Рішення № 75389539, 12.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16542/17

Провадження № 2/522/2457/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «ВІРАЖ-АВТО-ТРЕВЕЛ» про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив, зняти арешт та заборону відчуження з 150/1000 приміщення квартири спільного заселення, загальною площею 53,56 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, накладений на підставі постанови АА № 103277 Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м.Одесі від 14 березня 2008 року, реєстраційний номер обтяження 6909586 від 31 березня 2008 року та реєстраційний номер обтяження 6915514 від 01 квітня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 6909586 від 31 березня 2008 року та реєстраційний номер обтяження 6915514 від 01 квітня 2008 року.

Представник позивача просив слухати справу без фіксації судового процесу.

Інші сторони у судове засідання не з’явились, про час слухання справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 150/1000 приміщення квартири спільного заселення, загальною площею 53,56 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло виданим 12 лютого 1999 року на підставі розпорядження управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради № 131277 від 12 лютого 1999 року. Свідоцтво про право власності зареєстроване в МБТІ під № 2132 стр.62 пр.330 від 09 червня 1999 року.

У червні 2017 року ОСОБА_1 стало відомо, що квартира АДРЕСА_2 перебуває під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження, АА№ 103277, від 14 березня 2008 року, виданої Другим Відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м.Одеси. При цьому зазначено, що власником даного майна є приватне підприємство «ВІРАЖ-АВТО-ТРЕВЕЛ», що не відповідає дійсності.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження, АА№ 103277, від 14 березня 2008 року на квартиру АДРЕСА_3 накладені наступні обтяження:

-арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6909586, зареєстровано 31 березня 2008 року реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, заявник-Другий ВДВС Приморського РУЮ м.Одеси;

- арешт нерухомого майна та заборона, реєстраційний номер обтяження 6915514, зареєстровано 01 квітня 2008 року реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, заявник-Перша ОДНК.

Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 103277 від 14 березня 2008 року державним виконавцем Приморського РУЮ у м.Одесі під час виконання Наказу № 9/222/07 виданого Господарським судом Миколаївської області про стягнення з ПП «ВІРАЖ-АВТО-ТРЕВЕЛ» на користь АТ «Укрінбанк» боргу, було накладено арешт на все майно, що належить ПП «ВІРАЖ-АВТО-ТРЕВЕЛ», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та Новощепний ряд,5 та заборонено його відчуження.

Згідно з п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року N 2274/5 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

На звернення ОСОБА_1 до відповідача – Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області про зняття арешту, останній повідомив про те, що виконавче провадження було передано до архіву і на даний час у відповідача немає правових підстав для зняття арешту.

Ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред.чинній на час накладення стягнення) передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно.

При таких обставинах, державний виконавець мав право накладати арешт виключно на те майно, що належить на праві власності боржнику. При винесенні постанови про накладення арешту державний виконавець не перевірив це, та своїми діями порушив вимоги п.3, п. 4 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред.чинній на час накладення стягнення), якими передбачено, що у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб. Це не було зроблено.

Таким чином, в 2008 році арешт на квартиру АДРЕСА_3 був накладений Другим Приморським Відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м.Одеси з порушенням чинного законодавства .

Порядок зняття арешту з майна передбачено ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 110,112,113, 181-183 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «ВІРАЖ-АВТО-ТРЕВЕЛ» про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт та заборону відчуження з 150/1000 приміщення квартири спільного заселення, загальною площею 53,56 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, накладений на підставі постанови АА № 103277 Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м.Одесі від 14 березня 2008 року, реєстраційний номер обтяження 6909586 від 31 березня 2008 року та реєстраційний номер обтяження 6915514 від 01 квітня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 6909586 від 31 березня 2008 року та реєстраційний номер обтяження 6915514 від 01 квітня 2008 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя

12.07.18