Ухвала суду № 75381515, 11.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2566/18 2-з/335/31/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

11 липня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, оскільки відповідачем у позові вказана фізична особа ОСОБА_2, судом здійснено запит до відповідного органу реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою судді від 11.07.2018 відкрито провадження у справі.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та тимчасово обмежити йому у праві виїзду за межі України.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду на користь позивача. Вказує, що є підстави вважати, що ОСОБА_2, з урахуванням того, що сума відшкодування є великою, може здійснити відчуження належного йому майна або взагалі покинути територію України з метою уникнення виконання зобов’язань. Такі дії в подальшому призведуть до неможливості виконання рішення суду та реального отримання відшкодування матеріальної шкоди, а отже рішення суду не буде виконано.?

Заява про забезпечення позову розглядається в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Вивчивши надані матеріали, суд встановив наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.

З матеріалів справи та заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вчиненої з вини відповідача. Ціна позову в даній справі становить 1 214 822,15 гривень.

Як вказує позивач в позовні заяві та заяві про забезпечення позову, є підстави вважати, що ОСОБА_2, з урахуванням того, що сума відшкодування є великою, може здійснити відчуження належного йому майна або взагалі покинути територію України з метою уникнення виконання зобов’язань.

Аналізуючи надані суду документи, суд доходить висновку, що зважаючи на предмет спору у даній цивільній справі невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення. Проте, суд вважає неспівмірним заявлений спосіб забезпечення позову із заявленими позовними вимоги, оскільки арешт включає заборону користування, володіння та розпорядження майном, тому належним способом забезпечення позову є саме заборона ОСОБА_2 вчиняти дії щодо розпорядження всім рухомим та нерухомим майном, що належить ОСОБА_2, ніж накладення арешту на це майно.

Вирішуючи вимогу про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1–3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про можливість забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо розпорядження всім рухомим та нерухомим майном, отже такого заходу, на переконання суду, буду достатньо для забезпечення вимог позивача в разі прийняття судом рішення про задоволення позову.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд не вбачає на даний час підстав для задоволення вимог в цій частині.

Крім цього, судом враховується, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не зможе перешкодити господарській діяльності юридичних або фізичних осіб, а також не порушить інтереси інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149–154, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, вчиняти дії щодо розпорядження всім рухомим та нерухомим майном, що належить ОСОБА_2 – до ухвалення судом рішення у даній справ.

В іншій частині вимог відмовити.

Копію ухвали для виконання направити ОСОБА_2 а також до відповідних реєстраційних служб.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя І.П. Соболєва