Вирок № 75385471, 17.07.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2/18

Провадження № 1-кп/452/64/2018

ВИРОК

іменем України

17 липня 2018 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю: прокурора Гучок І.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника-адвоката Кузняка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №12017140290001214 від 21.11.2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 21.11.2017 року о 06.55год. у м. Самборі по вулиці Східній Львівської області неподалік автобусної зупинки ПП «Марканич», керуючи автомобілем марки «Фіат Дукато» із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, грубо порушив громадський порядок, - виражався нецензурною лайкою до громадянки ОСОБА_1, яка йшла по узбіччі дороги, ображав її, після чого схопив руками за капюшон її куртки та почав тягнути потерпілу до автомобіля, однак вона вирвалась від ОСОБА_3, через що впала на коліна та отримала тілесне ушкодження у вигляді синця на передній поверхні лівого колінного суглобу, що відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після цього ОСОБА_1 утікала в напрямку автобусної зупинки, а ОСОБА_3 продовжив її переслідувати на автомобілі безпричинно виражаючись нецензурною лексикою, ображав її честь та гідність; заблокувавши автомобілем рух потерпілій та вийшовши, продовжив її ображати, схопив руками за верхній одяг і намагався затягнути її до автомашини, але в цей момент до них підійшов інспектор сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Старосамбірського ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2, котрий намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_3 Напротивагу цьому останній негативно відреагував та почав шарпати працівника правоохоронного органу за формений одяг, розірвавши при цьому лівий рукав куртки, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітки ОСОБА_2, чим спричинив останньому фізичну біль, при цьому нецензурно виражаючись.

Окрім цього ОСОБА_3 того дня о 07.10год., продовжуючи свою злочинну діяльність, зайшов до маршрутного автобуса «ПАЗ-3205» із державним номерним знаком НОМЕР_2 сполученням «Самбір - МРЕВ» на вул. Східній в м. Самборі неподалік ТКП ТЗОВ «Стимул» та розпочав конфлікт із інспектором поліції ОСОБА_2, котрого шарпав за формений одяг та виштовхував з маршрутного таксі, умисно наніс удари кулаками рук по обличчі останнього, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи синець на нижній повіці правого ока, який відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Судом зазначене обвинувачення визнається доведеним у результаті з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами і суспільно небезпечне діяння ОСОБА_3 вірно кваліфіковане за ч. 3 ст. 296 і ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він вчинив такі кримінальні правопорушення: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, пов'язане з опором представникові влади, який припиняв хуліганські дії; умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

На підтвердження встановлених судом обставин винність обвинуваченого доведена показаннями допитаного судом самого обвинуваченого ОСОБА_3, який свою вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що 21.11.17р. в 06.50год. проїжджав на своєму автомобілі марки «Фіат Дукато» із державним номером НОМЕР_1 по вул. Східній у м. Самборі Львівської області та в той час побачив потерпілу у справі ОСОБА_1, яка швидко рухалась до автобусної зупинки; у свою чергу запропонував підвезти, хотів познайомитись і сталось так, що нібито до неї зачіплявся. Потім раптово підійшов інший потерпілий у справі ОСОБА_2, котрий висловив обурення в розумінні чому зачіпався до дівчини і раптово безпричинно вдарив обвинуваченого, від чого ОСОБА_3 впав. Крім цього ОСОБА_2 ще йому наносив удари руками, але обвинувачений стримував його рухи, а коли підбігли дві жінки із автобусної зупинки, то його забрали від ОСОБА_3 У наступному останній не хотів залишати автомашину і наздогнав автобус на іншій автобусній зупинці, зайшов до нього та почав вияснювати із потерпілим чого той його побив запитаннями «чого?» «за що?», а коли нібито присів біля нього, то ОСОБА_2 продовжив наносити удари обвинуваченому руками по обличчі, «ударом з коліна», через що обвинувачений захищався; у результаті цього конфлікту товариш з іменем ОСОБА_8 витягнув ОСОБА_3 із автобуса. Потім прийшов чоловік потерпілої та ще були вияснювання біля автобуса, але ударів ніхто нікому вже не наносив. Внаслідок побиття ОСОБА_3 отримав розбитий ніс, побите обличчя, синець під лівим оком, струс головного мозку. При всіх тих відносинах ОСОБА_3 на куртці ОСОБА_2 розпізнавальних знаків не бачив і не знав, що то був працівник поліції; суперечка між ними вперше (біля МРЕВ) тривала 3-4 хвилини, в автобусі - аналогічно недовго.

Суд на такі всі пояснення зважає, що ОСОБА_3 своїми показаннями про абсолютне невизнання вини на досудовому слідстві та в суді має намір пом'якшити відповідальність чи уникнути її за вчинене та використав таке поводження як спосіб захисту; на переконання суду за сукупністю досліджених і далі викладених доказів є визначальним у встановленні суспільної небезпечності та характеру вчиненого особою хуліганства із особливою кваліфікуючою ознакою як опір представникові влади та в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень ОСОБА_3, оскільки у поясненні останнього не міститься жодних аргументів на його виправдання і нічим іншим це не підтверджено.

Тому винність обвинуваченого установлена показаннями допитаної судом потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що 21.11.17р. о 6.55год. йшла узбіччям бічної дороги від головної автодороги Львів-Самбір на маршрутний автобус, оскільки збиралась їхати на роботу і це було точно між годинами 6.55 та 7.00, бо іншої маршрутки о 6.50год. не було. У той момент поряд під'їхав обвинувачений ОСОБА_3 на мікроавтобусі, відкрив вікно та запитав «стій, куди йдеш?». Вона відповіла що на маршрутку. Потім другий раз цей водій автомашиною перегородив їй дорогу та почав обзивати неприємними словами, затримував її та примушував до розмови; коли вже четвертий раз таким чином перегороджував прохід, то взяв через вікно автомобіля руками за капюшон куртки та почав тягнути до себе, у той час вона побачила ще трьох чи чотирьох чоловіків всередині мікроавтобуса; потерпіла почала втікати, а ОСОБА_3 у свою чергу вийшов та знову вчепив за капюшон, при цьому висловлювався нецензурно. ОСОБА_1 коли виривалась від нього, то впала на коліна, кричала по допомогу і в той час підійшов ОСОБА_2, котрий був у поліцейській формі. ОСОБА_3 відразу сказав йому відійти і не втручатись, схопив за рукав та розірвав йому куртку, а другою рукою вдарив у груди. Підійшли ще дві жінки із автобусної зупинки та почали також робити обвинуваченому зауваження. ОСОБА_1 викликала працівників поліції по номеру 102; у той момент приїхала маршрутка і вона разом із ОСОБА_2 і тими двома жінками зайшли до маршрутного автобуса. На наступній зупинці коли водій відкрив двері, то обвинувачений зайшов із ще одним своїм товаришем, що раніше перебував у мікроавтобусі ОСОБА_3 Потерпіла вдруге зателефонувала у поліцію та пояснила де вони знаходяться; в автобусі дійсно була бійка, - ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_2 руками і ногами, а той другий товариш обвинуваченого також вдарив потерпілого два рази по голові та один раз у спину кулаком.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що він о 6.50год. 21.11.17р. на автобусній зупинці очікував на маршрутку, були також присутні ще дві жінки і як потім вияснилось це були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Тоді ОСОБА_2 на дорозі ближче до перехрестя побачив білий мікроавтобус, який «підрізав» (перегороджував) дорогу ОСОБА_1, котра кричала допомогти і він підбіг до тієї автомашини, з якої вийшов ОСОБА_3 і сказав не вмішуватись, бо він хоче потерпілу підвезти; у той час шарпнув за рукав куртки і розірвав можливо через ненадійне пошиття, але крім цього вдарив у груди безпричинно. Із мікроавтобуса вийшли ще троє хлопців та почали себе агресивно поводити, щось пробували вияснювати з потерпілим, але ті дві жінки із автобусної зупинки також підійшли і зчинили крик, через що всі нібито розійшлись і, вони разом попрямували до маршрутного автобуса, який під'їхав. Потім на наступній зупинці до автобуса зайшли ОСОБА_3 та ОСОБА_8, котрі сіли поряд із ним; розпочали розмову щоб вийти, але обвинувачений при цьому продовжив застосовувати силу та почав бити руками ОСОБА_2 і виштовхувати із автобуса; при цьому наніс сильний удар по обличчі потерпілому, який у свою чергу пробував захищатись; ОСОБА_8 у той час стояв позаду ОСОБА_3 Коли в автобусі люди зчинили шум, то конфлікт фактично припинився і ОСОБА_3 із ОСОБА_8 вийшли на вулицю; водій закрив двері, але відразу приїхали працівники поліції та надворі ще деякий час були вже голослівні вияснювання.

Показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що він керував маршрутним автобусом «ПАЗ-3205» сполученням «Самбір - МРЕВ» і на зупинці «Птахофабрика» були якісь вияснювання (дослівно «шумиха була»); самої бійки він не бачив, приїхали працівники поліції. Увесь час стоянки чи затримання в результаті того конфлікту на автобусній зупинці разом із посадкою пасажирів маршрутного автобуса до 10хв. свідок не вважає за порушення графіку та ніхто із присутніх людей з цього приводу незадоволення йому не висловлював.

Показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що 21.11.17р. близько 7 години ранку вона чекала на маршрутний автобус і бачила, як білий мікроавтобус їхав та перегороджував дорогу ОСОБА_1; ОСОБА_2, котрий був у поліцейській формі, також це бачив і ще одна жінка ОСОБА_10, що була присутня на зупинці. Тоді ОСОБА_2 через те, що ОСОБА_1 кликала на допомогу, підійшов до тієї автомашини та хлопці почали якісь вияснювання, але приїхав маршрутний автобус і тоді вона разом із іншою жінкою та двома потерпілими ОСОБА_2 і ОСОБА_1 сіли до автобуса. На наступній зупинці знову продовжився той конфлікт, але якось ОСОБА_3 люди вивели на вулицю і водій закрив двері, а потім відразу приїхали працівники поліції та ОСОБА_2 також вийшов на вулицю.

Аналогічні показання суду надала допитана свідок ОСОБА_10, підтвердивши про те, що потерпілу ОСОБА_1 переслідував білий мікроавтобус під керуванням ОСОБА_3, що була шарпанина між хлопцями біля МРЕВ і, що ОСОБА_2 був у поліцейській формі, а також про бійку в автобусі на наступній зупинці.

Однаково суду показала допитана свідок ОСОБА_6, що вона о сьомій годині зранку 21.11.17р. їхала в маршрутному автобусі з вулиці Снігурського до «Марканича» і на наступній зупинці два хлопці сіли в автобус до ОСОБА_2 на заднє сидіння та почалась бійка; хто кого бив і чи був останній у формі працівника поліції вона не ствердила, бо їй через той інцидент стало погано за станом здоров'я.

Допитані судом свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали про те, що 21.11.2018 року їхали в автобусі та на одній із зупинок о 7.00год. почалась якась штовханина, в якій брали участь два хлопці молодого віку та ОСОБА_2, котрий був у поліцейській формі та вони його знали із вигляду. Потім самі присутні люди силою вивели із автобуса тих двох молодиків до приїзду працівників поліції; ОСОБА_14 і ОСОБА_7 їм розповідали, що ОСОБА_2 захищав громадянку ОСОБА_1, котру безпричинно ображав якийсь молодий чоловік. Про деталі хто кому наносив удари, про інші причини та наслідки свідкам невідомо.

Із показань допитаного судом свідка ОСОБА_8 відомо, що він їхав за кермом автомобіля марки «Фіат Дукато» із державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1, оскільки мали із ОСОБА_3 відвезти машину на ремонт. Повернули у поворот біля МРЕВ у м. Самборі та побачили жінку ОСОБА_1 і свідок зупинив автомашину; обвинувачений вийшов та почав із нею розмовляти, але підійшов ОСОБА_2 і втрутився; у результаті ОСОБА_8 побачив обличчя ОСОБА_3 у крові. Тоді вони наздогнали маршрутний автобус на наступній зупинці та ОСОБА_3 зайшов у середину щоб їхати у місто. У свою чергу свідок ОСОБА_8 також за ним зайшов та почав їх розбороняти, бо між ними з ОСОБА_2 відбулась бійка.

