Постанова № 75387086, 17.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/7238/18

Провадження № 22-ц/787/1001/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання - Шептицька С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов Володимир Олександрович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Гордійчук І.О., постановленої в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» та Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення від 02.12.2016 року, індексний номер:32693487 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Плетньовим В.О.. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що оскаржуване рішення є протиправним, прийнятим з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» та Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений адміністративним судом.

Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції при встановленні обставин справи було неправильно визначено правовідносини, які склалися між учасниками справи. Вказує, що в Рівненському міському суді розглядається справа № 569/13544/17 за позовом відповідача 1 до ОСОБА_1 про виселення з квартири, яка була предметом іпотеки та право власності на яку відповідачем 2 було зареєстровано за відповідачем 1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав, відповідно до застереження передбаченого у договорі іпотеки. Вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено з порушенням вимог зазначених в іпотечному договорі, а тому звернулася до суду з позовною заявою та фактично оскаржує правомірність набуття третьою особою (відповідачем 1) права власності на нерухоме майно, яке належало їй на праві власності. А оскільки підставою про внесення запису до реєстру стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте відповідачем 2, тому у відповідності до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» таке рішення про реєстрацію права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді. Дані спірні правовідносини пов'язані з невиконанням цивільно-правової угоди, а скасування рішення відповідача 2 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, обов'язково вплине на майнові права особи щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано. Вважає, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин та є цивільно-правовим і має розглядатися у Рівненському міському суді. Із цих підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова В.О. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відмовляючи у відкритті провадження, місцевий суд виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено в судовому засіданні, Рівненським міським судом Рівненської області розглядається справа № 569/13544/17 за позовом ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення з квартири АДРЕСА_2, яка була предметом іпотеки та право власності на яку приватним нотаріусом Плетньовим В.О. було зареєстроване за ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав відповідно до застереження, передбаченого в договорі іпотеки.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 19 КАС України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У даній справі оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на квартиру, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14, і апеляційний суд не вбачає правових підстав відступати від неї.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до переконання, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не є публічно-правовим, а випливає з договірних правовідносин та є цивільно-правовим, і вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

За наведених обставин, апеляційний суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з порушенням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана ухвала - до скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

Керуючись ст. ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В.

підпис Гордійчук С.О.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.