Постанова № 75382698, 18.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4791/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Довгополова О.М.

за участі секретаря судового засідання: Чигер І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року (суддя - Сподарик Н.І., час ухвалення - 12:03 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 10.05.2018 р.),

в адміністративній справі №813/4850/17 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС,

про стягнення грошових інфляційних втрат,

встановив:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці ДФС, в якому, з врахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 137141,30 грн..

Відповідач позову не визнав, суду першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції від 07.05.2018 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що оскільки компенсація працівникам втрати частини заробітної плати проводиться одним платежем, то відповідно така сума не є періодичним платежем. Так, розрахунок вказаної суми здійснений у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 р. у справі № 813/4668/16, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 р., свідчить, що він розраховувався від середнього заробітку за певний період. Таким чином, зазначена виплата не є разовою. Вказує апелянт, що відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці», в структуру заробітної плати включаються в тому числі інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Таким чином, втрати частини заробітної плати є компенсаційними виплатами та є складовими структури заробітної плати і за наявності наведених умов у тому самому порядку компенсації та індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Таким чином, виплати, пов'язані із невиконанням рішенням суду про поновлення на роботі прирівняні законодавством до заробітної плати і до стягнення їх повинні застосовуватись норми, що стосуються стягнення заробітної плати.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 07.05.2018 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовільнити повністю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року у справі №2а-8798/10/1370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.04.2015 року, було визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України №1595к від 21.08.2010 року про звільнення ОСОБА_2 з посади, поновлено позивача ОСОБА_2 на посаді начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці, стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 39014,25 грн.. Цю постановою суду від 14.04.2011 року допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць (а.с. 10-19, 20-26).

На виконання вказаних вище судових рішень Державною митною службою України було видано наказ №1228-к від 12.06.2012 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді.

Наказом Львівської митниці №255-к від 07.02.2013 року позивачу було оголошено наказ Державної митної служби України №1228-к від 12.06.2012 року, і цим же наказом позивача зобов'язано приступити до виконання обов'язків за посадою начальника відділу митного оформлення №1 Львівської митниці.

Тобто, фактично позивача було поновлено на роботі 07.02.2013 року.

Наказом Львівської митниці №257-к від 08.02.2013 року було звільнено позивача ОСОБА_2 із займаної посади за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, та вирішено провести повний розрахунок із ним з урахуванням відпрацьованого часу та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані частини щорічної відпустки. На виконання цього наказу позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористані частини відпустки, в тому числі з 12.06.2012 року по 07.02.2013 року.

Також судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 року у справі №813/4668/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року, стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та вимушеного прогулу в сумі 107821,20 грн.. Цими судовими рішеннями стягнення середнього заробітку визначено відповідно до вимог ст.236 КЗпП України і пов'язано із тим, що відповідачами допущено затримку фактичного виконання рішення суду, тобто постанови Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року про поновлення позивача на роботі, протягом періоду із 11.04.2011 року по 07.02.2013 року (а.с. 27-40).

Вказана сума 107821,20 грн. була виплачена позивачеві 08.12.2017 року на банківську картку (а.с. 47, 101).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення розглядуваного адміністративного позову щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат у сумі 137141,30 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім цього, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, наведеними правовими нормами передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей працівник має право на отримання суми середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Така сума середнього заробітку не являється заробітною платою працівника, а є грошовою компенсацією працівнику в зв'язку із несвоєчасним виконанням власником або уповноваженим ним органом рішення про поновлення працівника на роботі.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, і судом вказано вище, що роботодавцем не своєчасно виконано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року у справі №2а-8798/10/1370 про поновлення позивача ОСОБА_2 на посаді, оскільки це судове рішення в частині поновлення позивача на посаді підлягало негайному виконанню, а було фактично виконано лише 07.02.2013 року. Тобто, період затримки виконання судового рішення становив із 11.04.2011 року по 07.02.2013 року.

Як уже було зазначено судом вище, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 року у справі №813/4668/16 стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та вимушеного прогулу в сумі 107821,20 грн., за період затримки із 11.04.2011 року по 07.02.2013 року, відповідно до вимог ст.236 КЗпП України. Вказана сума 107821,20 грн. була виплачена позивачеві 08.12.2017 року.

Із матеріалів справи та змісту адміністративного позову видно, що позивач просить стягнути з відповідача Львівської митниці ДФС інфляційні втрати у сумі 137141,30 грн. у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 107821,20 грн..

Розрахунок таких інфляційних втрат (збитків від інфляції) позивачем проведено за період з лютого 2013 року по грудень 2017 року, тобто з часу звільнення позивача з посади (згідно наказу №257-к від 08.02.2013 року) по час фактичної виплати коштів у розмірі 107821,20 грн. (нарахування на банківську картку 08.12.2017 року). Сумою заборгованості для індексації позивач визначив розмір 107821,20 грн., тобто розмір суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, що був визначений постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 року у справі №813/4668/16. Вважає позивач, що вказана сума 107821,20 грн. є його заробітною платою і мала бути йому виплачена не пізніше 08.02.2013 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Пункт 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, також вказує на обов'язкову характеристику грошових виплат, які підлягають компенсації - вони не повинні мати разового характеру.

Колегією суддів уже було вказано вище, що визначений постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 року у справі №813/4668/16 розмір 107821,20 грн. середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі не являється заробітною платою працівника, а є грошовою компенсацією працівнику в зв'язку із несвоєчасним виконанням власником або уповноваженим ним органом рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Вказана сума 107821,20 грн. має разовий характер, а тому не підлягає індексації в порядку, що визначений законодавством для індексації грошових доходів населення.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними покликання апелянта на те, що визначена у позові сума інфляційних втрат у розмірі 137141,30 грн. є компенсаційними виплатами і є складовими структури заробітної плати, оскільки ця сума розрахована позивачем з врахуванням індексу інфляції за період після звільнення з посади виходячи із суми заборгованості 107821,20 грн. визначеної постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 року у справі №813/4668/16 як розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року в адміністративній справі №813/4850/17 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про стягнення грошових інфляційних втрат - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

О.М. Довгополов

Повний текст постанови складено 19.07.2018 року