Постанова № 75382120, 12.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 рокусправа № 804/967/18 головуючий суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя (доповідач): Іванов С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (повний текст складено 25 квітня 2018 року) у справі № 804/967/18 за адміністративним позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулося з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2017 року № 0010044615 на суму 268 437,76 грн. (10%);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2017 року №0010054615 на суму 964 669,68 грн. (20%).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач - Комунальне підприємство"Кривбасводоканал", не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком, а саме податкових декларацій (розрахунків). Таким чином, відповідач перевіряючи своєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом проведення камеральної перевірки, порушив імперативні приписи податкового законодавства, чим фактично позбавив позивача можливості надавати пояснення та обґрунтування власної позиції під час перевірки, яка передбачена в процедурі проведення документальної перевірки. Наголошено на тому, що контролюючим органом також було порушено строк проведення камеральної перевірки, визначений ст. ст. 76, 200 ПК України. Зауважено, що позивачем з огляду на тяжке майнове становище дійсно було сплачено суму податкового зобов'язання у розмірі 3 061 289 грн. з затримкою лише на 4 дні, суму у розмірі 4 446 437 з затримкою лише на 18 днів, за що мав бути нарахований штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, а не 20 відсотків, як то було визначено податковим органом. Зазначено, що контролюючим органом протиправно було самостійно змінено напрямок платежу, внаслідок чого збільшено поточні зобов'язання позивача.

Відповідач - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, надало відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просило останню залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначено, що в ході камеральної перевірки позивача встановлено порушення останнім п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року. Наголошено на тому, що розрахунок штрафних санкцій було здійснено у відповідності до встановленої затримки відповідної сплати податкового зобов'язання. Зауважено, що зарахування платежів відбувалось у відповідності до приписів п. 87.9 ст. 87 ПК України. Зазначено, що постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2016 року по справі № 826/6206/16 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 826/6206/16 не стосуються податкових зобов'язань, що виникли по деклараціям з ПДВ за вересень, жовтень 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

02.10.2017 року головним державним ревізором-інспектором Криворізького відділу податкового супроводження підприємств Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Авраменко Н.В. проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Кривбасводоканал» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених згідно декларацій з ПДВ за вересень, жовтень 2016 року, за результатами якої складено акт № 630/28-10-46-15/03341316.

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість, визначених згідно декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року.

Так, 20.10.2016 року КП «Кривбасводоканал» засобами телекомунікаційного зв'язку подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року, згідно якої податкове зобов'язання за вересень 2016 року складає 3 061 289,00 грн. Граничний строк сплати - 30.10.2016 року. Станом на 30.10.2016 року податкове зобов'язання сплачено не було.

Згідно акту перевірки, сума недоплати була погашена платіжними дорученнями у період з 04.11.2016 року по 23.12.2016 року (з затримкою від 4 до 54 календарних днів).

Також, 18.11.2016 року КП «Кривбасводоканал» засобами телекомунікаційного зв'язку подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016 року, згідно якої податкове зобов'язання за жовтень 2016 року складає 4 446 437,00 грн. Граничний строк сплати - 30.11.2016 року. Станом на 30.11.2016 року податкове зобов'язання сплачено не було.

Згідно акту перевірки, сума недоплати була погашена платіжними дорученнями у період з 23.12.2016 року по 27.01.2017 року (з затримкою від 23 до 58 календарних днів).

За результатами перевірки встановлено порушення Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно декларацій за вересень та жовтень 2016 року.

На підставі акту перевірки від 02.10.2017 року № 630/28-10-46-15/03341316 Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС України винесені податкові повідомлення-рішення від 31.10.2017 року № 0010044615 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на суму 268 437,76 грн. та № 0010054615 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу на суму 964 669,68 грн.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючі органи мають право проводити камеральні перевірки з питань дотримання строків сплати узгоджених податкових зобов'язань не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Відтак, відповідач на час проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, мав право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань. Податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість були узгодженими, а можливість зарахування сум сплаченого платником податку податкового боргу в рахунок заборгованості попередніх періодів незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, передбачена п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Оскільки своєчасність сплати податкових зобов'язань перевірялась на підставі даних, які містяться в деклараціях з ПДВ та в інформаційних базах податкового органу без перевірки інших документів, то таке питання може бути предметом камеральної перевірки. ПК України не заборонено фіксування фактів несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань в акті камеральної перевірки, та періоду такого прострочення, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності права у відповідача на проведення такої перевірки стосовно своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З приводу посилань заявника апеляційної скарги на порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за приписами п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.10 ст.200 ПК України - у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Таким чином, відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 ПК України.

Пунктами 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 113.3 ст. 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, відповідачем правомірно спрямовані кошти, що були визначені позивачем, як сплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість в рахунок оплати податкового боргу минулих періодів.

З приводу посилань заявника апеляційної скарги на те, що станом на дату сплати грошового зобов'язання за ними не рахувався податковий борг, визнаються колегією суддів апеляційного суду безпідставними та необґрунтованими, адже факт наявності у позивача у спірний період податкового боргу підтверджується даними інтегрованих карток КП «Кривбасводоканал» по податку на додану вартість за 2016-2017 рр. (а.с.67-103).

Так, станом на 02.11.2016 року (дата першого платежу по декларації з ПДВ за вересень 2016 року) за позивачем рахувався податковий борг у розмірі 8 473 662,19 грн. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення, оскільки передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, а розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Отже, обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання за податковою декларацією за вересень 2016 року з граничним терміном оплати до 30.10.2016 року, позивачем було погашено платіжними дорученнями № 8311761 від 04.11.2016 року (затримка 4 календарних дні), № 8728712 від 28.11.2016 року (затримка 28 календарних днів), № 8759174 від 29.11.2016 року (затримка 29 календарних днів), № 8919296 від 21.12.2016 року (затримка 52 календарних дні), № 8936958 від 22.12.2016 року (затримка 53 календарних дні), № 8936959 від 22.12.2016 року (затримка 54 календарних дні);

по податковій декларації за жовтень 2016 року з граничним терміном оплати до 30.11.2016 року податкове зобов'язання погашено платіжними дорученнями № 8967110 від 23.12.2016 року (затримка 23 календарних дні), № 9019941 від 26.12.2016 року та № 8983755 від 26.12.2016 року (затримка 26 календарних днів), № 9214926 від 27.12.2016 року (затримка 27 календарних днів), № 9279786 від 29.12.2016 року (затримка 29 календарних днів), № 9613172, № 9577556, № 9612598 від 24.01.2017 року (затримка 55 календарних днів), № 9643381 від 25.01.2017 року (затримка 56 календарних днів), № 9664441 та № 9664440 від 26.01.2017 року (затримка 57 календарних днів), № 20-р від 27.01.2017 року (затримка 58 календарних днів).

Вказані обставини позивачем спростовані не були.

При цьому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 826/6206/16 є необґрунтованими, оскільки дані рішення не стосуються податкових зобов'язань, що виникли по деклараціям з ПДВ за вересень та жовтень 2016 року. Крім того, вказаними рішеннями, податковий орган повторно зобов'язано розглянути питання щодо надання розстрочки комунальному підприємству, доказів що розстрочка була надана позивач також суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 804/967/18 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі у відповідності до приписів ст. ст. 328,329 КАС України.

Повний текст постанови складено 17 липня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко