Ухвала суду № 75391190, 13.07.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12586/18Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О. Провадження № 11-сс/789/144/18 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - запобіжний захід

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Галіян Л. Є., Сарновський В. Я.,

з участю - прокурора - Барилка М.С.

захисника - Бєляєвої О.М.

підозрюваного - ОСОБА_2

при секретарі - Сович Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Тернопільської області матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 - Бєляєвої О.М. на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури, про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою до

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 не судимого в силу ст. 89 КК України

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та застосовано запобіжний захід - тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 140 000 грн. із покладенням на нього відповідних обов"язків у випадку внесення такої.

Датою закінчення дії ухвали зазначено 00 год 00 хв. 27 серпня 2018 р.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим СВ Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл. проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010000064 від 05 січня 2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

У клопотанні зазначено, що 05 січня 2018 р. в Тернопільській ВП ГУНП в Тернопільській обл. надійшов рапорт начальника УПН КП ГУНП в Тернопільській обл. майора поліції Димиди М.Я. про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів працівниками Управління протидії наркозлочинності ГУНП в Тернопільській обл. було встановлено, що жителі м. Тернополя громадяни "Ф", "Б", "З" за попередньою змовою групою осіб займаються незаконним збутом наркотичного засобу -опію ацетильованого споживачам наркотиків в м. Тернополі.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 червня 2018 р. у ОСОБА_2 під час розмови з ОСОБА_5 (анкетні дані змінено) виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 в порушення вимог ст.7 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" від 15 лютого 1995 р. незаконно придбав при невстановлених слідством обставинах, місці та часі полімерний медичний шприц ємністю 5 мл, частково наповнений рідиною коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - "опій ацетильований", який зберігав при собі та мав намір в подальшому збути.

15 червня 2018 р. близько 21.15 год ОСОБА_2, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 в м. Тернополі, маючи в наявності незаконно придбаний полімерний медичний шприц ємністю 5 мл, частково наповнений рідиною коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - "опій ацетильований", маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0.1097 грама, передав його ОСОБА_5 Таким чином збув вищевказаний наркотичний засіб, за що попередньо отримав від нього грошові кошти в сумі 300 грн..

04 липня 2018 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив, що з урахуванням особи підозрюваного, який не є судимим, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, сімейного стану, соціальних зв'язків підозрюваного, характеру вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує особі у випадку визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється та за яке законом передбачено покарання на строк до 10 років позбавлення волі, того, що проведені не усі необхідні слідчі (розшукові) дії в межах даного кримінального провадження, перебуваючи на волі, ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків або перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням існування всіх зазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та з метою їх запобігання, а також оцінюючи сукупність всіх обставин, передбачених ст.178 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку про неможливість застосування більш м"якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, оскільки вважає її незаконною, та постановити нову ухвалу, якою обрати інший запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою, зокрема, у виді особистого зобов"язання, домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі.

Зокрема вказує, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 cт. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд повинен враховувати вимоги п. 4 cт. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України» в якому Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою.

Зазначає, що ОСОБА_2 є наркозалежною людиною, тому придбавав та зберігав наркотики для власних потреб, а не для збуту, відповідно, жодними даними в межах кримінального провадження не доведено і не може бути доведено причетність ОСОБА_2 до інкримінованого йому правопорушення.

Що стосується ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то, як зазначає апелянт, ОСОБА_2 не вчиняє жодних дій, які б дозволяли стверджувати про наявність хоч одного із визначених ризиків.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу захисника із наведених в ній мотивів, прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів справи, слідчим СВ Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл. проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010000064 від 05 січня 2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

У клопотанні зазначено, що 05 січня 2018 р. в Тернопільській ВП ГУНП в Тернопільській обл. надійшов рапорт начальника УПН КП ГУНП в Тернопільській обл. майора поліції Димиди М.Я. про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів працівниками Управління протидії наркозлочинності ГУНП в Тернопільській обл. було встановлено, що жителі м. Тернополя громадяни "Ф", "Б", "З" за попередньою змовою групою осіб займаються незаконним збутом наркотичного засобу -опію ацетильованого споживачам наркотиків в м. Тернополі.

04 липня 2018 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

04 липня 2018 р. слідчий СВ Тернопільського ВП ГУ Національної поліції в Тернопільській обл. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому з метою виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні його під час досудового розслідування належить утримувати під вартою.

Того ж дня ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду вказане клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.

Обираючи відносно підозрюваного запобіжний захід у виді взяття під варту, суд перевірив, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КПК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнівів не викликає.

Під час розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам - є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи. Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя місцевого суду в сукупності із зазначеним врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2., та відомості про його особу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправданим за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи ("Лабіта проти Італії" № 26772/95).

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_2., оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.

При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого, врахувавши конкретні обставини кримінального провадження, також дійшов вірного висновку визначити підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.

Колегія суддів вважає, що, враховуючи значну суспільну небезпеку вчиненого злочину, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід із визначенням розміру застави зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.

Виходячи з вищенаведеного, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів у даному кримінальному провадженні, зокрема, показань свідка ОСОБА_5 (анкетні дані змінено), висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №2-494/18 від 21.06.2018 р. визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Суд при постановленні рішення врахував особу ОСОБА_2, його соціальні зв'язки, сімейний стан, те, що він раніше не судимий та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

За таких обставин ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та обрання підозрюваному ОСОБА_2 більш м"якого запобіжного заходу, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, або зменшення розміру застави колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів Апеляційного суду дійшла остаточного висновку про залишення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 309, 407 ч. 3 п. 1, ч.1 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2. - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 04 липня 2018 року про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, - без змін.

Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба