Рішення № 75387772, 18.07.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/330/18

провадження: 2/614/146/18

категорія: 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

16.07.2018 року

смт. Борова Борівського району Харківської області

справа № 614/330/18

Борівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

за участю секретаря Кравцової О.П.

розглянувши в судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4

про усунення перешкод в користуванні домоволодіння шляхом позбавлення особи права користування житловим приміщенням

за участю: представника позивача – ОСОБА_5, відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_6 (представника Чугуївського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги),

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог

19.04.2018 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що 11 квітня 2002 р. вона прийняла в дар від ОСОБА_7 жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0.43388 га, на якій розташоване зазначене домоволодіння, що знаходиться по вул. Кузнецова в с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл., у зв'язку з чим вона є власником вищезазначеного домоволодіння (житлового будинку з надвірними будівлями) і земельної ділянки.

Після отримання в дар житлового будинку позивач з відповідачем ОСОБА_2 стали проживати в її будинку однією сім?єю без реєстрації шлюбу, разом з ними проживала дочка позивача ОСОБА_3

12.04.2002 р. позивач разом з дочкою та відповідачем зареєстрували своє місце проживання за зазначеною адресою її будинку. В такому складі сім'ї вони разом прожили до 2012 р. Але сімейне життя з відповідачем не склалося з причини розбіжності характерів і у 2012 р. вони розлучилися, сімейні стосунки припинили і стали проживати окремо, спільне господарство з того часу не ведуть.

В подальшому за зазначеною адресою був зареєстрований неповнолітній онук позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем та її дочкою.

У 2014 р. відповідач був засуджений до позбавлення волі за скоєння злочину і до теперішнього часу знаходиться в Холодногірській виправній колонії №18.

Позивач вказує, що протягом останніх років, тобто більше року, відповідач не проживає, але залишається зареєстрованим у житловому будинку позивача за вищевказаною адресою. Між позивачем та відповідачем не встановлено ніякої домовленості про його право на користування вищезазначеним житлом, яке належить позивачу на праві власності і у якому відповідач відсутній без поважних причин понад один рік.

Позивач зазначає, що наявність реєстрації відповідача за вищевказаною адресою порушує її права та інтереси, оскільки його реєстрація у будинку обмежує її у здійсненні права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

2. Позиції учасників справи

Ухвалою судді від 20.04.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами судді від 26.04.2018 р., 18.05.2018 р., 12.06.2018 р. та 25.06.2018 р. постановлено судові засідання провести в режимі відеоконференції, відповідно до заяви відповідача, який відбуває покарання в Державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)».

Згідно наказу Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №234/18 від 22 червня 2018 р., ОСОБА_2 надано безоплатну вторинну правову допомогу (відповідно до його звернення від 18.06.2018 р. щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням) та призначено представника для надання йому безоплатної вторинної допомоги (а.с.49).

Ухвалою Борівського районного суду від 25.06.2018 р., розгляд справи відкладено на 16.07.2018 р.; продовжено строк спрощеного позовного провадження по вказаній справі на тридцять днів.

11.07.2018 р. до Борівського районного суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив вищевикладене та підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, пояснив, що позивач в 2002 р. отримала вказаний будинок в дар, після чого зареєструвала в цьому будинку відповідача і проживала з ним разом до 2012 р. Але у 2012 р. стосунки між ними погіршилися і вони вирішили розлучитися, стали проживати окремо, а у 2014 р. ОСОБА_2 взагалі було засуджено до позбавлення волі.

Відповідач в судовому засіданні в режимі відеоконференції та представник позивача в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що позивач з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах починаючи з 2002 р. по 2012 р. без реєстрації шлюбу за вищевказаною адресою. З часу вселення та до 2014 р. відповідач проживав і користувався спірним приміщенням. Вважають, що сам факт припинення шлюбних відносин з власником житла не є підставою для виселення колишніх членів сім'ї власника або визнання їх такими, що втратили право користування. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що у них з позивачем є спільна дочка ОСОБА_8, тому він являється повноцінним членом сім'ї.

3 особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом ОСОБА_10 і підтверджує той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 проживали однією сім?єю до 2012 р. Після 2012 р. про спільне проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_2 йому невідомо. Чи має ОСОБА_2 інше житло він не знає.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини

З копії договору дарування від 11.04.2002 р. вбачається, що ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар жилий будинок №94 з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл.., вул. Кузнецова; вказаний жилий будинок з надвірними будівлями зареєстровано в Борівському МДПТІ 25 липня 1995 р. за реєстром №8/1326 (а.с.8).

Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки від 11.04.2002 р., ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар земельну ділянку площею 0,43388 га, що знаходиться в с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл. (а.с.9).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 і має склад зареєстрованих осіб: донька ОСОБА_3, онук ОСОБА_4, не родич ОСОБА_2, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Підлиманської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. (а.с.10).

ОСОБА_2 4 грудня 2014 р. прибув для відбування покарання до Холодногірської виправної колонії №18, що підтверджується повідомленням начальника Холодногірської виправної колонії (№18) (а.с.11).

З актів обстеження житлово-побутових умов проживання від 24.04.2017 р. та 06.04.2018 р. вбачається, що в житловому будинку, розташованому за адресою: вул. Кузнецова, б.94, с. Підлиман, зареєстрована і проживає родина ОСОБА_4 – мати, дочка і онук; ОСОБА_1 та її дочка зареєстровані з 12.04.2002 р., онук – з моменту народження 09.08.2016 р.; ОСОБА_2 зареєстрований в цьому домоволодінні також з 12.04.2002 р.; після його засудження в 2014 р. він в будинку не проживає, знаходиться в місцях позбавлення волі (а.с.12-13).

4. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.17 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (ст.ст.13,41 Конституції України).

Відповідно до ст.13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов’язання.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71,72,116,156 ЖК України, ст.405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої під час розгляду справи №6-158цс14 відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У Постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 р. зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71,72,116,156 ЖК України, ст.405 ЦК України). Отже у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши водночас одну із таких вимог:

1)про позбавлення права власності на житлове приміщення;

2)про позбавлення права користування житловим приміщенням;

3)про визнання особи безвісно відсутньою;

4)про оголошення фізичної особи померлою.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов’язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин виникнення, зміни чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-ІV: «Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням…».

Згідно ст.11 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: «Орган реєстрації здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці».

Відповідно до п.3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Статтею 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 р. відповідно до закону №175/97-ЕР від 17 липня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

5. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Судом встановлено, що сторони проживали у вказаному будинку однією сім?єю без реєстрації шлюбу з 12.04.2002 р. по 2012 р.

Стаття 405 ЦК України передбачає, що "члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону". З наведеного формулювання можна виділити принаймні такі умови за наявності яких особа матиме право на користування житлом поряд з власником: користувач повинен бути членом сім'ї власника житла та проживати разом з ним.

Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки.

Таким чином, хоча ознакою сім'ї за СК України є спільне проживання та ведення спільного побуту, однак є ряд випадків, коли особи будуть вважатися членами сім'ї, не проживаючи разом. В контексті ж ст. 405 ЦК України вимога спільного проживання є додатковою і має обов'язковий характер.

Згідно ч.1 ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Крім того, ч.1 ст.406 ЦК України встановлено перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав. До таких віднесено: 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

З матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідач будучи зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не проживає там більше 5 років без поважних причин та не являється членом сім'ї позивача. При цьому порушуючи права позивача як власника.

Так, пред’явлення позову про позбавлення ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням є належним способом захисту цивільних прав, що в подальшому є підставою для його зняття з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.

Всупереч передбаченому ст.81 ЦПК України обов’язку доказування своїх заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1, відповідач не довів належними та допустимими доказами своє право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Харківська область, Борівський район, с. Підлиман, вул. Кузнецова, б.94.

6. Висновки суду за результатами розгляду справи

З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з’ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 191, 247, 259, 264, 265, 268,273, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.317,319,383,391,405 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні домоволодіння шляхом позбавлення особи права користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Харківська область, Борівський район, с. Підлиман, вул. Кузнецова, б.94.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 18.07.2018 р.

Головуючий суддя Гуляєва Г. М.