Вирок № 75388605, 18.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4585/17

Номер провадження 1-кп/629/156/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220380002121 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шатівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

- 13.04.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі; 04.12.2012 року - перегляд вироку Апеляційним судом Харківської області, дії засудженого перекваліфіковані на ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі; 04.07.2014 року звільненого від відбування покарання на підставі ЗУ "Про амністію" від 08.04.2014 року;

- 09.06.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України - з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 29.05.2017 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - з іспитовим строком 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Гребенюка В.Є.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - адвоката Остапенко С.Ю., -

в с т а н о в и в:

22 вересня 2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, близько 11:00 години, ОСОБА_1 знаходився біля будинку АДРЕСА_3 Помітивши бесідку на території домоволодіння, впевнившись у відсутності господарів домоволодіння, у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна з бесідки, що знаходиться на території домоволодіння по вищевказаній адресі. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, ОСОБА_1, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник на територію домоволодіння через паркан, звідки таємно викрав напоясну барсетку марки «Wallaby» вартістю 63 гривні, в якій знаходилися особисті речі, а саме: мобільний телефон марки «Alcatel One Touch 5020D» вартістю 557 гривень, флеш-карта пам'яті «USb Transcend» на 32 Gb, вартістю 200 гривень, наручний годинник чоловічий марки «Seiko Automatic 7009-3170A2», вартістю 250 гривень, чоловічий шкіряний гаманець марки 26812(В)», вартістю 140 гривень, швейцарський ніж марки «Victorinox Super Tinker», вартістю 290 гривень, 2600 чеських крон, які станом на 22.09.2017 року по курсу НБУ становлять 3113 грн. 60 коп. - 1 чеська крона - 1 грн. 20 коп., 10 доларів США, які станом на 22.09.2017 року по курсу НБУ становлять 262 грн. 37 коп. - 1 долар - 26 грн. 24 коп., та 130 гривень, документи на ім'я потерпілого, а саме паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, ідентифікаційний код, свідоцтво про обов'язкове соціальне страхування, водійське посвідчення, які належали ОСОБА_4, чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 5005 гривень 97 копійок.

Після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 з місця події зник та викраденим в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 22 вересня 2017 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, близько 11:00 години він знаходився біля будинку АДРЕСА_3, потім проник на територію вищевказаного домоволодіння через паркан, звідки таємно викрав напоясну барсетку марки «Wallaby», в якій знаходилися особисті речі, а саме: мобільний телефон марки «Alcatel One Touch 5020D», флеш-карта пам'яті «USb Transcend», наручний годинник чоловічий, чоловічий шкіряний гаманець, швейцарський ніж, 2600 чеських крон, 10 доларів США та 130 гривень, документи на ім'я потерпілого, а саме паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, ідентифікаційний код, свідоцтво про обов'язкове соціальне страхування, водійське посвідчення, які належали ОСОБА_4. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується наступними зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, згідно яких, він 22 вересня 2017 року в період часу з 10-00 години до 17-00 години допомагав ОСОБА_5 по ремонту в її будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3. Збираючись додому близько 17-00 години він виявив відсутність барсетки, яку він залишав в бесідці на території вказаного домоволодіння. З цього приводу він звернувся до власниці, але вона відповіла, що не бачила її взагалі. В його барсетці знаходились наступні речі: паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, довідка про призначення ідентифікаційного номеру, свідоцтво про обов'язкове соціальне страхування, водійське посвідчення, мобільний телефон марки «Alcatel One Touch 5020D», флеш-карта пам'яті «USb Transcend», наручний годинник чоловічий, чоловічий шкіряний гаманець, швейцарський ніж, 2600 чеських крон, 10 доларів США та 130 гривень;

- показаннями свідка ОСОБА_5, згідно яких, вона є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3. 22 вересня 2017 року в її житловому будинку потерпілий ОСОБА_4 проводив ремонті роботи, а саме чинив водопровід і після закінчення своєї роботи виявив відсутність барсетки, яку він залишив у бесідці, розташованій на території її домоволодіння. ОСОБА_4 відразу повідомив їй, що у нього зникла барсетка, в якій знаходились його особисті речи та гроші;

- протоколом огляду місця події від 22.09.2017 року з фототаблицями, з якого вбачається, що на території житлового будинку АДРЕСА_3 розташований будинок , по прямій - підсобні споруди, праворуч - складське приміщення, далі літній навіс (бесідка), в якій знаходиться тумба, на якій зі слів власника, знаходилась викрадена барсетка;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.11.2017 року та додатком до протоколу, згідно якого свідок ОСОБА_6 вказала на фотознімок під № 1, на якому зображений ОСОБА_1 та пояснила, що саме у цієї особи 22.09.2017 року вона придбала мобільний телефон «Alcatel One Touch 5020D» чорного кольору за 250 гривень;

