Постанова № 75384719, 13.07.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 428/11608/17

Провадження № 22ц/782/415/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового

засідання: ОСОБА_2,

позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача : ОСОБА_4,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

ОСОБА_3

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2018 року (суддя Журавель Т.С., дата складання повного тексту рішення - 10 квітня 2018 року) у цивільній справі № 428/11608/17 за позовом ОСОБА_3 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи (далі ЛОБСМЕ) з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати за вересень 2017 року у розмірі 2.726 гривень 56 копійок.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на те, що з 01 січня 2017 року він за сумісництвом працював у Луганському обласному бюро судово-медичної експертизи на посаді судово-медичного експерта відділу чергових судово-медичних експертів бюро. Не отримавши заробітну плату за вересень 2017 року, ОСОБА_3 02 жовтня 2017 року звернувся за роз'ясненнями до керівництва бюро. З письмової відповіді позивач дізнався, що причиною невиплати заробітної плати стала нібито його відсутність у вересні 2017 року на робочому місці у визначений графіком робочій час. Позивач стверджував, що прогулів він не допускав, будь-яких перевірок його відсутності на роботі відповідач не проводив. Табель обліку робочого часу за вересень 2017 року був переписаний з наступним внесенням неправдивої інформації про невиходи ОСОБА_3 на роботу. 02 жовтня 2017 року завідувач відділом чергових експертів ЛОБСМЕ ознайомив ОСОБА_3 з наказом про розташування робочого місця та надав позивачу ключі від кабінету та вхідних дверей до відділення. Вважаючи незаконними дії відповідача з невиплати заробітної плати за вересень 2017 року, позивач просив суд задовольнити його позов.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2018 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи заробітну плату за вересень 2017 року у розмірі 2.726 гривень 56 копійок.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення про відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_3 не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що протягом вересня 2017 року кожного робочого дня з 17:00 до 18:30 години він дійсно перебував на робочому місці та взагалі виконував будь-які посадові обов'язки лікаря-судово-медичного експерта відділу чергових судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ. До правовідносин сторін місцевий суд застосував положення статей 94, 115 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, 2, 24 Закону України «Про оплату праці».

Апеляційний суд не погоджується таким висновком, оскільки він базується на неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Кодексом законів про працю України передбачена така форми організації праці як сумісництво. Сумісництво - це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України (стаття 102-1 КЗпП України).

Відповідно до пункту 3 статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Так, відмовляючи у позові, суд першої інстанції безспірно встановив, що у вересні 2017 року позивач не знаходився на робочому місці та не виконував роботу. Разом з тим, без належного з'ясування та правової оцінки місцевого суду залишилися обставини щодо причин відсутності позивача на робочому місці, а також визначення робочого місця позивача для виконання роботи за сумісництвом. Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено та визнається сторонами, що з 20 листопада 2015 року по 18 серпня 2017 року позивач ОСОБА_5 працював на посаді начальника Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи, що підтверджується Контрактом та Розпорядженням № 359-к від 18 серпня 2017 року (а. с. 84-93).

Крім основної роботи, в період 01 січня до 31 грудня 2017 року позивач за сумісництвом виконував роботу лікаря-судово-медичного експерта відділення чергових експертів (0,25 штатної одиниці). (а. с. 95).

До 18 серпня 2017 року основну роботу та роботу за сумісництвом позивач виконував, перебуваючи на робочому місці в службовому кабінеті начальника ЛОБСМЕ. Після звільнення з основної роботи на умовах трудового договору позивач позбавився робочого місця керівника, але залишився працювати за сумісництвом на посаді лікаря-судово-медичного експерта відділення чергових експертів.

З урахуванням того, що після 18 серпня 2017 року позивач залишив робочий кабінет начальника ЛОБСМЕ, подальше належне виконання ОСОБА_3 роботи лікаря-судово-медичного експерта відділення чергових експертів ЛОБСМЕ, вимагало від роботодавця визначення та надання працівнику ОСОБА_5 робочого місця. Спеціально створених робочих місць для чергувань сумісників відповідачем (роботодавцем) в період роботи позивача створено не було.

Вперше такі робочі місця для чергування працівників-сумісників були створені відповідачем після звільнення позивача з роботи, Наказом т. в. о. начальника ЛОБСМЕ ОСОБА_6 від 31 серпня 2017 року № 83-г «Про впорядкування роботи відділу чергових судово-медичних експертиз ЛОБСМЕ».

Цим наказом було прийняте рішення про тимчасове розташування співробітників відділу чергових судово-медичних експертиз з 01.09.2017 року до 31.12.2017 року рівномірно в найбільш крупних підконтрольних Україні населених пунктах. Сєвєродонецьке міське відділення судово-медичної експертиз було визначене основним центром розташування відділу чергових судово-медичних експертиз, де мали працювати: ОСОБА_7 - завідувач відділу на 1,0 ст. та судово-медичний експерт даного відділу на 0,5 ст.) та ОСОБА_8 (0,25 ставки судово-медичного експерта відділу чергових судово-медичних експертиз).

Позивач не заперечував, що у вересні 2017 року не перебував на робочому місці, оскільки воно не було визначено роботодавцем. Тому в часи чергувань він заходився у дворі на території розташування будівлі Сєвєродонецького моргу. З наказом про визначення його робочого місця позивач був ознайомлений тільки о 10-45 годині 02 жовтня 2017 року, коли завідуючий відділом чергових експертиз ОСОБА_7 повідомив, що робоче місце позивача розташоване за адресою: місто Сєвєродонецьк вул. Єгорова 2Б, кабінет № 3. В той же день позивачу були видані ключі від кабінету та входу до будівлі відділення. З вказаного часу і до закінчення дії строкового трудового договору (грудень 2017 року) позивач належно виконував свої трудові обов’язки, отримав заробітну плату за жовтень, листопад та грудень 2017 року.

Представник відповідача заперечував проти того, що позивача у вересні 2017 року не було забезпечено робочім місцем. При цьому відповідач посилався на те, що з Наказом № 83-г від 31 серпня 2017 року ОСОБА_3 був ознайомлений, як і інші працівники-сумісники 01 вересня 2017 року, але відмовився від підпису про ознайомлення з цим наказом та у вересні 2017 року на робоче місце не з'являвся.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи позивача, оскільки вони підтверджені належними письмовими доказами: Копією Наказу № 83-г від 31 серпня 2017 року, під текстом якого ОСОБА_3 о 10-45 годині 02 жовтня 2017 року залишив письмові пояснення, зазначивши про відсутність адреси Сєвєродонецького відділення СМЕ, про не визначення розташування робочих місць та не зрозумілість умов виконання службових обов'язків (а. с. 3).

Розпискою від 02 жовтня 2017 року із змісту якої слідує, що завідуючий відділом чергових експертиз ОСОБА_7 02 жовтня 2017 року повідомив ОСОБА_8, що робоче місце позивача розташоване адресою: місто Сєвєродонецьк вулиця Єгорова 26 кабінет № 3 та видав позивачу ключі від кабінету та входу до будівлі відділення (а.с.4).

Доводи відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки вони не підтверджені доказами.

Відповідно до частини 1 статті 34 КЗпП України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Встановлені апеляційним судом обставини, за змістом статті 34 КЗпП України розцінюються як простій з вини роботодавця, який своєчасно не забезпечив працівника-сумісника робочим місцем, чим порушив норми трудового законодавства. Відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

У суді апеляційної інстанції сторони визнали та не оспорювали, що заробітна плата ОСОБА_8 за вересень 2017 року мала становити 2.726 гривень 56 копійок.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. На користь ОСОБА_8 підлягає стягненню сума 1.817,70 гривень, що складає 2/3 частин він 2.726,56 гривень (2726,56 : 3 = 908,85 х 2 = 1817,70 гривень).

Заборгованість по заробітній платі за вересень 2017 року у розмірі 1.817, 70 гривень підлягає стягненню без урахування податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню відповідно до вимог чинного законодавства України з цієї суми.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2018 року підлягає скасуванню через неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального права. За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з Луганського обласного буро судово-медичної експертизи підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1.066 (одна тисяча шістдесят шість) гривень 66 копійок.

Керуючись статтями 374, 376, статтями 381, 382, 384, 38-391 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду від 02 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи задовольнити частково.

Стягнути з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи (ідентифікаційній код юридичної особи 01983453) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за вересень 2017 року у розмірі 1.817 (одна тисяча вісімсот сімнадцять) гривень 27 копійок. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на користь держави судовий збір у розмірі 1.066 ( одна тисяча шістдесят шість) гривень 66 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складання повного тексту постанови – 18 липня 2018 року .

Головуючий: Орлов І.В.

Судді: Авалян Н.М.

ОСОБА_9