Постанова № 75381611, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/362/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 (суддя Мороко А.С.), повний текст складено 26.04.18 по справі № 820/362/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТЬ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рать» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 року №0000071403, №0000061403, № 0000051403.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позов було задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000071403 від 04.01.2018 року, яким визначено суму штрафу у розмірі 65047,58 грн, №0000061403 від 04.01.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1196209,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000051403 від 04.01.2018 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1291906,12 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати в частині задоволення позову, та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст.44, п.201.10, ст. 201 ПК України, неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а саме: що за актом перевірки залучено ПП «Акорус» де директор, головний бухгалтер та засновник в одній особі.

Крім цього до перевірки не надано документального підтвердження узгодження з замовником щодо залучення субпідрядника ПП «Акорус», відсутність актів прийому-передачі готової продукції, порушення позивачем терміну реєстрації виписаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрованих 09.12.2015 року із затримкою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками податкового органу проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 рік, про що складений акт № 23517/20-40-14-03-07/38159487 від 05.12.2017 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.44.1,п.44.2 ст.44,п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, з урахуванням п.3 П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 року №73, п.5.15 1 П (С) БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 року №290, п.5 П (С)БО №1 «Зобов'язання », затвердженого наказом Мінфіну України від 31.10.2000 року №20 занижено податок на прибуток на загальну суму 11636,00 грн, у тому числі за 2015 рік на 39890,00 грн, за 2016 рік на 1076475,00 грн;

податок на додану вартість пп.44.1 ст.44,пп.14.1.36 п.14.1 ст.14.п.198.1 п.198.2.п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 956 967,00 грн, в тому числі за вересень 2016 року - 196 104,00 грн, жовтень 2016 року - 339 374,00 грн, листопад 2016 року - 215 951,00 грн, грудень 2016 року - 205 538 грн, п.201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 65 047,58 грн, у тому числі на суму податку на додану вартість 64 367,58 грн порушення терміну від 16 до 30 календарних днів.

Листом №29708/10/20-40-14-03-16 від 29.12.2017 року позивачем повідомлено про допущену технічну помилку в акті, а саме: дублювання цифри «64367,58», на підставі чого абзац «п.201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасності і реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 65047,58 грн у тому числі на суму податку на додану вартість 64367,58 грн порушення терміну до 15 календарних днів» вважати «п. 201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 680,00 грн порушення терміну від 16 до 30 календарних днів»,

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 року № 0000071403 про нарахування суми штрафу у загальному розмірі 65047,58 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних; № 0000064103 - нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 196 209,00 грн, з яких 956 967,00 грн - за основним зобов'язанням з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 385 483,75 грн, з яких 1 116 365,00 грн - за основним зобов'язанням; 269 118,75 грн - за штрафними санкціями.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із фактичних обставин справи, та зробив висновок про те, що надані до матеріалів справи докази позивачем підтверджують реальний характер господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «Акорус», та порушення податковим органом наказу Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платниками податків» .

З приводу господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Дахмонтажрембуд», ТОВ «Мікол», ТОВ «ПРОМБУД МАРКЕТ», то судом першої інстанції зроблений висновок про відсутність реального характеру, тому відмовлено у задоволенні частини позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України.

У відповідності до пп.139.1.1 пп.139.1 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 185.1 ст.185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п. п. 198.1, 198.2 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності мав взаємовідносини ПП «Акорус», з яким були укладені договори поставки №1409-1 від 14.09.2016 року; № 1609 від 16.09.2016 року; № 19/09 від 19.09.2016 року; №20/09 від 20.09.2016 року; №29/09 від 29.09.2016 року; №31/10 від 31.10.2016 року; №2811-1 від 28.11.2016 року; №1212-01 від 12.12.2016 року; №2712-2 від 27.12.2016 року.

В підтвердження реального характеру здійснених господарських операцій на виконання вказаних вище договорів позивачем до матеріалів справи надані наступні документи, а саме: специфікації № 1 від 14.09.2016 та № 2 від 23.11.2016, від 16.09.2016 та від 08.12.2016; видаткові накладні: № 95 від 24.10.2016, № 96 від 24.10.2016, № 97 від 24.10.2016, № 98 від 24.10.2016, № 99 від 24.10.2016, № 100 від 24.10.2016, № 101 від 25.10.2016, № 102 від 25.10.2016, № 103 від 25.10.2016, № 104 від 25.10.2016, № 105 від 25.10.2016, № 106 від 25.10.2016, № 107 від 26.10.2016, № 108 від 26.10.2016, № 109 від 26.10.2016, № 110 від 26.10.2016, № 111 від 26.10.2016, № 112 від 26.10.2016, № 113 від 27.10.2016, № 114 від 27.10.2016, № 115 від 27.10.2016, № 116 від 27.10.2016, № 117 від 27.10.2016, № 118 від 27.10.2016, № 119 від 28.10.2016, № 120 від 28.10.2016, № 121 від 28.10.2016, № 122 від 28.10.2016, № 123 від 28.10.2016, № 124 від 28.10.2016, № 125 від 31.10.2016, № 126 від 31.10.2016, № 127 від 31.10.2016, № 128 від 31.10.2016, № 129 від 31.10.2016, № 130 від 31.10.2016, № 131 від 31.10.2016, № 132 від 31.10.2016, № 138 від 01.11.2016, № 139 від 01.11.2016, № 140 від 01.11.2016, № 141 від 01.11.2016, № 147 від 02.11.2016, № 148 від 02.11.2016, № 149 від 02.11.2016, № 150 від 02.11.2016, № 157 від 03.11.2016, № 156 від 03.11.2016, № 158 від 03.11.2016, № 159 від 03.11.2016, № 167 від 04.11.2016, № 166 від 04.11.2016, № 168 від 04.11.2016, № 169 від 04.11.2016, № 170 від 04.11.2016, № 171 від 04.11.2016, № 178 від 07.11.2016, № 179 від 07.11.2016, № 180 від 07.11.2016, № 181 від 07.11.2016, № 182 від 07.11.2016, № 183 від 07.11.2016, № 189 від 08.11.2016, № 190 від 08.11.2016, № 191 від 08.11.2016, № 192 від 08.11.2016, № 190 від 08.11.2016, № 193 від 09.11.2016, № 194 від 09.11.2016, № 195 від 09.11.2016, № 196 від 09.11.2016, № 51 від 16.09.2016, № 250 від 08.12.2016, № 28 від 21.12.2016, № 29 від 19.12.2016, № 94 від 24.10.2016, №198 від 15.11.2016; товарно-траспортні накладні: № 95 від 24.10.2016, № 96 від 24.10.2016, № 97 від 24.10.2016, № 98 від 24.10.2016, № 99 від 24.10.2016, № 100 від 24.10.2016, № 101 від 25.10.2016, № 102 від 25.10.2016, № 103 від 25.10.2016, № 104 від 25.10.2016, № 105 від 25.10.2016, № 106 від 25.10.2016, № 107 від 26.10.2016, № 108 від 26.10.2016, № 109 від 26.10.2016, № 110 від 26.10.2016, № 111 від 26.10.2016, № 112 від 26.10.2016, № 113 від 27.10.2016, № 114 від 27.10.2016, № 115 від 27.10.2016, № 116 від 27.10.2016, № 117 від 27.10.2016, № 118 від 27.10.2016, № 119 від 28.10.2016, № 120 від 28.10.2016, № 121 від 28.10.2016, № 122 від 28.10.2016, № 123 від 28.10.2016, № 124 від 28.10.2016, № 125 від 31.10.2016, № 126 від 31.10.2016, № 127 від 31.10.2016, № 128 від 31.10.2016, № 129 від 31.10.2016, № 130 від 31.10.2016, № 131 від 31.10.2016, № 132 від 31.10.2016, № 138 від 01.11.2016, № 139 від 01.11.2016, № 140 від 01.11.2016, № 141 від 01.11.2016, № 147 від 02.11.2016, № 148 від 02.11.2016, № 149 від 02.11.2016, № 150 від 02.11.2016, № 157 від 03.11.2016, № 156 від 03.11.2016, № 158 від 03.11.2016, № 159 від 03.11.2016, № 167 від 04.11.2016, № 166 від 04.11.2016, № 168 від 04.11.2016, № 169 від 04.11.2016, № 170 від 04.11.2016, № 171 від 04.11.2016, № 178 від 07.11.2016, № 179 від 07.11.2016, № 180 від 07.11.2016, № 181 від 07.11.2016, № 182 від 07.11.2016, № 183 від 07.11.2016, № 189 від 08.11.2016, № 190 від 08.11.2016, № 191 від 08.11.2016, № 192 від 08.11.2016, № 190 від 08.11.2016, № 193 від 09.11.2016, № 194 від 09.11.2016, № 195 від 09.11.2016, № 196 від 09.11.2016, № Р169 від 19.12.2016, № 250-253 від 08.12.2016, № 254-257 від 09.12.2016, № 258-262 від 12.12.2016, № Р163 від 21.12.2016, № 133-137,142 від 24.10.2016, № 143-146,151-155 від 25.10.2016, № 160-165 від 26.10.2016, № 172-177,184-188 від 27.10.2016, № 198 від 15.11.2016, № 200-205 від 15.11.2016, № 210-214 від 16.11.2016, № 220-224 від 17.11.2006, №230-235 від 18.11.2016; акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 11.10.2016, № 1 від 27.10.2016, №50 від 27.10.2016, № 1 від 18.11.2016, №1 від 12.12.2016 року; довідки про вартість будівельних робіт та витрати № № 42, 45, 46, 47, 48, 49, 51, 63, 67, 72, 75, 79, 83 від 11.10.16 року, № № 41, 43, 52, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 66 від 27.10.2016 року, від 22.09.2016, від 18.11.2016, № 15, 16, 18, 26 від 12.12.2016 року; податкові накладні від 06.11.2015 № 4, від 10.10.2016 № 1, 7, від 16.09.2016 № 4, від 20.09.2016 № 2, від 22.09.2016 № 5, від 29.09.2016 № 3, 6, 7, від 15.11.2016 № 1, 2, від 25.11.2016 № 3,від 28.11.2016 № 4, від 08.12.2016 № 1, 2, від 15.12.2016 № 3, від 19.12.2016 № 4, від 21.12.2016 № 5, від 28.12.2016 № 6, від 24.10.2016 № 3, 4; платіжні доручення від 03.08.2016, від 28.09.2016, від 14.12.2016, від 25.11.2016, від 24.11.2016, та інші.

