Рішення № 75381105, 02.07.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8126/17

Провадження № 2/369/156/18

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді: Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даними позовами, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 28 серпня 2015 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 300 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 300 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Також ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву, яка мотивована тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 02 вересня 2016 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 30 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 30 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Також ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву, яка мотивована тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 18 жовтня 2016 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 20 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Також ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву, яка мотивована тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 11 жовтня 2016 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 25 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 25 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Також ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву, яка мотивована тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 12 жовтня 2016 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 25 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 25 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Також ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву, яка мотивована тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 26 серпня 2015 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 150 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 150 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Також ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву, яка мотивована тим, що на підставі виконання попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо укладення ними договору позики, Позивач 08 вересня 2015 року здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 на рахунок Відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк» 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Після переказу грошових коштів на банківський рахунок Відповідача, остання почала уникати спілкування з уповноваженими представниками Позивача, на телефоні дзвінки не відповідала, укладати договір позики як того вимагає Цивільний кодекс України, відмовилась.

Жодних письмових договорів між Позивачем та відповідачем щодо спірних грошових сум укладено не було, окрім того, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, які визначені законодавством обов'язковими для укладення таких договорів.

Отже, грошові кошти у розмірі 250 000,00 гривень були передані відповідачу за неукладеним договором, тобто без будь-якої правової підстави, а відтак підлягають поверненню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що Позивачем було перераховано на банківський рахунок Відповідача грошові кошти у розмірі 250 000,00 гривень, однак згоди щодо істотних умов договору позики досягнуто не було, крім того укладення договору у письмовій формі теж не відбулось, а відтак з казаний договір в силу вимог закону не є неукладеним та не створює правових наслідків для сторін.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень на користь ОСОБА_1. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.12.2017 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 369/8126/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення базпідставно отриманих коштів з цивільними справами № 369/8131/17, 369/8864/17, № 369/8863/17, № 369/8865/17, № 369/8866/17, № 369/8129/17 за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за всіма позовами підтримали та просили їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач та її представники проти вимог позовів заперечували та просили в позовах відмовити в повному обсязі.

Суд, заглухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 26 серпня 2015 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

28 серпня 2015 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

08 вересня 2015 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_3 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 на рахунок Відповідача ОСОБА_2в ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Факт здійснення відповідних переказів підтверджується витягами з виписок по рахункам позивача.

Відповідачем в судовому засіданні визнано факт отримання вказаних коштів, що були переказані позивачем.

Позивачем були направлені на адресу відповідача вимоги щодо повернення грошових коштів. Однак вказані вимоги виконані не були, та кошти позивачу повернуті не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зокрема, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч. 1, ч. 2ст. 509 ЦК України, цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень наведених положень дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч . 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, вбачається що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Судом встановлено, що правова підстава щодо отримання коштів між сторонами не виникала, договір позики чи інший правочин не укладався, а тому оспорювані суми коштів вважаються отриманими відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такими, що підлягають поверненню.

Посилання сторони відповідача на те, що кошти отримані в якості благодійної допомоги або подарунку, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначено що цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.

Згідно статті 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» передбачено що благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону. Договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Стаття 717 ЦК України визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що між позивачем та відповідачем не було укладено будь-яких договорів про благодійну пожертву грошових коштів.

У відповідних грошових переказах що були здійснений позивачем відсутня ціль його призначення щодо благодійності та відповідно відсутня обумовленість цілей благодійної діяльності.

Також, з даних переказів не вбачається що призначенням даних платежів був дарунок в розумінні ст. 717 ЦК України.

Стаття 81 ЦПК України передбачає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позова ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати що складаються із судового збору, суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами, ст.ст. 11, 177, 202, 205, 207, 509, 717, 1212 ЦК України, Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76-82, 141, 205, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (громадянин Сполученого Королівстка Великобританії та Північної Ірландії, ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідка на постійне місце проживання типу РА, код країни UKR, НОМЕР_5, виданий органом 8001 05 квітня 2017 року, податковий номер НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) безпідставно отримані кошти у розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч грн.), 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн.), 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн.), 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч грн.), 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч грн.), 150 000,00 грн (сто п'ятдесят тисяч грн.), 250 000,00 грн (двісті п'ятдесят тисяч грн.), що разом складає 800 000, 00 грн (вісімсот тисяч грн.)

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідка на постійне місце проживання типу РА, код країни UKR, НОМЕР_5, виданий органом 8001 05 квітня 2017 року, податковий номер НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3000, 00 грн (три тисячі грн.), 640,00 грн (шістсот сорок грн) , 640,00 грн (шістсот сорок грн), 640, 00 грн(шістсот сорок грн), 640,00 грн(шістсот сорок грн), 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот грн.), 2500,00 грн ( дві тисячі п'ятсот грн.), а всього -9 560,00 грн( дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят грн.) .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 13 липня 2018 року.

Суддя: Дубас Т.В.