Постанова № 75381901, 05.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2018 року

справа № П/811/2175/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевська Н.А.

судді: Добродняк І.Ю. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 (суддя О.С. Петренко, дата складання повного тексту 10.04.2018)

у справі № П/811/2175/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплав-Стандарт"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

"05" грудня 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросплав-Стандарт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення

- податкове повідомлення - рішення №000471404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 557 132 грн., в тому числі за основним платежем - 445706 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111472 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000461404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2040,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000441404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 269 728,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 215 872,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 946,00 грн.

- податкове повідомлення - рішення №00004541404 від 29.09.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12355,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № П/811/2175/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплав-Стандарт" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної перевірки, контролюючим органом встановлено факти порушення вимог податкового законодавства, що призвели до заниження податкового зобов’язання з ПДВ, заниження податку на прибуток та завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування, що слугувало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Судом встановлено, що протягом перевіряє мого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «Десмонт Продакт», ТОВ «Промоушн Трейд» та ТОВ «Найдлі Плюс» з приводу придбання металів та металевих руд. Дослідивши встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку, що первинними документами наданими позивачем, повністю підтверджується реальний характер здійснюваної позивачем господарської діяльності. Та правомірність відображення її результатів в бухгалтерському та податковому обліку. Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № П/811/2175/17, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті повторюють висновки акту перевірки. Скаржник наполягає на тому, що судом не повно досліджено обставини по справі та не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо сумнівності контрагентів позивача, а саме: відсутність достатніх матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання замовленого обсягу товару, розбіжності між фактично поставленим товаром та зареєстрованими накладними, неналежне звітування контрагентами, тощо.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з’явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез’явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Феросплав - Стандарт" з питань правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Промоушн Трейд" за червень 2016 року, що відображені в податковій декларацій з ПДВ за червень 2016 року, ТОВ "Найдлі плюс" за серпень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року, ТОВ "Тревіс груп" за червень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток за 2016 рік, з питань правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Десмонт Продакт" за квітень 2017 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №333/11-28-14-11/39955446 від 11.09.2017 року, яким зафіксовано виявлені порушення, зокрема:

- п.198.1 п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 445706,00 грн. (в тому числі за червень 2016 року - 81707,00грн., за серпень 2016 року - 118431 грн. та за квітень 2017 року - 245568,00 грн.)

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 215782,00грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2016 рік на суму 2040,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято

- податкове повідомлення - рішення №000471404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 557 132 грн., в тому числі за основним платежем - 445706 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111472 грн;

- податкове повідомлення - рішення №0000461404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2040,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000441404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 269 728,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 215 872,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 946,00 грн.

- податкове повідомлення - рішення №00004541404 від 29.09.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12355,00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо протиправності та необґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряє мого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Найдлі плюс", ТОВ "Тревіс груп" та ТОВ "Десмонт Продакт" з приводу постачання феромарганцю, чавуну, тощо.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Десмонт Продакт" (постачальник) укладено договір поставки №3103 від 31.03.2017року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно Специфікації від 05.04.2017р., видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Десмонт Продакт" феромарганець ФМнД-78, феросиліцій ФС-45, чавун переробний ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 466 194,00 грн., в тому числі ПДВ - 77699,00 грн.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №341 від 24.05.2017 року, №333 від 11.05.2017 року, №339 від 22.05.2017 року та №357 від 02.06.2017 р.

ТОВ "Десмонт Продакт" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав - Стандарт" було складено податкову накладну № 406010/1 від 06.04.2017р. на суму 270336,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 45056,00грн., № 410007/1 від 10.04.2017 року на суму 270336,00 грн., в тому числі ПДВ -45056,00 грн. , податкову накладну №407009/1 від 07.04.2017 року на суму 270336,00 грн., в тому числі ПДВ- 45 056,00 грн., №404008/1 від 04.04.2017 року на суму 80130,00 грн., в тому числі ПДВ - 13355,00 грн., №404009/1 від 04.04.2017 року на суму 146 736,00 грн., в тому числі ПДВ -24456,00 грн., №4044007/1 від 04.04.2017 року на суму 239328 грн., в тому числі ПДВ - 39 888,00 грн. та податкову накладну №405010/1 від 05.04.2017 року на загальну суму 270336,00 грн., в тому числі ПДВ - 45056,00 грн.

