Постанова № 75387971, 18.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/8199/17 18.07.2018

Провадження №22-ц/784/950/18

Головуючий у першій інстанції - Гуденко О.А.

Категорія - 57 Доповідач в апеляційній інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, який в подальшому уточнював та обґрунтовував наступним.

Між ним та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», (далі - Банк або ПАТ КБ «Приватбанк») укладено договір про надання банківських послуг, на підставі якого позивачем отримано дебетово-кредитну карту з нульовим кредитним лімітом та нульовим лімітом на купівлю через мережу Інтернет.

21 листопада 2016 року позивач забронював на Інтернет порталі авіакомпанії «Lufthansa» два авіаквитки по 6233 грн. кожен.

22 листопада 2016 року ним внесено на власний картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» з залишком у 13 грн.48 коп. грошові кошти в сумі 12 460 грн. з метою придбання цих квитків.

Цього ж дня о 13 годині 46 хвилин позивачем було здійснено платіж через систему Приват 24 в сумі 12 466 грн., призначення якого було придбання авіаквитків.

На підтвердження здійснення даного платежу він отримав смс-повідомлення про списання вищезазначеної суми з його карткового рахунку, внаслідок чого на ньому залишилось 7,48 грн.

Однак, 25 листопада 2016 року позивачем було отримано повідомлення про списання з його карткового рахунку 243,39 доларів США, що стало наслідком появи заборгованості перед Банком в сумі 682,74 грн.

Позивач зазначав, що за відомостями з виписки по його картковому рахунку, 22 листопада 2016 року Банком здійснено два окремих списання по 6 578,11 грн. кожне, об 00 год. 00 хв. та 13 год. 46 хв.

У подальшому відповідачем нараховано на суму заборгованості проценти та штрафні санкції.

На думку ОСОБА_3, дії Банку щодо збільшення суми, яка підлягала списанню з рахунку, є неправомірними, оскільки здійснено без його згоди, а також без узгодження сторонами збільшення кредитного ліміту.

У зв'язку з чим нарахування процентів та неустойки також на його думку є безпідставним.

Вказаними діями Банку порушено його права споживача та завдано моральну шкоду.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив визнати незаконними дії Банку щодо стягнення коштів в сумі 690,22 грн. з його карткового рахунку; зобов'язати Банк повернути на його рахунок вказану суму та скасувати нараховані на неї штрафи, пені, тощо, а також стягнути з Банку моральну шкоду в сумі 500 грн.

Не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_3, ПАТ КБ «Приватбанк» подав відзив, у якому вказував, що придбавши авіаквитки на сайті Lufthansa.com позивач прийняв пропозицію щодо оплати їх вартості у валюті України за допомогою міжнародних платіжних систем шляхом конвертації валюти на день платежу.

Оскільки запит на списання грошей торговою точкою було надіслано 24 листопада 2016 року на дві суми у розмірі 243,39 доларів США кожна, то Банк був змушений купити валюту за комерційним курсом на день списання - 27,02702703 грн. та здійснити платіж з перевищенням власних коштів позивача за рахунок наданого Банком кредиту, оскільки Банк позбавлений права відмовити у запиті на списання та повинен надати клієнту кредит, якщо його власних коштів недостатньо, якщо використовується дебетово-кредитна платіжна схема, як у даному випадку.

У зв'язку з викладеними обставинами ПАТ КБ «Приватбанк» просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 лютого 2018 року з урахуванням ухвали від 02 квітня 2018 року про виправлення описки позов ОСОБА_3 задоволено частково. ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язано скасувати проценти, комісії та всі штрафні санкції (пеню та штрафи), нараховані ОСОБА_3 на кредитну заборгованість по банківській картці НОМЕР_1 в сумі 682,74 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

З ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що під час укладання між сторонами договору про надання банківських послуг не було досягнуто згоди щодо отримання позивачем кредитних коштів та його відповідальності в разі їх несвоєчасного повернення, а тому дії Банку щодо надання кредиту, нарахування процентів за користування ним та штрафних санкцій є безпідставними.

Не погодившись із рішенням суду, Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Банк вказував, що отримуючи банківську картку, ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03 жовтня 2014 року, приєднавшись до договору приєднання та погодився з його умовами.

Вищезазначені умови та правила дозволяють здійснення Банком овердрафту в разі відсутності на рахунку клієнта суми необхідної для здійснення видаткової операції.

Зважаючи на зазначені обставини, Банком наголошено на тому, що надання ОСОБА_3 овердрафту в сумі 682,74 грн. не протирічить укладеному між сторонами договору та ґрунтується на волевиявленні позивача.

ОСОБА_3 подав на зазначену апеляційну скаргу Банку відзив, у якому зазначав, що Банком безпідставно перевищено розмір суми, який визначено ним, як клієнтом, для списання з його карткового рахунку. Як наслідок, на думку ОСОБА_3, відповідач протиправно нараховує відсотки та штрафні санкції за кредитні кошти, які він не бажав отримувати. Також, позивачем зазначено, що оскільки він є тимчасово переміщеною особою з м.Донецька, то відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільнений від нарахування відсотків та штрафів на суму боргу.

З огляду на вказане позивач просив апеляційну скаргу Банку залишити без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання банківських послуг (а.с.39-44).

Згідно з умовами даного договору відповідач отримав платіжну карту з нульовим кредитним лімітом.

21 листопада 2016 року позивач забронював на Інтернет порталі авіакомпанії «Lufthansa» два авіаквитки по 6233 грн. кожен, на загальну суму 12 466 грн. (а.с.6-7).

22 листопада 2016 року він вніс на свій рахунок 12 460 грн., у зв'язку з чим загальна сума на рахунку становила 12 473 грн.48 коп.

Того ж дня через сервіс Банку Приват 24 ОСОБА_3 надав розпорядження Банку сплатити за придбання двох заброньованих авіаквитків 12 466 грн. (а.с.12).

Вказана сума з його рахунку була списана, про що свідчить залишок на рахунку у сумі 7 грн.48 коп.

22 листопада 2016 року позивач отримав два електронні квитки №220-2375576233 та №220-2375576224, вартість кожного з яких, за відомостями Lufthansa, склала 6233 грн. (а.с.8-11).

Того ж дня у зв'язку з недостатністю на рахунку позивача коштів для здійснення оплати квитків, вартість яких після конвертації на українську валюту склала 6578 грн.11 коп., відповідач без узгодження з позивачем та повідомлення його про це надав позивачу кредит у сумі 682,74 грн.

Частина 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Згідно з ст.ст.626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.7.1. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 р. №492, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Отже, Банк мав діяти тільки в межах розпорядження позивача, а саме списання з його рахунку суми у розмірі 12 466 грн.

Списання суми більшої за вказану з наданням кредиту могло відбутися тільки з дозволу позивача або зазначення ним для списання суми більшої, ніж знаходилося на його рахунку.

Оскільки на рахунку позивача була менша сума, ніж була необхідна для проведення транзакції, і позивач не надав згоди для зняття з його рахунку більшої суми, то відповідач повинен був відмовити у проведенні банківської операції.

Надання ним кредиту на власний розсуд без погодження з позивачем є його ризиком, за який позивач відповідальності не несе.

За такого, висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в оскаржуваній частині є правильним.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, ухваливши в оскаржуваній частині законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині, яка оскаржена Банком.

Посилання відповідача на те, що в нього є право в односторонньому порядку змінити кредитний ліміт, про що зазначено в Умовах та Правилах надання банківських послуг, а тому його дії були правомірними, є безпідставними, оскільки доказів про те, що позивач їх підписував і з якою саме редакцією цих Умов та Правил Банк його ознайомлював, суду представлено не було.

До того ж, як вже було наголошено, навіть якщо в Банку і було таке право, він не міг вийти за межі розпорядження клієнта про списання коштів.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 19 липня 2018 року.