Постанова № 75382820, 17.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/71/18

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Час і місце ухвалення: 12:14, м. Одеса

Дата складання повного тексту: 27.04.18

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв'язку з неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТАЙМ" до Одеської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "РЕСТАЙМ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС України (далі Одеська митниця ДФС) про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці ДФС №UA500020/2017/000002/2 від 05 серпня 2017 року "Про коригування митної вартості товарів" та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2017/00019 від 05 серпня 2017 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про корегування вартісних показників митної декларації та видачу картки відмови, оскільки надані документи до митного органу декларантом повністю підтверджують заявлені у ВМД показники.

Відповідач позов не визнав, вказуючи на встановлення не відповідності супровідних документів на товар фактичним даним, що надавало право митному органу витребувати додаткові документи та визначити митну вартість товарів за методом застосування митної вартості на аналогічні товари.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці ДФС №UA500020/2017/000002/2 від 05 серпня 2017 року "Про коригування митної вартості товарів" та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2017/00019 від 05 серпня 2017 року.

В апеляційній скарзі Одеської митниці ДФС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари (банківські реквізити, витрати на страхування, тощо);

- наявність у митниці інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів, яка значно відрізняється від заявленої декларантом митної вартості і, тому, оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Одеської митниці ДФС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження.

05 червня 2017 року між ТОВ "РЕСТАЙМ" (Покупець) та фірмою "YANCHENGFOREIGNTRADECORP. LTD" (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №YC013619.

Згідно п.1.1. контракту продавець зобов'язався продати товар (жіноче і чоловіче взуття), а покупець прийняти та оплатити товар згідно з інвойсом, що додається до кожної окремої поставки товару та є невід'ємною частиною дійсного контракту.

Відповідно до п.1.2., п.п.2.1-2.4 контракту №YC013619, кількість, ціна та якість товару вказується в інвойсі, що додається до кожної окремої поставки товару.

Пунктом 4 контракту №YC013619, визначено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем: За якістю: відповідно до документів, що підтверджують якість товару, за кількістю: відповідно до товаросупровідних документів. Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем з моменту навантаження товару на борт судна та оформлення перевізних документів.

Згідно п.п.5, 6 контракту №YC013619, товар повинен постачатись у пакунках, що забезпечують цілість товару від будь-яких видів пошкоджень під час транспортування всіма видами транспорту з урахуванням перевалок, вантажно-розвантажувальних робіт і збереження на складі протягом усього строку придатності товару при дотриманні умов зберігання. Пакунок товару повинен бути промаркований продавцем згідно з вимогами законодавства України, та повинен бути узгодженим сторонами. Витрати на пакування та маркування товару входять до його вартості. Протягом одного дня з моменту відвантаження продавець висилає покупцю факсом або електронною поштою копії товаросупровідних документів, а також повідомляє номер та дату коносаменту, назву судна, кількість місць, масу брутто та вартість товару.

Відповідно до п.7 контракту №YC013619, продавець повинен застрахувати товари, що вказано у інвойсах до дійсного контракту, на користь покупця у страховій компанії проти ризику, втрати або пошкодження, що відвантажується на умовах CIF, порт Одеса.

Після надходження товару до Одеського морського торгового порту уповноваженою особою позивача ТОВ "ГОЛ СЕРВІС" для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 05 червня 2017 року №YC013619, інвойс, пакувальний лист №б/н, прас-лист, копію митної декларації країни відправлення та інші товарно-супровідні документи.

Митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів разом з МД №UA500020/2017/002478 було встановлено спрацювання аналізу профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками "105-2" та "106-2" щодо можливого заниження митної вартості товарів, а також те, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме: - в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 15 червня 2017 року №YC013619 відсутні банківські реквізити; - відповідно до п.2.4 купівлі-продажу товарів №YC013619 продавець повинен був серед інших товарно-супровідних документів надати і страховий поліс, оскільки продавець здійснював за свій рахунок страхування вантажу (CIF Одеса).

На підставі положень ч.3 ст. 53 МК України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову);

- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача надано:

- прайс-лист виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації;

- видаткова накладна з попередніх партій товару та повідомлення декларанта про те, що інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів протягом 10 календарних днів надаватись не будуть.

На підставі вищевказаних документів відповідачем було рішення №UA500020/2017/000002/2 від 05 серпня 2017 року "Про коригування митної вартості товарів" та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500020/2017/00019 від 05 серпня 2017 року.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до р.Х МК України.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 49, 51, 53, 54, 55, 57, 58, 60, 64 МК України, якими регулюються правовідносини між сторонами.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому р.VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Кодексу (ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 ч.5 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ст. 53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В спірному рішенні №UA500020/2017/000002/2 від 05 серпня 2017 року "Про коригування митної вартості товарів" Одеською митницею ДФС зазначено, що під час аналізу товаросупровідних документів встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:

- в наданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 15 червня 2017 року №YC013619 відсутні банківські реквізити;

- в страховому полісі від 26 червня 2017 року №35021700008359 не вказано номер коносамента та/або номер контейнера, в якому транспортувався товар.

Судова колегія не приймає довід апелянта про те, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 15 червня 2017 року №YC013619 відсутні банківські реквізити для здійснення оплати за товар, оскільки у ньому наявне посилання на контракт на виконання якого він складений; в свою чергу у розділі 12 контракту №YC013619 є посилання на банківські реквізити продавця.

Також, в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості Митниця зазначила, що заявлена партія товару поставлялась на умовах CIF відповідно до умов поставки Інкотермс-2010, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування фрахту.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс-2010 термін CIF ("вартість, страхування та фрахт") означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами ч.10 ст. 58 МК України, товариство не понесло, у зв'язку з чим вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виявлені, на думку органу доходів і зборів, певні недоліки у страхових документах, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту та умови поставки CIF, не впливають та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості товарів.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 05 серпня 2017 року №UA500020/2017/000002/2, у ньому зазначені лише номер та дату митної декларації, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст. 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Інші доводи апеляційної скарги повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.