Суми сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту квітня 2017 року; понесені витрати - до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Промоушн Трейд" (постачальник) укладено договір поставки №4 від 31.05.2017 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Промоушн Трейд" чавун переробний ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 326 803,80 грн., в тому числі ПДВ -54467,30 грн. У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №7 від 01.06.2016р., №20 від 02.06.2016р. (а.с.65,67) та товарно-транспортних накладних. Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №98 від 08.06.2016 року.

ТОВ "Промоушн Трейд" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав - Стандарт" було складено податкову накладну №7 від 01.06.2016р. на суму 152040,30 грн., у т.ч. ПДВ 20% 25340,05 грн. та №20 від 02.06.2016 року на суму 174 763,50 грн., в тому числі ПДВ - 29127,25 грн. (а.с.27-28), яка зареєстрована у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Суми сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту червня 2016 року; понесені витрати - до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Тревіс Груп" судом першої інстанції встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Тревіс Груп " (постачальник) укладено договір поставки №28 від 01.06.2016 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Тревіс Груп" чавун переробний ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 163440 грн., в тому числі ПДВ - 27240,00 грн..

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №24 від 09.06.2016р. та товарно-транспортної накладної.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №118 від 02.07.2016 р. та №122 від 12.07.2016 року.

ТОВ "Тревіс Груп" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав Стандарт" було складено податкову накладну №24 від 09.06.2016р. на суму 163440,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 27240,00грн., яка зареєстрована у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Суми сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту червня 2016 року; понесені витрати - до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

По взаємовідносинам з ТОВ "Найдлі Плюс" з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Найдлі плюс " (постачальник) укладено договір поставки №24 від 26.08.2016 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Найдлі Плюс" силікомарганець МнС17 та феромарганець ФМН-88 на загальну суму 1272208,00 грн., в тому числі ПДВ - 45368,00 грн.; феромарганець ФМН-88 на загальну суму 219375,00 грн. та феромарганець ФМнД - 78, феросиліцій ФС-45 на загальну суму 219000 грн.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №826001 від 26.08.2016р., №829001 від 29.08.2016 року, №831003 від 31.08.2016 року та товарно-транспортної накладної.

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №172 від 06.09.2016 р., №223 від 21.11.2016 року та №224 від 24.11.2016 року.

ТОВ "Найдлі плюс " за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав Стандарт" складено податкову накладну №831003 від 31.08.2016р. на суму 219000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 36500,00 грн., №829001 від 29.08.2016р. на суму 219375,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 36562,50 грн., №826001 від 26.08.2016р. на суму 272208,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 45368,00 грн., яка зареєстрована у встановленому порядку.

Суми сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту серпня 2016 року; понесені витрати - до складу витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

З огляду на наявність податкової інформації щодо звітування з нульовими показниками ТОВ «Промоушн Трейд», інформації щодо відсутності орендованих складських приміщень ТОВ «Найдлі Плюс», ТОВ «Десмонд Продакт» та ТОВ «Тревіс Груп», а також стосовно того, що керівником і головним бухгалтером ТОВ «Десмонд продукт» є особа, яка є одночасно керівником інших юридичних осіб, контролюючий орган дійшов висновку, що неможливо підтвердити факт походження товару, а отже підтвердити товарність укладених позивачем угод та реальний характер здійснюваної господарської діяльності та правомірність її відображення в податковому обліку. За таких обставин, відповідач дійшов висновку про протиправне формування позивачем податкового кредиту ат витрат, й відповідно незаконне заниження об’єкту оподаткування податковм на додану вартість та податком на прибуток.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані до суду всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, з наданих документів можливо прослідкувати фактичне отримання позивачем послуг, тому висновки податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення рішення - незаконними.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 цього кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Видача позивачу належним чином оформлених накладних контрагентами не є спірним питанням.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що ці доводи є аналогічними доводам, які викладались контролюючим органом у запереченнях проти позову.

Щодо доводів на неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставини, зокрема, щодо взаємовідносин з контрагентами з ознаками сумнівності судова колегія вказує на таке.

Контрагенти позивача, за наслідками здійснення господарських операцій з яким позивачем в більшості сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та витрати, що пов'язані з визначенням об'єкта оподаткування податком на прибуток, в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару та послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу колегія суддів вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Стосовно доводів скаржника про дефектність первинних документів , колегія суддів зазначає про не встановлення таких недоліків первинних документів, які б вказували на неможливість ідентифікувати осіб, які підписали такі документи, або ж давали підстави для висновку, що такі документи не відносяться до спірних господарських операцій.

Судова колегія вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області на постанов Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № П/811/2175/17 - залишити без задоволення.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 р. у справі № П/811/2175/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко