Рішення № 75385212, 02.07.2018, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/240/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.07.2018 року м. Миколаїв

Львівська область

Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В.Р.,

за участю секретарів судового засідання Тремби Я.С., Волківської Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №447/2565/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

інтереси відповідача представляв адвокат ОСОБА_2

Провадження у справі відкрито судом 21.11.2017 на підставі позову ПАТ КБ "ПриватБанк". Позивач в особі представника ОСОБА_3 просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 833225,06 грн. та судові витрати по справі. Позов мотивує тим, що відповідачка отримала кредит в розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають договір. Позивач свої зобовязання за договором виконав та надав відповідачці кредит. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % суми позову. Відповідач свої зобовязання не виконала, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2017 року має заборгованість в розмірі 83225,06 грн., з яких: 5879,24 грн. заборгованість за кредитом, 69806,53 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 3939,29 грн. штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник заперечували про задоволення позову, надали до суду відзив на позовну заяву, згідно до якого вказують, що позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував йому грошові кошти у зазначеному розмірі та що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Також зазначила,що копія анкети позичальника також не може підтверджувати існування боргу оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов’язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», в якому зазначається, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві, а також визначено що саме повинно бути зазначено в кредитному договорі. В зазначеній анкеті відсутні будь які умови, які є істотними для кредитного зобов’язання: в анкеті відрізняється сума грошових коштів від тієї, яку зазначає позивач в позові (в анкеті не зазначена жодна сума, а отже,кредитний ліміт взагалі відсутній, тобто, графа, де він має бути зазначений – пуста. Крім того, зазначає, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також витяг з тарифів обслуговування кредитних карт « Універсальна», які долучені до справи іноземною мовою, яку вона не розуміє, не можуть підтверджувати факт існування боргу ,оскільки в цих документах немає жодного посилання на Відповідача, а також вони не підписані Відповідачем, що свідчить про те, що вони на Відповідача не розповсюджуються. Вказаний висновок співпадає з правовою позицією Верховного суду України відображеною в постанові №6-16цс15 від 11.03.2015р. відповідно до якої «Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Представник відповідача подав також розрахунок заборгованості по кредитній картці та вважає, що відповідач заборгував позивачу кошти в розмірі 15135,32 грн.

25 квітня 2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив та додатки до нього, однак в порушення вимог ч.9 ст.83 ЦПК України не надав доказів направлення таких стороні відповідача.

Суд встановив:

Правовідносини, що виникли між сторонами ґрунтуються на вимогах норм ЦК України щодо зобовязань та їх виконання.

Відповідно до ст. ст. 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У судовому засіданні встановлено, що 16 лютого 2012 року ОСОБА_1, підписавши заяву, погодилась з тим, що ця Заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. За вказаним договором, як вказує позивач, позичальнику встановлювався кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відсоткова ставка відповідно до укладених умов договору була 30%,в подальшому банк не повідомляв позичальника про підняття процентної ставки, що є порушенням тих же Умов та правил надання банківських послуг, зокрема п.1.13.2.3-банк має право проводити зміни тарифів, банк зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта через виписку по картрахунку. Якщо банк протягом 7 днів не отримав повідомлення клієнта про незгоду з цими змінами,то рахується, що Клієнт прийняв нові умови. Докази того, що банк давав повідомлення відповідачу відсутні. Крім того, останнє зняття коштів із кредитної картки було 31 серпня 2013 року, а зміни тарифів відбувалися з 1.09.2014 року( 34,80 5) та з 1.04.2015 року( 43,205). Про такі зміни відповідач нічого не знала, позивач не надав доказів про направлення відповідачу повідомлення про зміну умов кредитного договору, й не довів факт його вручення під розписку, а тому зміна тарифів) процентів) в односторонньому порядку є незаконною.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року , 20 листопада 2016 року та 11 жовтня 2017 року.

Суд вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів наявності суми заборгованості в розмірі 83226,06 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості позивача ОСОБА_1 30 серпня 2013 року по кредитній картці № 5211537401355149 отримала кошти в розмірі 100 грн., комісія 5 грн., разом 105 грн. В цей час заборгованість по цій кредитній картці була у розмірі 5981, 96 грн. Оскільки ОСОБА_1 не погасила ті кошти до 25 числа вересня місяця( пільговий період) , то банк 30.09.2013 року списав проценти та заборгованість склала 6263,07 грн. Відповідач ОСОБА_1 самостійно більше жодних операцій по цій картці не проводила.

Отже, заборгованість перед банком станом на 30.09.2013 року склала 6263,07 грн.( заборгованість за кредитом).

Процентна ставка складає 30 % в рік, в місяць це складає 2,5 %( 30 :12).

Заборгованість за жовтень-грудень 2013 рік складає 469,73 грн.(6263,07 х2,5 %х 3).

Заборгованість за 2014 рік складає 1878,92 грн.(6263,07 х 30% :100)

Заборгованість за 2015 рік складає 1878,92 грн.

Заборгованість за 2016 рік складає 1878,92 грн.

Заборгованість за січень-жовтень 2017 року складає 1565,76 грн.

Відповідно до ст..549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно- правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому суд вважає, що із відповідача слід стягнути також штраф у розмірі 1200 грн( за 1 рік, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву заявила про застосування строку позовної давності, в тому числі і щодо неустойки( пені,штрафу- ст..258 ЦК України), а тому із відповідача ОСОБА_1 слід стягнути:

- 6263,07 грн.( тіло кредиту) + 469,73 грн. +1878,92 грн.+ 1878,92 грн.+1878,92 грн.+ 1565,76 грн.+ 1200 грн.( штраф за 12 місяців)=15135,32 грн.

Таким чином, з вищенаведених розрахунків випливає, що станом на 30.09.2017 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 15135,32 грн., а саме: 6263,07 грн.- заборгованість за кредитом, 7672,25 грн.- заборгованість по процентах, 1200 грн. –штраф а отже позов підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додано платіжне доручення про сплату позивачем судового збору в розмірі 1600 грн., а отже , враховуючи часткове задоволення позову на суму 15135,32 грн., що становить 18,18 % від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1600х18,18 % :100=290,88 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 12, 76, 77, 81, 258-259, 263, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку « ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ КБ « ПриватБанк»( ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 16.02.2012 року в розмірі 15135,32 грн.

В задоволенні решту позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ КБ « ПриватБанк»( ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 290,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Павлів В. Р.