Постанова № 75382774, 17.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4199/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Матковської З.М.,

за участю секретаря Герман О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Грицини Я.М.

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційні скарги ОСОБА_1 та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Чорна С.З., о 16 год 22 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 07 березня 2018 року) у справі № 464/3789/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування припису та постанови, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 року; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017, а також скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016; стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 04.08.2016 заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на підставі наказу Інспекції від 20.05.2016 № 23-К, заяви та скарги ОСОБА_5 щодо перевірки факту самочинного будівництва було видано направлення № 119-пп для проведення позапланової перевірки будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2, з 04.08.2016 року по 10.08.2016. На підставі направлення від 04.08.2016 головним спеціалістом відділу Інспекції було проведено відповідну позапланову перевірку та складено Акт від 04.08.2016. 25.08.2016 заступником начальника Інспекції ДАБК у м.Львові було видано направлення для ведення позапланової перевірки № 157-пп в період з 29.08.2016 по 30.08.2016. Крім цього, 30.08.2016 на підставі направлення від 25.08.2016 на проведення перевірки строком дії з 29.08.2016 по 30.08.2016, проведено повторну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства, протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а 13.09.2016 винесено постанову, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2017 вищезазначені припис від 30.08.2016 та постанова від 19.09.2016 були скасовані, а дії посадових осіб Інспекції ДАБК у м.Львові визнані протиправними. Однак під час розгляду у суді даної справи, 01.12.2016 посадовими особами відповідача було проведено перевірку на предмет виконання припису від 30.08.2016, за результатами якої було складно акт перевірки дотримання вимог законодавства від 01.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення 01.12.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 01.12.2016, а в подальшому, 11.01.2017 відповідачем на виконання оскаржуваного припису від 01.12.2016 було складено ще один акт перевірки дотримання вимог законодавства від 11.01.2017 та протокол про адміністративне правопорушення від 11.01.2017. Зазначає, що всі дії відповідача починаючи з грудня 2016 року відбувалися без її відома та будь-якого попередження, оскільки вона перебувала в той час на стаціонарному лікуванні, а крім того всі акти, приписи та протоколи від 01.12.2016 та 11.01.2017 були прийняті на виконання припису від 30.08.2016, який постановою суду скасований. Вважає такі дії відповідача протиправними, а прийняті рішення такими, що підлягають скасуванню.

04.10.2017 позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої просить визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016; постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017 року, а також скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016; скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016; скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30 та стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 26.02.2018 задоволено частково. Визнано протиправними дії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та щодо складання постанови № 0006-вих. 451/30 від 25.01.2017. Скасовано припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 01.12.2016. Скасовано постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих. 451/30 від 25.01.2017. Стягнуто з інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові в користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. відшкодування моральної шкоди.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані припис від 01.12.2016 та постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 є похідними від припису внесеного ІДАБК у м. Львові 30.08.2016, який судом скасований, а тому дії відповідача є протиправними щодо складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та щодо складання постанови №0006-вих. 451/30 від 25.01.2017. Щодо скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016, суд першої інстанції зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки такого припису не існує і він не створює жодних правових наслідків для позивача. Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача в частині складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017, оскільки метою складання таких є фіксація факту правопорушення, останні не тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, оскільки передують прийняттю акту індивідуальної дії (постанови у справі про адміністративне правопорушення, припису), який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку. Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка виразилася у стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із необхідністю звернення до медичного закладу та потребою у проходженні лікування, оскільки позивач є людиною похилого віку, інвалідом по зору ІІ групи. З огляду на глибину таких фізичних та душевних страждань позивача, інших обставин справи та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд стягнув з відповідача 2500 грн. завданої моральної шкоди.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині розміру відшкодування моральної шкоди, в цій частині ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування за завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн. В решті просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що вона являється людиною похилого віку, має безстрокову ІІ групу інвалідності по зору. У зв`язку з протиправними діями посадових осіб інспекції, починаючи з серпня 2016 року вона перебуває в постійному нервовому стресі, внаслідок чого значного погіршився стан її здоров`я, зокрема за останні пів року постійно трапляються серцеві напади, що змушує отримувати невідкладну швидку допомогу, проходити тривале лікування. Протиправні дії посадових осіб, змушують позивачку постійно писати скарги на останніх та вести переписку з контролюючими органами, що завдає великої шкоди її зору.

В апеляційному порядку вказане рішення також оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В своїх доводах в апеляційній скарзі вказує на те, що на момент проведення перевірки 01.12.2016 рішення яке набрало законної сили про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення попередньої перевірки не було, а відтак вони правомірно вживали заходи архітектурно - будівельного контролю, щодо об`єкта будівництва по вул. Єфремова 80. Щодо стягнення моральної шкоди, то вказують на те, що слід врахувати, що ОСОБА_1 неодноразово, як і в скаргах про які зазначено в позовній заяві так і при розгляді справи № 813/3019/16 зазначала, що вона є особою похилого віку, інвалід ІІ групи, перебуває на лікуванні та має ряд захворювань, а відтак звернення до медичного закладу відбувалось не внаслідок дій Інспекції.

Позивач, її представник та третя особа в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1 та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині розміру відшкодування моральної шкоди, в цій частині ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування за завдану моральну шкоду в розмірі 50000 грн. В решті просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові просять залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 Надав пояснення та просить апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, просить залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, в результаті чого змінити рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 04.08.2016 проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва «Реконструкція квартири з добудовою за адресою: АДРЕСА_1», за результатами якої головним спеціалістом відділу інспекційної роботи ОСОБА_7 складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 проводиться реконструкція квартири АДРЕСА_1 за рахунок добудови на земельній ділянці комунальної власності, проведено кладку стін по периметру земельної ділянки на висоті 2,7 м з частковою кладкою внутрішніх стін. На час перевірки будівельні роботи не проводились, проте ознаки будівельних робіт наявні. Доступ до об'єкта будівництва на момент перевірки був обмежений у зв'язку з відсутністю забудовників ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на такому.

На підставі наказу Інспекції від 20.05.2016 року № 23-к та службової записки про продовження терміну позапланової перевірки від 25.08.2016 року заступником начальника Інспекції Пелікан П.С. головному спеціалісту відділу інспекційної роботи Козаку А.В. та провідному спеціалісту ОСОБА_10 видано направлення № 157-пп від 25.08.2016 для проведення позапланової перевірки будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2. 30.08.2016 за результатами проведення перевірки об'єкта будівництва «Реконструкція кв. 2 шляхом прибудови за адресою: АДРЕСА_2» складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, проводиться реконструкція квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови на земельній ділянці, на яку відсутнє право власності.

30.08.2016 головним спеціалістом відділу інспекційної роботи Козаком А.В. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за проведення реконструкції квартири № 2 шляхом прибудови за адресою: АДРЕСА_2, без проектної та дозвільної документації, що у відповідності до ст 376 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є самочинним будівництвом, відповідальність за що передбачена ч. 7 ст. 96 КпАП Україхни. Крім цього, позивачу видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.08.2016, яким її зобов`язано негайно зупинити проведення будь-яких будівельних робіт, усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та вчинити дії щодо приведення обєкту самовільного будівництва до вимог чинного законодавства.

01.12.2016 відповідачем було проведено перевірку виконання вимог припису Інспекції від 30.08.2016. За результатами перевірки було складено оскаржувані акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30.

Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Кабінетом Міністрів України № 553 від 23.05.2011 затверджено порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих та будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Відповідно до п. 14 Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, виконувати вимоги державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. А також подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення архітектурно-будівельного контролю.

Як встановлено судом підставою для призначення позапланової перевірки було звернення гр. ОСОБА_5.

Зазначена підстава проведення позапланової перевірки відповідає вимогам законодавства та не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2017 (справа №813/3019/16), визнано протиправними дії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо складення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.08.2016 та щодо складання постанови № 07-вих.17-11/54 від 13.09.2016. Скасовано припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 30.08.2016. Вказана постанова суду залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 та набрала законної сили.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та постанова № 0006-вих. 451/30 від 25.01.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є похідними від припису внесеного відповідачем 30.08.2016, який судом скасований, а тому є підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до вимог ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 7 ст. 96 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів ІІ категорії складності.

Відповідно до ст. 245 УпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Враховуючи встановлене та рішення суду котре набрало законної сили, суд вважає, що доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі є такими, що спростовані та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає за потрібне змінити рішення суду в цій частині з огляду на наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі «Недайборщ проти РФ» від 01.07.2010 (Скарга № 42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов'язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди. (див., серед численних інших джерел, Рішення Європейського суду від 15.10.2009 у справі «Антипенков проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia) п. 82, скарга № 33470/03; Рішення Європейського суду від 14.02.2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), п. 35, скарга № 30422/03; Рішення Європейського Суду у справі «Гарабаєв проти Російської Федерації» (Garabayev v. Russia), п. 113, скарга № 38411/02, ЕСПЧ 2007-VII (витяг); а також Рішення Європейського Суду від 01.06.2006 у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), п. 20, скарга № 4171/04).

В п.78 Рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 Суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави. В свою чергу у п.50 Рішення Європейського Суду з прав людини справа «Полтораченко проти України» (заява № 77317/01) 18.01.2005 Суд вважає, що заявник може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання в результаті встановленого у цій справі порушення. Тому Суд, на засадах справедливості, присуджує йому 5000 ЄВРО компенсації моральної шкоди.

Водночас у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (Заява № 67534/01) Європейським судом у п. 52 зазначено, що Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн, яка виразилась в душевних стражданнях з причини протиправних дій та рішень, що призвело до неможливості реалізувати та захистити права позивача, беручи до уваги вік та стан здоров'я.

Разом з цим суд не надано належних доказів причинно - наслідкового зв'язку між протиправними діями та рішеннями відповідача, на які покликається ОСОБА_1, як на причину погіршення стану здоров`я та появою в неї нових хворіб. Проте суд апеляційної інстанції вважає, що зважаючи на тривалість і систематичність протиправних дій та рішень відповідача, позивачу безсумнівно було завдано моральної шкоди. Така шкода проявилась у душевних переживаннях та стражданнях, оскільки позивач являється людиною похилого віку та інвалідом ІІ групи по зору, відтак протиправні дії відповідача відбилися на її самопочутті після проведених перевірок та винесених рішень, що підтверджується відповіддю КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної допомоги та медицини катастроф» № 650 від 06.07.2017, з якої вбачається, що в період з 01.08.2016 по 30.05.2017 на станцію екстреної медичної допомоги Львів зафіксовано 12 виїздів швидкої медичної допомоги за адресою м. Львів, вул. Раковська, 23/44 для надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому що розмір заявлений на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн є завищеним та не підтверджений необхідними доказами, проте приходить до переконання, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції не є співрозмірним завданій моральній шкоді.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, положення Постанови Пленум Верховного Суду України, об'єктивно оцінюючи ситуацію, виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5000, 00 грн. моральної шкоди, оскільки дії та прийнятті рішення відповідача, призвели до душевних страждань ОСОБА_1, яка і так являється інвалідом ІІ групи по зору.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 4 ст.317 цього Кодексу, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято правильно, разом з тим встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи в частині стягнення моральної шкоди, що в свою чергу дає підстави для зміни судового рішення в цій частині збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2018 року у справі № 163/349/18 змінити в частині стягнення в користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові в користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 5000 (п`ять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди.

В решті судове рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року