Показаннями допитаного свідка ОСОБА_17, котрий суду показав, що виїжджав у складі групи реагування на телефонний виклик 21.11.17 року о 6.55год. на вулиці Східну-Середню в м. Самборі; побачили спершу автобус, з якого вийшов ОСОБА_2 і потім тих четверо хлопців, з якими був ОСОБА_3, щось вияснювали поміж собою та із потерпілими. На обличчі ОСОБА_2 нібито була кров і рукав його куртки був розірваний; учасникам конфлікту запропонувати всім написати заяви, оскільки вони один другого обвинувачували, що навзаєм побились; у ОСОБА_3 на обличчі також була кров.

Аналогічними показаннями допитаних свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19

Із Витягів із ЄРДР, даних інформації про реєстрацію в журналі ЄО за №5907 та заяви потерпілої відомо, що зареєстрований злочин за заявою ОСОБА_1 був про те, що невідомі особи 21.11.17р. о 06.55год. вчинили стосовно неї хуліганські дії та продовжили такі незважаючи на зауваження працівника правоохоронного органу; із рапорту ОСОБА_2 та інформації про реєстрацію в журналі ЄО за №5912 встановлено про грубе порушення громадського порядку особами і про неправомірні дії, в результаті чого потерпілий потрапив на лікування до Самбірської ЦРЛ (а. с. 45, 46, 47; 63, 64 - 65, 66, 72).

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким установлено, що ОСОБА_3 21.11.2017р. о 08.15год. перебував у стані алкогольного сп'яніння (а. с. 57).

Висновком судово-медичної експертизи від №263/17 від 23.11.17р. встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_1, 1990 року народження, виявлено синець на передній поверхні лівого колінного суглобу, який утворився від дії твердого тупого предмету, можливо при падінні з положення стоячи та удару коліном до твердого покриття дороги, в час та при обставинах вказаних в постанові, не характерні для утворення в результаті тягнення за одяг, а саме за капюшон куртки, по давності утворення може відповідати часу 21.11.2017 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження (а. с. 48).

Із висновку судово-медичної експертизи №259/17 від 23.11.2017 року відомо, що при проведенні судово-медичної експертизи та вивченні медичних документів ОСОБА_2, 1985р.н., виявлено синець на нижній повіці правого ока, який утворився від дії твердого тупого предмету, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові, не характерний для утворення при падінні з положення стоячи, по давності утворення може відповідати часу 21.11.2017 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження (а. с. 50 - 51).

Протоколом огляду речових доказів, - куртки поліцейського ОСОБА_2 (а. с. 54 - 55).

Протоколом пред'явлення особи для впізнання та відеозаписом до нього від 21.11.2017 року (а. с. 67 - 71).

Протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписами до нього від 22.11.2017 року (а. с. 73 - 77).

Аналізуючи наведені показання обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в сукупності з викладеними далі даними, зібраними досудовим розслідуванням та дослідженими під час судового провадження, суд прийшов до переконання у винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 3 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки він своїми умисним діями вчинив хуліганство, пов'язане з опором представникові влади, який припиняв хуліганські дії та умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків; кваліфікація дій за вказаними нормами Кримінального Закону є вірною і обвинувачений повинен за це понести кримінальну відповідальність у встановленому порядку.

При цьому суд звертає увагу на те, що як потерпілі так і перераховані свідки надали суду однакові показання, послідовні і без розбіжностей; у тому числі про деталі вчиненого обвинуваченим кримінальних правопорушень, - про час, місце, наявність обставин вчиненого і фактів, що мають значення для кримінального провадження. Наведені вище їх показання узгоджуються між собою, не містять протиріч і сумнівів; а також суд констатує, що вони узгоджуються у тому числі з показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3 та допитаного свідка ОСОБА_8, котрі однаково не заперечили наведених обставин і фактів, крім визначеного ними способу захисту ОСОБА_3, що нібито ОСОБА_2 самостійно напав на обвинуваченого.

Разом із наведеним раніше судом взято до уваги, що злочини учинено особою в стані алкогольного сп'яніння і в ранковий час; обвинувачений прагнув показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2; судом установлено його неправдиві показання про кількість осіб, що були в автомобілі марки «Фіат Дукато», а саме про ще двох осіб на прізвище «Торчинович», - про що суду однаково ствердили потерпілі та свідки і водночас про них недоговорив у своїх поверхневих (не детальних) показаннях свідок ОСОБА_8, який є заінтересованим, бо являється товаришем обвинуваченого ОСОБА_3; крім цього вказаний свідок неправдиво суду показав, що самостійно керував автомашиною, а не ОСОБА_3, що останній сів до маршрутного автобуса їхати до міста, коли ОСОБА_3 у свою чергу лише продовжив свою злочинну діяльність; також суд поза увагою не залишив отримані самим ОСОБА_3 тілесні ушкодження, що особою перекручено у спосіб власного захисту і він не розуміє, що вони є наслідком саме його незаконних дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_2 і йому так вигідно було пояснювати після того, як розірвав поліцейському куртку і умисно заподіяв як працівникові правоохоронного органу легке тілесне ушкодження, - як особі, котрий припиняв хуліганські дії та був при виконанні службових обов'язків, оскільки направлявся у зв'язку з цим до місця роботи, про що суду надано витяг з наказу №439ос від 01.12.2016р., графік чергування на листопад 2017 року та функціональні обов'язки старшого групи РПП(інспекторів) секторів реагування патрульної поліції. Тому обвинувачений ОСОБА_3 не підлягає виправданню, а особу слід визнати винуватою у скоєному, оскільки в тому числі він не усвідомив протиправності своїх злочинних дій, котрі розпочав по одному епізоду та продовжив у наступному.

Згідно роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму ВСУ №10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», п. 8 вказує, що як опір представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК України), слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку. Пунктом 14 визначено також, що при призначенні покарання за хуліганство суди зобов'язані в кожному конкретному випадку і стосовно кожного підсудного неухильно додержувати вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Тому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого; також судом ураховано особу винного, його характеристику, сімейне становище, обставини вчинення злочину.

За ст. 12 КК України вчинені ОСОБА_3 обидва кримінальні правопорушення є злочинами середньої тяжкості.

Обтяжуючою обставиною покарання обвинуваченому є вчинення цих кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; раніше не судимий; позитивно характеризується за місцем проживання (а. с. 58 - 62).

Отже, розглядаючи кримінальну справу в межах пред'явленого звинувачення обвинуваченому, із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями потерпілих, свідків; із урахуванням особи ОСОБА_3, його молодого віку і того, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; поведінки під час та після вчиненого; наслідки та обставини вчинених кримінальних правопорушень, - суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що виправлення ОСОБА_3 можливе в ізоляції від суспільства, - що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; на основі ст. 70 КК України слід остаточно особі обрати покарання у виді позбавлення волі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності чи для призначення більш м'якого покарання обвинуваченому, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу України за вчинене, - не встановлено; строк відбування покарання необхідно рахувати із моменту звернення вироку до виконання.

При призначенні покарання обвинуваченому судом ураховано окрім загальних засад такого, і роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Цивільного позову у встановленому законом порядку не заявлено; питання речового доказу згідно постанови про визнання та прилучення до справи речових доказів від 21.11.2017 року слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, - куртку вважати повернутою власнику ОСОБА_2 після набрання судовим рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 296 КК України - позбавлення волі на строк два роки;

-за ч. 2 ст. 345 КК України - позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_3 позбавлення волі на строк 2(два) роки.

Строк відбуття покарання засудженому обчислювати з часу виконання вироку.

Речовий доказ форменну куртку працівника поліції вважати повернутою власнику (а. с. 53, 56).

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору; роз'яснити, що інші учасники також вправі отримати копію судового рішення.

Суддя