Стосовно доводів апеляційної скарги на наявність суперечностей в податкових накладних та актах виконаних робіт щодо вказання комплексу спортивно-гімнастичного «СТРІТВОРКАУТ», та те, що на ПП «Акорус» директор одночасно виконує обов'язки головного бухгалтера, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

На підставі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського

обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Колегія суддів вважає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії наступних документи, а саме: довідка про здійснення господарських операцій №607-1 від 06.07.2018 року; технічні умови комплексів спортивно-гімнастичний «СТРІТВОРКАУТ», загальний журнал робіт за період часу з 31.10.2016 року по 04.11.2016 рік, доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

З приводу частини позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000074103 від 04.01.2018 року, яким позивачу донараховано штрафні санкції у розмірі 65047,58 грн, то колегія суддів зазначає на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000074103 від 04.01.2018 року визначено суму штрафних санкцій у розмірі - 65047,58 грн, що відповідно до листа №29708/10/20-40-14-03-16 від 29.12.2017 року відповідачем визначено як допущення технічної помилки у акті, а саме: дублювання цифри «64367,58», на підставі чого абзац «п.201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасності і реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 65047,58 грн, у тому числі на суму податку на додану вартість 64367,58 грн порушення терміну до 15 календарних днів» вважати «п.2 201.10 ст.201 ПК України в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 680,00 грн порушення терміну від 16 до 30 календарних днів ».

У відповідності п.55.1 ст.55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Підпунктом 2 частини 1 пункту 1 наказу Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами повідомлень-рішень платникам податків» визначено, що контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 6 наказу Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 року «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами повідомлень-рішень платникам податків» визначено, що якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що однією із підстав для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, є дані перевірок результатів діяльності платника.

За цих підстав, колегія суддів, вважає необґрунтованими посилання відповідача про те, що відомості, викладені у листі про технічну помилку, відповідають даним картки особового рахунку, на які слід посилатися сторонам в даному спорі.

Зі змісту акту перевірки (аркуш справи 22) розмір штрафів розраховується, виходячи із наступного розрахунку 20% від 680 грн = 136 грн., де 680 грн - сума податку на додану вартість за податковою накладною №4 від 06.11.2015 року;

10 % від 64367,58 грн = 6436,76 грн., де 64367,58 грн - сума податку на додану вартість за податковою накладною №7 від 10.10.2016 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить штрафні санкції у розмірі - 64367,58 грн та 680 грн.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що відповідачем під час формування даного податкового повідомлення-рішення не дотримався наведеним вище приписам та вказав суму штрафних санкцій, яка не відповідає фактичним обставинам, встановленим під час перевірки.

Колегія суддів, вважає що дані дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, тому повинні були виправлені відповідно до вимог п.55.1 ст.55 ПК України, а не у спосіб, як це зроблено відповідачем шляхом направлення листа про технічну помилку.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 820/362/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Л.В. Мельнікова А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 19.07.2018.