Ухвала суду № 75386373, 17.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4857/17 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 11-кп/783/533/18 Доповідач: Макойда З. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року,колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого-судді : - ОСОБА_1

суддів : - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі : - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року, -

за участю прокурора : - ОСОБА_5

обвинуваченої : - ОСОБА_6

захисника : - ОСОБА_7

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючу на ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянку України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одружену, не працюючу, раніше не судиму, -

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п’ять/ років.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного їй покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.

Зобов’язано ОСОБА_6, відповідно до ч.1 п.1, 2 ст.76 КК України, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання протягом іспитового строку.

По кримінальному провадженню вирішено питання речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_6 спільно із невстановленою особою на ім’я «Міліт», матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці розробили спільний злочинний план щодо вербування особи з використанням уразливого стану особи для подальшої сексуальної експлуатації.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, у відповідності до відведених ролей, ОСОБА_6 попередньо домовившись із ОСОБА_8 про зустріч 10.08.2017року, перебуваючи у відпочинковій зоні озера «Задорожнє», що поблизу с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області, зустрілась із останньою та розпочала дії, спрямовані на вербування ОСОБА_8, як особи молодого віку, привабливої зовнішності, яка опинилась в скрутних життєвих обставинах (малозабезпечена, без стійких соціальних зв’язків), з метою її сексуальної експлуатації в Турецькій Республіці, а саме переконувала останню, що вона зможе заробляти у вказаній державі значні суми грошових коштів (100 доларів США за одну годину надання сексуальних послуг). Також, ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_8 про те, що у разі, якщо вона погодиться надавати сексуальні послуги в Турецькій Республіці, то особа на ім’я «Міліт» профінансує її переліт у вказану державу, проживання там та забезпечення охорони при наданні нею сексуальних послуг. Викликавши у ОСОБА_8 уявлення про вигідність і правдивість такої пропозиції та враховуючи її уразливий стан, який виразився у збігу тяжких особистих та сімейних обставин, викликаних внаслідок залишення постійного місця проживання, втрати постійного джерела доходів, перебування у скрутному матеріальному становищі, остання надала згоду на пропозицію ОСОБА_6

В такий спосіб, ОСОБА_6, реалізовуючи спільний із особою на ім’я «Міліт» злочинний умисел на вербування осіб з використанням її уразливого стану, завербувала ОСОБА_8 для подальшої сексуальної експлуатації останньої.

Продовжуючи реалізацію спільного із особою на ім’я «Міліт» умислу на торгівлю людьми з метою її експлуатації, 18.08.2017року ОСОБА_6, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання на ІНФОРМАЦІЯ_6, зустрілась із ОСОБА_8 та маючи умисел на переміщення особи, на автомобілі таксі перемістила ОСОБА_8 з вул. Левандівської, 19 у м. Львові до приміщення ДП «Міжнародний аеропорт «Львів», що на вул. Любінська, 168 у м. Львові для подальшого вильоту в Турецьку Республіку, де ОСОБА_8 мала зустріти особа на ім’я «Міліт» та забезпечити її експлуатацію шляхом надання нею послуг сексуального характеру.

Цього ж дня, 18.08.2017року в приміщенні ДП «Міжнародний аеропорт «Львів», що на вул. Любінська, 168 у м. Львові, після проходження паспортного контролю на виїзд з території України ОСОБА_6 була затримана працівниками правоохоронних органів.

Не погоджуючись із вказаним вироком суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченої та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України та призначити їй покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Мотивує це тим, що не оспорюючи позицію суду стосовно доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вважає, що вирок суду першої інстанції постановлений з порушенням вимог ст. 414 КПК України, а саме покарання визначене судом не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок своєї м’якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, виступи обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в її інтересах, які заперечили апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і ніким не оспорюється.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої та на кваліфікацію її дій, не виявлено.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вина ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким у судовому засіданні не оспорювались. За цих обставин, за згодою обвинуваченої та інших учасників судового провадження, слухання справи у суді першої інстанції відбувалось у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз'яснено у встановленому законом порядку.

Дії обвинуваченої ОСОБА_6 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.2 ст.149 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості, вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, який класифікуються як тяжкий злочин, вчинений умисно, з корисливих мотивів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, повністю визнала свою вину, розкаялася у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем реєстрації, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, такі пом’якшуючі обставини як щире каяття, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені.

Колегія суддів вважає, що виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що для досягнення цілей і покарання відповідно до ч.2 ст.50 КК України, обвинуваченій ОСОБА_6 вірно обрав покарання достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті обвинувачення.

Крім цього, колегія суддів вважає, що приймаючи до уваги наведені обставини, що пом’якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд першої інстанції також вірно врахував, що обвинувачена ОСОБА_6 на даний час перебуває в стані вагітності (приблизна дата пологів 17 серпня 2018 року), ставлення обвинуваченої до вчиненого, та прийшов до вірного висновку, про можливість застосування до ОСОБА_6 ст.75 КК України і звільнення її від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду першої інстанції припинення протиправної поведінки та недопущення злочинів з її боку у майбутньому можливе за ефективного контролю поведінки та виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення нею в подальшому інших злочинів із покладенням обов’язків, передбачених ч.1 п.1, 2 ст.76 КК України.

При цьому, колегія суддів вважає, що з огляду на положення ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, до особи не може бути призначене додаткове покарання у виді конфіскації, а від так, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що до ОСОБА_6 не підлягає застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року постановлений з дотриманням вимог ст. ст. 370-376 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року, щодо ОСОБА_6 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду України на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

З.М. ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_7