Ухвала суду № 75384377, 18.07.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8518/18

Провадження № 1-кс/428/3945/2018

УХВАЛА

іменем України

18 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., при секретарі судового засідання Василович Г.Ю., за участю прокурорів військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_1, ОСОБА_2, підозрюваної ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 42018130610000170 від 04.07.2018 року, стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої на посаді директора Теплівського обласного психоневрологічного інтернату, зареєстрованої та проживаючої за адресою: Луганська область, Станично - Луганський район, с. Петропавлівка, вул. Озерна, б. 10-А, раніше судимої 20.07.2017 р. Біловодським районним судом Луганської області за ст. 367 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання на 1 рік,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2018 року до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В обгрунтування вимог клопотання зазначено, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018130610000170 від 04.07.2018 за підозрою директора Теплівського обласного психоневрологічного інтернату ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу голови обласної державної адміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 02.01.2018 №2-к, ОСОБА_3, призначена на посаду директора Теплівського обласного психоневрологічного інтернату.

Перебуваючи на посаді директора Теплівського обласного психоневрологічного інтернату, ОСОБА_3 постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції і згідно Примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_3 є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Згідно з ст. 22 вказаного Закону, особам, зазначеним в ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст. 3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Статтею 6 Конституції України регламентовано, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» дана норма застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Незважаючи на свою обізнаність з вимогами вищевказаних нормативно правових актів, будучи попередженою про обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», які спрямовані на запобігання корупційним правопорушенням, ОСОБА_3 використала свої службові повноваження у злочинних цілях за наступних обставин.

07.05.2018 між Теплівським обласним психоневрологічним інтернатом (далі – Теплівський ОПНІ) в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС 2018» в особі директора ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу №№1/2, 2/2, 3/2 та договори від 10.05.2018 №№ 4/2, 5/2, 6/2 про постачання продуктів харчування.

Згідно умов вказаних договорів ОСОБА_6 зобов’язується постачати продукти харчування до Теплівського ОПНІ, яке знаходиться за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, с. Тепле, вул. Миру, буд № 4-А.

Згідно наказу директора ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС 2018» № 3 від 02.07.2018 громадянина ОСОБА_7 призначено на посаду торгового представника вказаного ТОВ, який і повинен, здійснювати постачання продуктів харчування до Теплівського ОПНІ.

В свою чергу ОСОБА_3, діючи від імені Теплівського ОПНІ як замовник, зобов’язується оплатити продукти харчування по факту їх постачання.

У липні 2018 року, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел на протиправне особисте збагачення шляхом вимагання та одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі яка дорівнює 10% від ціни поставлених ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС 2018» продуктів харчування за місяць, тобто у формі так званого «відкату».

Реалізовуючи злочинний план ОСОБА_3, під час однієї із зустрічей з ОСОБА_7, яка відбулась у її службовому кабінеті у приміщенні Теплівського ОПНІ, яке знаходиться за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, с. Тепле, вул. Миру, буд №4-А, точні дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, поставила перед останнім категоричну вимогу про необхідність передачі їй, ОСОБА_3, неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі, яка дорівнює 10% від ціни поставлених продуктів харчування за місяць. Крім того ОСОБА_3 вказала ОСОБА_7, що якщо останній відмовиться виконати її незаконні вимоги, то вона, як представник замовника припинить будь-які відносини з ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС 2018».

ОСОБА_7, усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог ОСОБА_3, для його господарської діяльності, у зв’язку з не надходженням коштів на рахунки підприємства, можуть настати негативні наслідки, не бажаючи їх настання, будучи поставленим у безвихідне становище, був змушений погодитися на її протиправні вимоги.

У свою чергу, ОСОБА_7, розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи настання негативних наслідків для себе у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, 04.07.2018 звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності

ОСОБА_3

У подальшому, ОСОБА_7, діючи із вищевказаною метою та під контролем правоохоронних органів, виконуючи незаконні вказівки ОСОБА_3, 16.07.2018, близько 10 год. 30 хв., зустрівся з ОСОБА_3 на території Теплівського ОПНІ, а саме поблизу контрольно-пропускного пункту вказаного інтернату за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, с. Тепле, вул. Миру, буд №4-А.

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_7 передав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 14100 (чотирнадцять тисяч сто) гривень, тобто 10% від вартості поставлених ОСОБА_7 продуктів харчування у червні 2018 року, яку вона, ОСОБА_3, вимагала у нього.

У свою чергу, ОСОБА_3 діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне збагачення одержала від ОСОБА_7 вказані грошові кошти і у такий спосіб одержала предмет неправомірної вигоди, який вимагала у нього.

Одержавши грошові кошти ОСОБА_3 помістила їх натільної білизни, після чого направилась до контрольно пропускного пункту інтернату, де побачивши через вікно незнайомий автомобіль, викинула вказані грошові кошти за вмивальник у вказаному приміщенні.

Після цього, ОСОБА_3 була затримана працівниками правоохоронних органів, а предмет неправомірної вигоди у вигляд грошових коштів у сумі 14100 (чотирнадцять тисяч сто) гривень, був виявлений у приміщенні контрольно пропускного пункту інтернату та вилучений.

Таким чином, ОСОБА_3, будучи директором Теплівського обласного психоневрологічного інтернату, являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог Конституції України і Законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», переслідуючи корисливий мотив, 16 липня 2018 року близько 10 години 30 хвилин, перебуваючи на території Теплівського обласного психоневрологічного інтернату, поблизу контрольно пропускного пункту вказаного інтернату, який знаходиться за адресою: Луганська область, Станично – Луганський район, с. Тепле, вул. Миру, буд №4-А, отримала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду на загальну суму 14100 (чотирнадцять тисяч сто) гривень, яку вона раніше вимагала від останнього у якості так званого «відкату», продовження дії договорів щодо постачання продуктів харчування.

На підставі наведеного, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

17 липня 2018 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_3

16.07.2018 р. підозрювана ОСОБА_3 затримана в порядку ст. 208 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Підозрювана ОСОБА_3 свою провину у інкримінованому їй злочині не визнала.

Однак, вина ОСОБА_3 повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.

При цьому ОСОБА_3, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_3, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, може здійснити вищезазначені дії.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обгрунтовується наступним.

Так, встановлено, що ОСОБА_3 після вчинення вказаного корупційного кримінального правопорушення продовжує обіймати посаду директора Теплівського обласного психоневрологічного інтернату.

Крім цього, хоча органом досудового розслідування на даний час виконано велика кількість слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, однак на даний час по кримінальному провадженню планується отримати тимчасовий доступ до матеріалів щодо ведення господарської діяльності між Теплівським обласним психоневрологічним інтернатом та ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС 2018».

Наведені обставини свідчать про те, що у разі перебування ОСОБА_3 на волі остання матиме можливість знищити вищевказані документи.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обґрунтовується наступним:

Установлено, що ОСОБА_3 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності, а саме: відповідно до вироку Біловодського районного суду Луганської області від 20 липня 2017 року ОСОБА_3 була засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України останню звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на1 (один) рік, який спливає 20 липня 2018 року.

Проте, ОСОБА_3А достеменно знаючи про встановлений судом випробувальний строк, не бажаючи стати на шлях виправлення, 16 липня 2018 року вчиняє новий злочин у сфері службової діяльності, а саме: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, у зв’язку із чим 17.07.2018 їй повідомлено про підозру.

Вказані обставини, свідчать та повністю підтверджують ризик вчинення підозрюваною ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення або продовження злочину у якому підозрюється остання.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обгрунтовується наступним.

На даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилитися від слідства та суду, ОСОБА_3 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей.

У зв’язку з цим, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_3, та як наслідок, притягнути останню до кримінальної відповідальності, а тому, існує ризики переховування останньої у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов’язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб за вчинення тяжкого злочину.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинила тяжкий злочин, являється директором Теплівського обласного психоневрологічного інтернату, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 покладених на неї обов’язків, беручи до уваги, що вчинене останньою кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у системі органів державної влади у сфері соціального захисту населення, а саме в очах громадян, які потребують постійного стороннього догляду, що є виключним випадком, зважаючи на значний суспільний резонанс, який викликаний вчиненим злочином слід ОСОБА_3 визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 500 (п’ятсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання нею наступних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із с. Петропавлівка Станично – Луганського району Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, знищувати, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На підставі зазначеного прокурором порушується питання про обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурори підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати стосовно неї більш м"який запобіжний захід.

У судовому засіданні захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_8 наголосив, що висунута підозра є необгрунтованою, просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати стосовно неї запобіжний захід не пов"язаний з позбавленням волі, а саме у вигляді особистої поруки.

Вислухавши прокурорів, підозрювану, захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

17.07.2018 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

16.07.2018 року ОСОБА_3 затримано у порядку ст.208 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом допиту як свідка ОСОБА_7 від 04.07.2018,

- протоколом огляду, помітки та врученням грошових коштів від 16.07.2018,

- протоколом затримання ОСОБА_3 від 16.07.2018,

- проколом проведення освідування ОСОБА_3 від 16.07.2018,

- протоколом обшуку приміщення контрольно-пропускного пункту (приміщення охорони) Теплівського обласного психоневрологічного інтернату від 16.07.2018.

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваної ОСОБА_3 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є обгрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить не тільки вагомість доказів про вчинення ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також відсутність у неї міцних та сталих соціальних зв"язків.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, зокрема її вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_3, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Слідчий суддя також приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність у судовому засіданні ризику щодо можливості підозрюваною вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить той факт, що вона раніше була засуджена, вчинила новий злочин під час випробувального терміну, що свідчить про стійку упевненість підозрюваної у відсутності невідворотності покарання за скоєне.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необгрунтованими наявність існування таких ризиків, як можливість підозрюваною ОСОБА_3 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки вони не знайшли об"єктивного підтвердження у судовому засіданні та грунтуються на припущеннях.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42018130610000170 від 04.07.2018 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання її винуватою у інкримінованому кримінальному правопорушенні, її вік та стан здоров’я.

Слідчий суддя враховує відсутність міцних соціальних зв"язків підозрюваної, її репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Що стосується посилання захисника на стан здоров`я підозрюваної та наявність в неї тяжких захворювань, які унеможливлюють її тримання під вартою, слідчий суддя звертає увагу на те, що будь-яких об`єктивних даних, які б вказували на неможливість утримання підозрюваної під вартою за станом здоров`я чи потреби в отриманні медичної допомоги суду не надано. Також слід зазначити, що питання надання медичної допомоги підозрюваним та обвинуваченим, що утримаються під вартою врегульовано спільним наказом №239/5/104 від 10.02.2012 року Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України, яким затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту. В тому числі даним порядок визначено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз вирішується питання про направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я. Тобто, питання переведення до медичного закладу закритого типу, для надання необхідної медичної допомоги (обстеження) вирішується відповідно до встановленого порядку.

Посиланння захисника на можливість передачі підозрюваної на поруки трудовому колективу Теплівського обласного психоневрологічного інтернату, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 42018130610000170 від 04.072018 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Слідчий суддя також зобов"язаний застосувати ч.3 ст.183 КПК України, та визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, оскільки слідчим суддею не встановлено випадків, передбачених ч.4 вказаної статті. Слідчий суддя приходить до висновку, що сума застави, яка буде здатною забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов"язків не має бути більш, ніж 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись вимогами ст. ст. 110, 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198, 369-372 КПК України, ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 16 липня 2018 року по 13 вересня 2018 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 70 480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави вона буде вважатись такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрювану наступні обов’язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрювана проживає, перебуває чи зареєстрована, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

4) утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні.

В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше двох місяців.

Підозрюваній роз’яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя Н.В. Бойко