Рішення № 75386471, 18.07.2018, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/714/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2018 року, було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Діти перебувають на повному її утриманні та потребують повноцінного харчування, оздоровлення і відпочинку, культурного розвитку, придбання їм одягу та ліків. Проте, забезпечити самостійно дітей усім необхідним вона не може, а відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

До початку розгляду справи від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі, позов визнає.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2018 року, було розірвано (а.с.4).

З копії свідоцтв про народження вбачається, що батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, є відповідач - ОСОБА_3 (а.с.6,8).

Згідно довідки №808 від 17 травня 2018 року, виданої Центром надання адміністративних послуг Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області вбачається, що неповнолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, перебувають на утриманні матері ОСОБА_2 (а.с.5).

Частиною 2 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України чітко визначено загальний обов’язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

'У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення ч.8 ст.7 СК України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 ст.182 СК України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів.

Як зазначено у ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи те, що обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до переконання, що позов слід задоволити в повному обсязі та призначити відповідачу аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дітей, обставинам справи і вимогам Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно вимог ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 180-184, 191СК України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у розмірі 1/2 всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 18 травня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 31211256026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Рівненської області.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 частини 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду ОСОБА_7