Постанова № 75387339, 18.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1433/18 18.07.2018

Провадження №22-ц/784/1114/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1433/18

Провадження № 22-ц/784/1114/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового позовного провадження в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ательє «Головні убори» на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року, постановлену під головуванням судді Лузан Л.В. в приміщенні суду, у справі за позовом ТОВ «Ательє «Головні убори» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2018 року ТОВ «Ательє «Головні убори» звернулось до суду з зазначеним позовом, в якому просило суд визнати за ТОВ «Ательє «Головні убори» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 34,9 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року позовну заяву ТОВ «Ательє «Головні убори» визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ТОВ «Ательє «Головні убори» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України (чинної редакції) апеляційна скарга ТОВ «Ательє «Головні убори» розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що в травні 2018 року ТОВ «Ательє «Головні убори» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на нежитлове приміщення загальною площею 34,9 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року вказана позовна заява була залишена без руху з роз'ясненням наслідків невиконання зазначених в ній недоліків.

В порядку виконання даної ухвали представником позивача була подана заява про уточнення змісту позовних вимог, але недоліки, з приводу яких була постановлена ухвала суду від 08.05.2018 року не були усунуті в повному обсязі.

Так, відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Між тим, подана заява за змістом не відповідає вимогам, передбаченим ст. 175 ЦПК України, оскільки не містить зміст позовних вимог, в тому числі щодо кожного з відповідачів, не зазначено в чому саме полягає відповідне уточнення.

Крім того, не надано доказів, що підтверджують кожну обставину, зокрема щодо об'єкту нерухомості, право власності на який просить визнати позивач (п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, ч.5 ст. 177 ЦПК України).

Згідно ч.5 ст.183 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги, зазначені в ухвалі від 08.05.2018 року, а тому її слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Так, ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08.05.2018 року позовна заява ТОВ «Ательє «Головні убори» була залишена без руху на підставі того, що подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено достатніх доказів, що підтверджують кожну обставину, зокрема щодо об'єкту нерухомості, право власності на який просить визнати позивач. Також, в ухвалі суду зазначено, що в позові позивач ставить питання про визнання права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване по АДРЕСА_1. Між тим згідно доданих до позову матеріалів, за вказаною адресою розташована одна нежитлова будівля, загальною площею 318,4 кв.м., яка в повному обсязі перебуває у власності інших осіб (згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав: ОСОБА_5(85 кв.м.), ОСОБА_3 (74,1 кв.м.), ОСОБА_6(38,3 кв.м.), ОСОБА_4 (56,1 кв.м. - 18/100 часток), ОСОБА_2 (64,9 кв.м.). Відомостей про наявність іншого нерухомого майна за даною адресою матеріали справи не містять. Крім того не додано доказів щодо вартості нерухомого майна, на яке претендує позивач, на час звернення з даним позовом до суду, що має значення при визначенні розміру судового збору, який підлягає сплаті при зверненні з даним позовом до суду (п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України).

В порушення п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (відносно відповідача ОСОБА_1 взагалі відсутній виклад обставин, не зрозуміло з яких міркувань вказана особа зазначена в якості відповідача).

15 травня 2018 року на виконання вимог зазначеної ухвали, суду подано заяву про уточнення змісту позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення, яке було отримане ним у власність в порядку приватизації державного майна як правонаступником товариства покупців членів трудового колективу «Ательє «Головні убори». Вказане приміщення розташоване в будівлі по АДРЕСА_1. До складу цієї будівлі також входять інші нежитлові приміщення, які належать відповідачам. Так, ОСОБА_1 належить право власності на нежиле приміщення площею 38,3 кв.м., ОСОБА_2 - магазин (69/100 та 31/100 часток), ОСОБА_3 - магазин площею 74,1 кв.м., ОСОБА_4 - частина будівлі площею 56,1 кв.м. (18/100 часток); ОСОБА_5 - нежитлова будівля, котельня площею 85 кв.м. Право власності на ці приміщення, що входять до складу будівлі, так само як і приміщення, яке належить позивачу, розташованої по АДРЕСА_1, раніше вони належали державі, і в ході приватизації державного майна були передані членам інших трудових колективів, які їх займали. В подальшому, вони були відчужені відповідачам. Разом з тим, відповідачі під час вчинення угод з оформлення права власності та його відчуження не враховували наявність в нежитловій будівлі, яка має адресу: АДРЕСА_1 ще і приміщення, яке належало Товариству покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори» та належить на сьогодні позивачу як правонаступнику цього колективу. Про це свідчить відповідь виконкому Вознесенської міської ради про те, що нежитлова будівля по АДРЕСА_1 має загальну площу 318,4 кв.м. та зареєстрована за власниками, серед яких немає позивача. При цьому вказана площа (318,4 кв.м) вирахувана виключно за площею приміщень, належних відповідачам, або особам, які були їх власниками до них. Також це зазначено і у інформації з Державного реєстру речових прав, де міститься лише інформація про відповідачів як власників нежитлових приміщень в будівлі по АДРЕСА_1. При цьому зареєстроване право на окремі приміщення, без вказівки, що будівля належить на праві спільної власності. Лише право власності ОСОБА_4 зареєстроване стосовно 18/100 часток. Хоча за матеріалами КП «Вознесенське МЕТІ» право власності визначалося за відповідачами (особами, в яких вони придбали майно) в частках. В разі державної реєстрації позивача в реєстрі юридичних осіб в більш раніші строки (в місячний строк після укладення договору купівлі-продажу приміщення товариством покупців), частки в майні (в нежитловій будівлі) були б іншими, та враховували б реєстрацію приміщення, яке було придбане товариством покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори». Однак, через відсутність такої реєстрації, інформація в МБТІ була відсутня та при визначенні часток в праві спільної власності не враховувалася.

Також, позивач зазначив, що наявність реєстрації прав власності відповідачів на вже виділене зі спільної власності майно, ускладнює на сьогоднішній день можливість здійснити реєстрацію права власності позивача на нежитлове приміщення, яке було набуте ним в порядку приватизації. Доказом наявності приміщення площею 34,9 кв.м. в будівлі по АДРЕСА_1 є як зведений акт, складений при проведенні первинної інвентаризації КП «Вознесенське МБТІ» 18.03.1999 р. (копія долучена до позовної заяви) та акти оцінки цього майна, проведені в ході приватизації, так і договір купівлі-продажу. На сьогоднішній день подано відповідний запит до КП «Вознесенське МБТІ» з приводу переліку приміщень, які входять до складу будівлі по АДРЕСА_1 та їх загальної площі (копія запиту додається). Тому докази, які підтверджують наявність та характеристики спірного приміщення та характеристики будівлі, в якій воно знаходиться, позивач зазначив в позові, що будуть надані до початку судового засідання. Тому, позивач вважав, що оскільки під час здійснення первісної реєстрації права власності на нежитлові приміщення як на частки з будівлі, що належала на праві спільної власності відповідачам та особам, у яких вони придбали приміщення, не було враховано наявність права власності на спірне приміщення площею 34,9 кв.м, яке належало товариству покупців членів трудового колективу Ательє «Головні убори», що в подальшому призвело до неможливості реєстрації права власності за позивачем як правонаступником вказаного товариства, то відповідачами є власники приміщень в будівлі по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (право власності яких є похідним від права власності на частки в спільній власності на будівлю по АДРЕСА_1). Наявність реєстрації права власності саме на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 без зазначення часток, які становлять ці приміщення в загальній будівлі, а також без врахування наявності приміщення, яке було передане товариству покупців Ательє «Головні убори» та його площі в спільній будівлі при визначення часток в праві власності на окреме майно, перешкоджає на сьогоднішній день реєстрації права власності на майно позивача. Хоча воно також знаходиться в будівлі, розташованій по АДРЕСА_1. У зв'язку з цим, позивач просив врахувати вказані обставини при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та відкрити провадження у справі за його позовом. Також позивачем була надана копія свідоцтва про зміну імені з ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були додані до позову докази, на які він посилався в тексті позовної заяви на обґрунтування своїх вимог. Проте, повертаючи позовну заяву, суд не врахував, що оцінка доказів на стадії відкриття провадження недопустима. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при подачі позовної заяви залишати заяву без руху та повертати її позивачу.

Крім того, постановляючи дану ухвалу, суд не звернув належної уваги на те, що позивач має право на обґрунтування своїх вимог саме тими обставинами, які він вважає за потрібне вказати в позовній заяві. Встановлення фактичних обставин справи, а також відповідності викладених в тексті позовної заяви обставин фактичним обставинам за діючим цивільно - процесуальним законодавством віднесено не до стадії відкриття провадження по справі, а до стадії судового розгляду. Крім того, згідно п.5 та 8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити в собі не самі докази, що підтверджують кожну обставину позову, а тільки зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Не врахував суд також те, що згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" №2 від 12.06.2009р. суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску строку позовної давності та інших не передбачених законом підстав, адже сторони мають право надати докази і під час розгляду справи. З введенням в дію нового ЦПК України ці питання вирішуються в підготовчому судового засідання, в тому числі і з'ясовується, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин. Таким чином, саме в підготовчому судовому засіданні, а не під час вирішення питання про відкриття провадження по справі, вирішується питання про надання стороною доказів відповідної якості.

Оскільки згідно законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов'язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок судді першої інстанції про повернення позовної заяви є помилковим, так як неналежність доказів або їх недостатність чи неконкретизація, а також те, чи достатньо обґрунтовано позивач виклав свої вимоги, не є підставою для повернення позовної заяви.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду не було достатніх правових підстав для визнання заяви неподаною та її повернення, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 травня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня її проголошення до Верховного Суду у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді:

Повний текст постанови складено 19 липня 2018 року