Постанова № 75387528, 18.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/442/18 18.07.2018

Провадження №22-ц/784/1093/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/442/18 Категорія 27

Провадження № 22-ц/784/1093/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 травня 2018 року, постановлене під головуванням судді Сябренко І.П. в приміщенні суду об 11 год. 50 хв., у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.06.2011 р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 19.03.2018 року в нього утворилася заборгованість в сумі 90701,15 грн., яка складається з : 2154,20 грн. - заборгованість за кредитом; 78991,84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4759,82 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4295,29 грн. - штраф (процентна складова). На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмір 90701,15 грн. за кредитним договором № б/н від 30.06.2011 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 травня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

До судового засідання учасники процесу не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом було встановлено, що 30 червня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» у розмірі 2200 грн. з кінцевим терміном повернення кредитних коштів, що відповідає строку дії картки. За користування кредитними коштами встановлені проценти у розмірі 30% річних. За порушення строків повернення кредитних коштів за Умовами кредитування визначена оплата штрафних санкцій.

Вказаний договір складається із заяви позичальника (клієнта), Тарифів надання кредиту, Умов і правил надання банком послуг та Правил користування платіжною карткою.

Пунктом 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Крім того, вищезазначеними Умовами та Правилами передбачено, зокрема: нарахування банком за користування кредитом та овердрафтом процентів в розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 2.1.1.12.6); при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісії (п.2.1.1.7.6).

Відповідач висловив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг, що укладено між ним та банком, це підтверджено його підписом у цій заяві.

Пунктом 2.1.1.12.5 Умов визначено, що погашення за кредитом за платіжними картками без встановленого мінімального обов'язкового платежу здійснюється в наступному порядку: строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, а строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Оскільки ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у відповідача утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 19 березня 2018 року становить 90701 грн. 15 коп., яка складається з 2154 грн. 20 коп. - заборгованість за кредитом; 78991 грн. 84 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 4759 грн. 82 коп. - заборгованість зі сплати пені та комісії; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 4295 грн. 29 коп. - штраф (процентна складова).

Також судом встановлено, що згідно з випискою за особовим рахунком відповідачем ОСОБА_1 було здійснено операцію з поповнення карткового рахунку 25.12.2013 року та останній раз отримання готівки за кредитною карткою відповідачем було здійснено 30.12.2013 року, після цього ним жодних операцій не здійснювалось.

Термін дії картки, виданої ОСОБА_1 закінчився у лютому 2015 року (а.с.67).

З урахуванням умов пункту 2.1.1.12.5 вказаних Умов, строк погашення кредиту в повному обсязі визначається одноразовим платежем - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH), тобто 28 лютого 2015 року.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до експрес - накладної №59000326691705 (а.с.43) звернулося до суду із вказаним позовом про захист свого порушеного права 26 березня 2018 року.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено в судовому засіданні про застосування позовної давності (а. с. 77).

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником шляхом внесення коштів готівкою чи безготівково: з погашення процентів щомісячно за попередній місяць, з погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня, вказаного на платіжній картці, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Виходячи з того, що строком повернення кредиту є лютий 2015 року, останній платіж відповідачем ОСОБА_1 було здійснено у грудні 2013 року, перебіг строку позовної давності за вимогами по сплаті процентів, з урахуванням умов укладеного між сторонами кредитного договору, почався з січня 2014 року. Звернувшись до суду із даними вимогами лише у березні 2018 року, банк пропустив визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності. Причин пропуску цього строку ПАТ КБ «ПриватБанк» наведено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Висновок суду відповідає встановленим судом на підставі матеріалів справи обставинам у справі та вимогам законодавства, зазначеного в тексті рішення, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності навіть щодо останнього визначеного договором платежу.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем були здійснені дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, оскільки відповідачем згідно розрахунку заборгованості 27 серпня 2015 року була сплачена сума у розмірі 90,18 грн., а тому строк позовної давності був перерваний і його перебіг почався заново, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Проте, у кожному випадку необхідно встановлювати, коли конкретно боржник вчинив відповідні дії, адже перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу (правовий висновок, зроблений Верховним Судом України в постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-3030цс16).

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності (правовий висновок, зроблений Верховним Судом України в постанові від 09.11.2016р. у справі № 6-1457цс16).

Як убачається з розрахунку заборгованості 27 серпня 2015 року на рахунок відповідача була зарахована сума у розмірі 90,18 грн. Але згідно виписки про рух коштів за рахунком в цей день відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти № НОМЕР_1.

Ніяких доказів того, що даний платіж був зроблений особисто відповідачем або з його згоди іншою особою суду надано не було. За таких обставин посилання позивача в апеляційній скарзі тільки на наданий банком розрахунок заборгованості, без надання квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження щодо здійснення платежу від 27 серпня 2015 року особисто відповідачем, не може бути достатньою підставою для висновку про визнання ним боргу.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг, якими передбачено право банку списувати кошти з поточних рахунків клієнта у рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, а також те, що клієнт доручає банку здійснювати списання з поточних та інших рахунків, а також фактичне автоматичне списання з карти № НОМЕР_1 грошових коштів та зарахування їх на картку, відкриту для користування кредитними коштами за договором від 30 червня 2011 року, тільки підтверджує той факт, що відповідач особисто не вчиняв даного платежу, тому таке списання коштів з однієї картки та зарахування на іншу хоч і є правомірним, проте не є достатньою підставою для висновку про визнання відповідачем боргу.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення і направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку в межах наданих йому законом повноважень, а тому не є підставою для скасування чи зміни рішення.

Таким чином, розглядаючи справу виключно в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 02 травня 2018 року 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 19 липня 2018 року