Постанова № 75383065, 18.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 391/24/18

провадження № 22-ц/781/936/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Черненка В.В.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року у складі судді Червонописького В.С. і

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 44930,75 грн. за кредитним договором № б/н від 16.04.2007 року, яка складається з наступного:

-506,23 грн. - заборгованість за кредитом;

-37320,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-4487,92 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована частина).

2115,75 грн. - штраф (процентна складова).

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 16.04.2007 ОСОБА_4 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 2700,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрив ОСОБА_4 картковий рахунок, випустив та надав платіжну картку, а також здійснював її обслуговування.

ОСОБА_4 зобов'язалася у строки здійснювати погашення заборгованості, проте через неналежне виконання умов договору виникла заборгованість на вказану суму, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в сумі 1400 грн. ( одна тисяча чотириста гривень).

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що за умовами договору процентна ставка становить 36 % річних, а крім того заборгованість підлягає стягненню межах строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Банк вважає, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їхньої участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2007 року між Банком і ОСОБА_4 був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг, що вона ознайомилась та згодна з Умовами та привилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді.

На підставі вказаного договору відповідач отримала кредит у сумі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Водночас, умовами договору п.3.1.3 передбачено, що по закінченні строку дії карта, продовжується на новий строк, якщо раніше не надійшла заява від позикодавця про закриття рахунку.

Факт отримання кредитної картки «Універсальна» для розрахунків згідно заяви-анкети долученої позивачем до справи та користування кредитними коштами, відповідач підтвердила у своїх письмових поясненнях наданих суду.

Своїм підписом на заяві відповідач підтвердила факт згоди з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, а також підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку, обов'язок сплатити неустойку (пеня, штраф) в разі порушення позичальником термінів платежів та право банку в будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 625,1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.

За приписами ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки(повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати Тарифи.

При цьому, банк зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати про це Клієнта.

Матеріалами справи підтверджується, що банк в односторонньому порядку вносив зміни до тарифів, але належних та допустимих доказів, що ОСОБА_4 про підвищення відсоткової ставки була повідомлена, банком не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розрахунок заборгованості по відсотках необхідно рахувати виходячи з розрахунку 36 % річних.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені та штрафів, суд виходить з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, а позовні вимоги про стягнення 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 2115,75 грн. штрафу (процентна складова) задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 і є обов'язковою для застосування судами.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Випискою по особовому рахунку, наданою Банком підтверджується, що останній платіж за умовами договору відповідач здійснила особисто 22 жовтня 2015 року в сумі 312,00 грн., після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались.

Як свідчать матеріали справи, прострочена заборгованість за кредитом утворилась з 31 грудня 2008 року. З цього часу почався перебіг позовної давності за вимогами про повернення кожного чергового щомісячного платежу. Останній платіж на погашення кредитної заборгованості по договору відповідачем самостійно здійснено 22 жовтня 2015 року в сумі 312,00 грн.

Отже, з урахуванням останнього платежу 22 жовтня 2015 року, строку сплати щомісячного платежу до 25 числа наступного місяця, то саме з 25 листопада 2015 року починає відлік строк загальної позовної давності до вимог про стягнення кредитної заборгованості, який закінчується 25 листопада 2018 року.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні миги підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають стягненню заборгованість по тілу кредиту, відсотках та пеня, в межах строку позовної давності, яку просила застосувати відповідач.

Разом з тим, суд першої інстанції здійснив неправильні розрахунки, а тому рішення суду в частині розміру стягнення на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та пені підлягає зміні.

Таким чином з ОСОБА_4 підлягає стягненню користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2121 грн. 99 коп., з яких: 506 грн. 23 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 515 грн. 76 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1100 грн. - пеня.

В іншій частині рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги банк сплатив 4162 грн. судового збору та враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 4,72%, пропорційно до задоволених вимог на користь банку з відповідача підлягає стягненню 196,44 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року в частині розміру стягнення на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, пені та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2121 грн. 99 коп., з яких: 506 грн. 23 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 515 грн. 76 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1100 грн. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 196 грн. 44 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18.07.2018.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Карпенко

В.В.Черненко