цих видаткових касових ордерах та відомостях ставила мати позивача - ОСОБА_3 та брат - ОСОБА_7 Гроші вони передавали позивачу. У 2016 році ОСОБА_2 особисто отримав кошти в рахунок оплати за використання вказаної земельної ділянки у СПП "Степове" і поставив свій підпис про їх отримання.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. У статті 244 ЦК України зазначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень законодавства спірний договір оренди землі від 31.12.2012 року є укладеним, пройшов відповідну державну реєстрацію. І хоча волевиявлення позивача на укладення договору було відсутнє (оскільки він від імені позивача був підписаний іншою особою, яка не мала повноважень на його укладення), що свідчить про обґрунтованість вимог позивача положеннями закону, однак в позові слід відмовити через сплив позовної давності, оскільки за всіма обставинами справи (отримання протягом 5 років орендної плати) встановлено, що позивач знав та міг дізнатися про наявність оспорюваного договору оренди ще в 2012-2013 роках.

Проте з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки до нього суд дійшов при порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою без належного представництва. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення ОСОБА_2, а тому він є недійсним на підставі ч.3 ст. 203 та ч.1 ст.215 ЦК України, що в свою чергу не врахував суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до матеріалів справи, показів свідків та відповідача до 2017 року мати позивача та його брат отримували плату за користування землею позивача, проте сам позивач, тобто ОСОБА_2, стверджує, що він не був обізнаний про укладення та реєстрацію договору оренди від 2012 року від його імені, ніяких доручень на укладення договору він не давав, акта прийому-передачі земельної ділянки не підписував, договір не реєстрував.

Таким чином факт отримання родичами позивача плати за користування землею не може свідчити про погодження останнього з умовами спірного договору і не створює для нього правових наслідків, оскільки, як він сам зазначив, він знав, що відповідач фактично користується земельною ділянкою після спливу строку попереднього договору від ІНФОРМАЦІЯ_1 року і за це фактичне користування сплачував кошти.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги Витяг від 12.06.2013 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6500206362013, сформований на запит ОСОБА_2, як підтвердження того, що позивач ОСОБА_2 був обізнаний вже 12.06.2013 року про існування оспорюваного договору оренди, оскільки в даному Витягу відсутні дані про наявність договору оренди землі саме від 31.12.2012 року (тобто оспорюваного договору оренди), що давало підстави для висновку позивача про те, що мова йде про попередній договір оренди. Наявними у справі доказами протилежне не доведено.

А тому суд першої інстанції помилково зробив висновок про початок перебігу позовної давності в 2012-2013 роках, коли родичі позивача стали отримувати грошові кошти за використання землі чи коли позивач отримав вказаний вище Витяг, оскільки позивач міг тоді знати лише про фактичне користування іншою особою його землею після закінчення дії попереднього договору оренди. Натомість він не знав про юридичне закріплення спірного договору від його імені без його волевиявлення.

Разом з тим, ОСОБА_2 у травні 2017 року звернувся до відповідача з проханням повернути йому землю для подальшої обробки самостійно, на що отримав відповідь, що згідно договору, укладеного між ними, земельна ділянка знаходиться у оренді до 2022 року. Після цього ОСОБА_2 27.06.2017 року звернувся до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з питанням витребування належної йому земельної ділянки від СПП "Степове", що підтверджується довідкою цього центру від 30.08.2017 року № 790 (а.с.9).

Отже, позивач дізнався про порушення свого права, тобто про існування письмового зареєстрованого договору оренди землі, лише 2017 року, що і є, в розумінні ч.1 ст.261 ЦК України, початком перебігу позовної давності.

Тобто, посилання СПП "Степове" на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору або з часу отримання плати за користування землею, чи з часу отримання Витягу від 12.06.2013 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, є таким, що суперечить положенням ст.261 ЦК України.

Таким чином, позов поданий в межах позовної давності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнавши недійсним спірний договір оренди землі від 31.12.2012 року.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2)

Позовні вимоги задоволено на 100%.

При поданні позову ОСОБА_2 сплачено 640грн судового збору (а.с.23), а при поданні апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмірі 960грн (а.с.197), а всього 1600,00грн.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову, з СПП "Степове" на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати в сумі 1600,00грн.

Керуючись ст.13 Закону України "Про оренду землі", ч.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 травня 2018 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до сільськогосподарського приватного підприємства "Степове" (третя особа - Милівська сільська рада Бериславського району Херсонської області) про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 31 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та сільськогосподарським приватним підприємством "Степове" щодо земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області.

Стягнути із сільськогосподарського приватного підприємства "Степове" на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1600,00грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 18 липня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська