Постанова № 75382425, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

17 липня 2018 р. Справа № 820/1953/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

20.03.2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум (подалі - відповідач МО України) від 05.01.2018 року, оформленому п. 18 протоколу № 2 засідання Комісії;

зобов'язати відповідача Харківський обласний військовий комісаріат (подалі - ХОВК) подати висновок за формою (Додаток 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 (подалі - Положення)) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) йому одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (подалі - Закон № 2011-XII), в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017 року), у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та Положенням;

зобов'язати МО України вирішити питання про перерахунок та призначення йому одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, що передбачені вищезазначеними законами та нормативно-правовими актами з урахуванням раніше виплаченої суми.

Крім того позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі шляхом зобов'язання: відповідача ХОВК подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення та відповідача МО України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Позивач вважає протиправним рішення МО України від 05.01.2018 року, оформлене п. 18 протоколу № 2, щодо розміру нарахування одноразової грошової допомоги, оскільки вважає, що відповідно до положень п.п. б) п. 1 ст. 16-2 Закону 2011-XII така допомога йому повинна бути призначена у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності Ш групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону), так як до набрання чинності Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017 року рішення відповідачем МО України про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги не приймалося.

У відзиві на позовну заяву відповідач ХОВК зазначає, що законодавець чітко визначив, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, відтак, застосуванню підлягає той порядок, що діяв на дату встановлення інвалідності позивачу ОСОБА_2

Вказує, що з урахуванням вимог чинного законодавства України, відсутні підстави для повторного подання Міністерству оборони України документів для виплати позивачу означеної допомоги у розмірах, який діяв на дату винесення судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що МО України, приймаючи рішення про призначення одноразової грошової допомоги 05.01.2018 року вірно нарахувало позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки відповідно до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII п.п. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в іншій редакції, у силу якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, з 01.01.2017 року позивач як особа, настання інвалідності якої прямо пов'язано з проходженням строкової військової служби, взагалі не має права на одержання виплати у порядку п.п. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не правильне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняте нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що на момент винесеного оскаржуваного рішення МО України пп. 4 п. 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пп.1 п.6 Порядку 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У зв'язку з використанням сполучника «чи» наведена норма права виражена у формі єднально-розподільного судження, і для обґрунтування права на отримання одноразової грошової допомоги необхідна наявність у особи не всіх перелічених у диспозиції статті ознак, а тільки однієї з них, причому будь-якої.

Застосовуючи граматичний, логічний та системний способи тлумачення норми права, можна зробити однозначний висновок, що законодавець в пп. 4 п. 2 статті 16 Закону та пп.1 п. 6 Порядку 975 виокремив 2 самостійні суб'єкти права на одноразову грошову допомогу:

1. військовослужбовець (крім військовослужбовців строкової служби), якому встановлено інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2. особа, якій встановлено інвалідність після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, для другого суб'єкту законодавець право на одноразову грошову допомогу не обмежує фактом звільнення військовослужбовця зі строкової служби, і пов'язує виключно з причиною встановлення інвалідності.

Суд першої інстанції не врахував, що законодавець пп. 4 п. 2 статті 16 Закону та пп.1 п. 6 Порядку 975 виклав у загальновідомий спосіб диз'юнкції використавши сполучник чи в даних нормах права, що в свою чергу призвело до неправильного застосування судом першої інстанції пп. 4 п. 2 статті 16 Закону та пп.1 п. 6 Порядку 975 та хибного висновку, що позивач після 01.01.2017 року не має права на призначення одноразової грошової допомоги за даними нормами права.

Таким чином, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не застосовано пп.1 п. 6 Порядку 975 та пп. 4 п.2 ст. 16 Закону (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 06.04.2017 року ) станом на 05.01.2018 року.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено та учасниками справи не спростовуються наступні обставини, - позивач ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР та звільнений із служби 29.03.1984 року. У зв'язку з пораненням, отриманим при виконанні обов'язків військової служби, позивачу рішенням МСЕК від 28.07.2014 року повторно встановлена третя група інвалідності на строк до 22.07.2018 року (а.с. 14).

23.12.2015 року позивач звернувся до ХОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

Листом ХОВК від 11.01.2016 року № 30/ВСЗ позивачу відмовлено у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення її на розгляд Комісії Міністерства оборони України, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року у справі № 820/2839/16, що набрала законної сили 27.07.2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений.

Так, судовим рішенням визнана протиправною бездіяльність ХОВК, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом N 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку та умов призначенім і виплат одноразової грошової допомоги».

ХОВК зобов'язаний подати розпорядникові бюджетних коштів МО України висновок та всі передбачені до цього документи щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом передбаченої Законом N 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку та умов призначенім і виплат одноразової грошової допомоги» (подалі - Порядок № 975).

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 31.08.2017 року у справі № 642/3826/17, що набрала законної сили 20.11.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений.

Судовим рішенням визнаний протиправним і скасований п. 1 протоколу № 73 від 07.07.2017 року рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.

Визнано протиправною відмову МО України в призначенні і виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону N 2011-XII.

ХОВК зобов'язаний повторно подати висновок за формою (додаток 13 Положення) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів МО України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: Закону N 2011-XII, Порядку № 975 та Положення.

МО України зобов'язано вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 згідно: Закону N 2011-XII у Порядку № 975 та Положення.

Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум негативного рішення з питання виплати такої допомоги від 05.01.2018 року за № 2 на виконання судового рішення (Ленінського районного суду м. Харкова від 31.08.2017 року у справі № 642/3826/17) скасоване попередньо рішення комісії від 07.07.2017 року № 73 про відмову в призначені вищеозначеної допомоги та вирішено призначити ОСОБА_2 таку допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 182.700 грн.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо не обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що ст. 41 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону, що була чинною на час звернення позивача із заявою про виплату йому такої допомоги - 23.12.2015 року) визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону N 2011-XII (в редакції, що діяла у грудні 2015 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року N 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону N 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року N 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. N 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року N 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку N 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною першою ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, моментом виникнення у позивача ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення йому інвалідності, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності Ш групи.

Правовий висновок з означеного питання наданий Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/18.

Приписами частини 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Колегія суддів зазначає, що рішення комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, з питання виплати такої допомоги позивачу ОСОБА_2 від 05.01.2018 року за № 2, прийняте на виконання судового рішення, що набрало законної сили, про призначення позивачу ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в сумі 182.700 грн., відповідає п. 6 Порядку N 975.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про хибність доводів скаржника - позивача у справі ОСОБА_2 про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірах, встановлених ст. 16-2 Закону N 2011-XII, в редакції Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та в редакції Закону України від 06.04.2017 року № 2004-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність позивачу була встановлена рішенням компетентного органу до набрання чинності означеними Законами.

Пунктом 2 розділу П Прикінцеві положення Закону України від 06.04.2017 року № 2004-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 07.05.2017 року, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивач ОСОБА_2, звертаючись до суду у 2017 році (справа № 642/3826/17) просив суд зобов'язати МО України вирішити питання про призначення та нарахування йому одноразової грошової допомоги саме в розмірі, встановленому Порядком № 975, і суд задовольнив цю вимогу ОСОБА_2, а відповідач - МО України, відповідно виконав судове рішення.

Враховуючи наведене, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &? ; &?н; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець

Постанова складена і підписана 17 липня 2018 року.