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 4940 від 09.11.2017 року, згідно якої, ринкова вартість на момент скоєння злочину, тобто на 22.09.2017 року, мобільного телефону марки «Alcatel One Touch 5020D», без урахування вартості комплектних аксесуарів, становить 557 гривень; ринкова вартість барсетки напоясної марки «Wallaby», з урахуванням зносу, становить 63 гривні; ринкова вартість флеш-картки пам'яті «USb Transcend» на 32 Gb, наручного годинника (чоловічого) марки «Seiko 5 Automatic 7009-3170A2», чоловічого шкіряного гаманця марки Eligius 26812(В) та швейцарського ножа марки «Victorinox Super Tinker» не були визначені в зв'язку з неможливістю ідентифікувати вищевказане майно;

- постановою про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів від 16.11.2017 року з якого вбачається, що лазерний диск із маркуванням DVD-R та написами «Nano Tex» з відеозаписом за 22.09.2017 року долучений до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017220380002121 від 23.09.2017 року;

- постановою про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів від 15.11.2017 року з якого вбачається, що наручний чоловічій годинник «Seiko 5 Automatic 7009-3170A2» в металевому корпусі сірого кольору, поясна барсетка кольору «Хакі» виробництва «Wallaby», мобільний телефон марки «Alcatel One Touch 5020D» чорного кольору без сім карти та карти пам'яті, які отримані на відповідальне зберігання потерпілим по справі ОСОБА_4, що підтверджується його розпискою.

Дослідивши докази у своїй сукупності, суд, оцінивши їх, приходить до наступних висновків. Факт таємного викрадення чужого майна, підтверджується показаннями потерпілої та свідка, а також вищезазначеними письмовими доказами.

Отже, зазначені докази суд вважає належними, допустимими та кладе в основу вироку.

Проаналізувавши та оцінивши кожний з вищевказаних доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у своєму рішенні «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст.6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений та захисник обвинуваченого - адвокат Остапенко С.Ю. не надали суду спростувань викладених у показаннях свідка та потерпілого, а також письмових доказах фактів по справі, чи доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів ці докази.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в їх сукупності, визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_1, свідчать про спрямованість умислу на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, з листопада 2008 року перебував на обліку у лікаря нарколога з діагнозом синдром залежності від алкоголю, знятий з обліку у лютому 2012 року в зв'язку з засудженням, крім цього з 1996 року перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом епілепсія з розладом особистості по епі-типу, згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 834 від 22.11.2017 року ОСОБА_1 на даний час страждає на хронічні психічні захворювання у формі органічного розладу особистості, синдром залежності внаслідок вживання алкоголю. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відносяться кримінальні правопорушення, перебував у стані вищевказаних хронічних психічних захворювань, поза тимчасового розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, за своїм психічним станом в теперішній час в застосуванні примусових мір медичного характеру не потребує, на військовому обліку не перебуває, не одружений, має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально задовільно.

Обвинувачений ОСОБА_1 взяв участь у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила дуже високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується високою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, стан його здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення/обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавлення волі, з метою виправлення та запобігання вчинення повторного правопорушення в майбутньому застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою за місцем проживання особи та застосування соціально-виховних заходів.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Також при призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.05.2017 року засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та в період іспитового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

На досудовому слідстві відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого сплинув 28.01.2018 року.

Тому суд вважає необхідним до вступу вироку в законну силу обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання обвинуваченого, а саме з 15.07.2018 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 24/86 від 15.07.2018 року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі приєднати невідбуту ОСОБА_1 частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.05.2017 року і остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 3 (трьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_1 обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з дня затримання обвинуваченого, а саме з 15.07.2018 року (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 24/86 від 15.07.2018 року).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 4940 від 09.11.2017 року в розмірі 296 гривень 61 копійки (код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 899998, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова, банк отримувача Казначейство України (ЕАП))..

Речові докази по справі:

- напоясну барсетку марки «Wallaby», мобільний телефон марки «Alcatel One Touch 5020D», наручний годинник чоловічий марки «Seiko Automatic 7009-3170A2», які належать потерпілому ОСОБА_4 та передані йому на відповідальне зберігання під розпису - залишити останньому;

- лазерний диск із маркуванням DVD-R та написами «Nano Tex» з відеозаписом за 22.09.2017 року долучений до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017220380002121 від 23.09.2017 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова