Рішення № 75390362, 12.07.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/13602/17

Провадження №2/592/546/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми в особі: судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Центр надання адміністративних послуг, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання втратившим право користування житловою площею в будинку

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав в судовому засіданні, та вимоги мотивує тим, що з 2014 року він – ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18. В 2017 році йому стали надходити платіжки про оплату комунальних послуг, в яких зазначено, що в спірному будинку зареєстровано 5 осіб. Пізніше було з'ясовано, що відповідач ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстрована в будинку за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18, за життя попередніх господарів, а молодших дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, вона зареєструвала без згоди та відома власників. З 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірному будинку не з’являлися, її менші діти за вказаною адресою взагалі ніколи не проживали, будь-якого майна, що належить відповідачам в будинку немає.

Реєстрація ОСОБА_2 разом з дітьми в будинку, що знаходиться за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18, позбавляє його можливості отримання житлової субсидії, крім того, відповідач не приймає участі в оплаті комунальних послуг, та його ОСОБА_1 постійно турбують кредитори відповідача, що створює позивачу перешкоди та заважає в повній мірі на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Тому відповідно до вимог ч.2 ст. 405 ЦК України просить суд визнати ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову та в обґрунтування своїх заперечень надала суду письмовий відзив, де зазначила, що з 18.02.1997 року вона була зареєстрована та проживала в будинку за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, 18. В зазначеному будинку ОСОБА_2 займала велику кімнату, площею 20,0 кв.м., та жила в ній разом з донькою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_6. Однак, в жовтні 2010 року її бабуся ОСОБА_7 та мати позивача ОСОБА_8, дізнавшись, що ОСОБА_2 вагітна третьою дитиною, вигнали її разом з чоловіком з вказаного будинку. Після чого вона стала проживати в найманій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що вона разом з дітьми не втратили права користування спірним житловим приміщенням, оскільки їх умисно не впускали до нього.

Представник третьої особи: Центр надання адміністративних послуг в м. Суми в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, в письмовому клопотання повідомив, що відділ реєстрації, як претя особа, не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, просить розглянути справу без участі представника.

Третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради представник повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та висновок щодо розв’язання спору за позовом ОСОБА_1, в якому зазначено, що непроживання дітей у спірному будинку зумовлено об’єктивними причинами, а саме тим, що вони через свій малолітній вік не могли захистити своє порушене право та були вимушені переїхати до іншого місця проживання разом з матір’ю. Також зазначив, що відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією,законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. У разі прийняття рішення про визнання відповідача та її неповнолітніх дітей такими,Ґ що втратили право користування будинком № 18 по провулку Бєлгородському у місті Суми діти будуть позбавлені гарантованого права на житло. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила факт відсутності ОСОБА_2 за місцем проживання, а саме в будинку №18 по вул. Бєлгородській в м. Суми протягом останніх 7- ми років.

Свідок ОСОБА_10, який є батьком позивача, в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 більше 7-ми років не проживає в будинку за адресою: м. Суми, вул. Бєлгородська, 18, її речей в будинку немає; за комунальні послуги не сплачує.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 та остання разом з дітьми проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2 протягом семи років.

Суд, заслухавши думку сторін та пояснення свідків, вивчивши матеріали справи та додані до неї документи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія НАЕ 202842, зареєстрованого в реєстрі за №1333 від 26.09.2014 року, копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія НАЕ 202844, зареєстрованого в реєстрі за №1335 від 26.09.2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6-8).

Відповідно до довідки ТОВ МЄІРЦ №348/23112017-30121899, за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

ОСОБА_13 ОСОБА_14 квартального комітету №54 від 10.03.2011 року, 05.09.2012 року, 15.12.2013 року та 23.11.2017 року, підтверджується факт того, що ОСОБА_2 разом з дітьми дійсно в період з листопада 2010 року по листопад 2017 року не проживала в будинку за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18 (а.с.27-30).

Відповідно до ОСОБА_14 квартального комітету №54 від 02.07.2018 року, будинок №18 по вул. Бєлгородська в м. Суми знаходиться в аварійному стані та відсутні умови для проживання, а саме: провалилася підлога, немає світла, відсутня система опалення, водопостачання та водовідведення, немає окремого туалету.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

ОСОБА_13 ч. 1 ст. 319 та ст. 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до положень ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Верховною Радою України від 17.07.1997 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

ОСОБА_13 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні на підставі наданих по справі доказів, актів ОСОБА_14 квартального комітету та показів свідків достовірно встановлено, що ОСОБА_2 протягом останніх 7 років (з листопада 2010 року) без поважних причин не проживає в житловому будинку за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, буд. 18, не здійснює оплату за комунальні послуги та не приймає участі у здійсненні поточного ремонту вказаного житлового будинку, що свідчить про втрату нею інтересу до спірного домоволодіння.

Позивач ОСОБА_1 вимушений сплачувати за комунальні послуги з розрахунку кількості зареєстрованих в будинку осіб, внаслідок чого він позбавлений можливості отримати субсидію, відтак суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів порушення права володіння, користування і розпорядження належним йому майном, а також створення відповідачем перешкод щодо здійснення ним цих законних прав.

Однак, позивач звернуся до суду за захистом порушених прав в порядку ст. 405 ЦК України, тому слід зазначити наступне, що право на користування жилим приміщенням членів сім’ї власника будинку і наймачів регулюється різними правовими нормами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналізуючи положення ст. 405 ЦК України, можна виділити наступні структурні елементи правовідносин, з яких складаються вимоги під час виникнення спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням на підставі ст. 405 ЦК України.

Так, виходячи зі змісту ч. 1 даної статті необхідно розуміти, що правовідносини в даній категорії спорів можуть виникати лише між власниками житла (на праві приватної власності) та членами їх сім’ї.

Поняття сім’ї визначається в багатьох нормативно-правових актах України, зокрема в Сімейному та Житловому кодексах України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 64 та ч. 4 ст. 156 ЖК України, до членів сім’ї належать чоловік, дружина, їхні діти та батьки, а також інші особи, які постійно проживають разом з власником житла і ведуть спільне господарство.

У пункті 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Тому стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним застосовуються положення статті 405 ЦК України.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не є членами сім’ї власника спірного будинку – позивача ОСОБА_1, тому в даному випадку власник має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом в порядку ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 391 ЦК України, а не про визнання особи такою, що втратила право користування житлом з підстав, передбачених ст. 405 ЦК України.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено факт відсутності відповідачів в житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Суми, пров. Бєлгородський, 18, та належить позивачу, без поважних причин понад один рік, однак, враховуючи, що відповідачі не є членами сім’ї ОСОБА_1, отже суд позбавлений можливості визнати вказаних осіб такими, що втратили право користування житловою площею в будинку на підставі ст. 405 ЦК України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 9, 64, 156 ЖК України, ст.ст. 4, 76-83, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Центр надання адміністративних послуг, Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання втратившим право користування житловою площею в будинку – відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Сумської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

18 липня 2018 року складено повне судове рішення.

Суддя І.М. Фоменко