Постанова № 75383478, 19.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-722/09 Головуючий у І інстанції Бендик О.Г.Провадження № 22-ц/780/2898/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 19.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Приходька К.П., Голуб С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2008 року позивач ЗАТ СК «ВУСО» звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що 17 листопада 2006 року між ЗАТ СК «ВУСО» і ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 20844-70-02, за яким позивач застрахував майнові інтереси, пов’язані із експлуатацією автомобіля НОМЕР_1.

Посилався, що 24 липня 2007 року на Кільцевій дорозі у м.Києві сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «МАЗ-64229» р.н.АІ4498АХ, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2 Вказана ДТП сталася внаслідок порушення ПДР відповідачем ОСОБА_2, який, керуючи автомобілем «МАЗ-64229», не врахував дорожню ситуацію та не дотримався безпечного бокового інтервалу ідопустив зіткнення із автомобілем автомобіля «Мазда», який зазнав пошкоджень. Вина ОСОБА_2 у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП стверджується постановою Святошинського районного суду м.Києва від 08 серпня 2007 року.

Згідно акту № 1938 автотоварознавчого дослідження від 03 серпня 2007 року вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля «Мазда», склала 28815,24 грн., про що складено страховий акт № 2882 від 31 серпня 2007 року. Позивач, виконуючи свої обов'язки перед страхувальником, виплатив йому страхове відшкодування у в розмірі 28815,24 грн., що стверджується платіжним дорученням № 7987 від 31 серня 2007 року. Крім того, позивач поніс витрати у розмірі 350 грн. по оплаті автотоварознавчого дослідження. У зв'язку із наведеним просив стягнути солідарно із відповідачів на користь ЗАТ СК «ВУСО» в порядку регресу 29165,24 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2009 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ЗАТ СК «ВУСО» в порядку регресу відшкодування матеріальної шкодив розмірі 29165,24 грн. та судові витрати.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та порушення судом норм процесуального права. Скарга мотивована тим, що він на автомобілі МАЗ в той день не їздив і на місці ДТП його не було. Крім того, він не був повідомлений як про дату розгляду справи про відшкодування шкоди, так і про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження направлені учасникам справи і отримані ними, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повідомлень (а.с.134-136).

Позивач ЗАТ СК «ВУСО» та інші учасники справи не скористалися своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 29165,24 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Згідно п.1 ч.1 ст.169 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Колегією суддів встановлено, що справа розглянута судом першої інстанції у відсутність відповідача ОСОБА_2, який не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Згідно положень ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на приписи п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов'язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_2, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду і який обгрунтовує свою апеляційну скаргу такими обставинами.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ЗАТ СК «ВУСО» підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.1166 ЦК України шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За положеннями ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні приписи містить ст.27 Закону України «Про страхування», згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що 24 липня 2007 року на вул.Велика Кільцева дорога у м.Києві сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля «МАЗ-64229» р.н.АІ4498АХ, належного ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2 ДТП сталася внаслідок порушення ПДР відповідачем ОСОБА_2, який, керуючи автомобілем «МАЗ», не врахував дорожню ситуацію та не дотримався безпечного бокового інтервалу,допустивши зіткнення із автомобілем автомобіля «Мазда».

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 08 серпня 2007 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 грн.

Також, встановлено, що згідно акту автотоварознавчого дослідження № 1938 від 03 серпня 2007 року вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля «Мазда» внаслідок його пошкодження, склала суму 28815,24 грн., яку на виконання умов договорудобровільного страхування наземного транспорту № 20844-70-02 від 17 листопада 2006 року ЗАТ СК «ВУСО» перерахувала на рахунок СТО ДП «Авто Інтернешнл».

Поскільки встановлено, що позивач як страховик відшкодував власнику автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 шкоду, заподіяну з вини відповідача ОСОБА_2 як володільця автомобіля «МАЗ-64229» внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху при керуванні джерелом підвищеної небезпеки, що знаходиться у причинному зв’язку із завданням шкоди, то відповідно у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування, а тому колегія суддів стягує з відповідача ОСОБА_2М на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 350 грн.

Підстави для стягнення відшкодування із відповідача ОСОБА_3 відсутні, оскільки за положеннями ст.1187 ЦК України відповідальність за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду покладається саме на володільцятранспортного засобу, під яким розуміється особа, якій належить право володіти і користуватися цим засобом.

Аналогічні роз’яснення містить п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно абзацу 2 якого якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

З матеріалів справи, зокрема із складеної ДАІ довідки від 24 липня 2007 року про ДТП, вбачається, що володільцем автомобіля «МАЗ» на момент ДТП був відповідач ОСОБА_2, який керував автомобілем на відповідній правовій підставі, бо мав посвідчення водія і реєстраційний документ на автомобіль і який має нести відповідальність за завдану шкоду.

Доводи апедяційної скарги ОСОБА_2 про те, що він на автомобілі МАЗ в той день не їздив і на місці ДТП його не було, спростовуються наявною у справі копією постанови Святошинського районного суду м.Києва від 08 серпня 2007 року, якою відповідача ОСОБА_2 визнано винним у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 грн.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

З постанови суду, яка належним чином завірена, вбачається, що особа відповідача ідентифікована за прізвищем, іменем та по батькові, за місцем народження, датою народження. Отже, наведені доводи відповідача безпідставні з огляду на наявність постанови суду у справі про адміністративне правопорушення про накладення на відповідача як винуватця ДТП адміністративного стягнення, яка є обов'язковою для суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що особа відповідача також ідентифікована в довідці ДАІвід 24 липня 2007 року про ДТП (а.с.23), де зазначено про перевірку посвідчення водія, належного ОСОБА_2

Такі ж дані щодо ОСОБА_2 зазначені потерпілою ОСОБА_4 у заяві від 24 липня 2007 року до страховика про виплату страхового відшкодування, де потерпіла в тому числі зазначила номер посвідчення ОСОБА_2 (а.с.28-29).

Інших доводів незаконності рішення апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати на оплату судового збору.

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2009 року скасувати і ухвалити нове, яким позов Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (адреса: вул.Новоселів 89 с.Миколаївка Овідіопольського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» (адреса: вул.Університетська 20 м.Донецьк 83055, код ЄДРПОУ 31650052) в порядку регресу 29165 гривень 24 коп. та судові витрати в розмірі 321 гривня 66 коп.

Врешті позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: