Постанова № 75381041, 12.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 рокусправа № 201/6225/17(2-а/201/224/2017) головуючий суддя І інстанції - Шевцова Т.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя (доповідач): Іванов С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2018 року у справі № 201/6225/17 (2-а/201/224/2017) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сектор", про скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - відповідач), у якому просив скасувати (анулювати) дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1208/61, виданий 20.11.2013 року відділом з питань реклами Дніпропетровської міської ради підприємству ТОВ «Компанія Сектор» за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради - задоволено.

Скасовано (анульовано) дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1208/61 виданий 20.11.2013 року відділом з питань реклами Дніпропетровської міськради підприємству ТОВ «Компанія Сектор» за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2018 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При зверненні з апеляційною скаргою скаржником зазначено, що до 16.03.2016 року функції робочого органу у сфері регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами здійснювалися відділом з питань реклами міської ради, з 16.03.2016 року по 20.10.2016 року такі функції здійснювались управлінням реклами міської ради, з 20.09.2017 року по теперішній час вказані функції здійснюються Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської ради відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року № 4/24 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів».

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції не досліджувалися приписи п. 16, п. 23 Типових правил та п. 3.16 та п. 3.21 Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпрі, які свідчать про правомірність розміщення рекламного засобу. Зазначено, що до передачі будинку АДРЕСА_1 на баланс ОСББ «Зоряний-4» балансоутримувачем останнього було ТОВ «МЖК Зоряний», яке і здійснило у 2013 році погодження дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1208/61 від 20.11.2013 року.

Позивачем - ОСОБА_1, надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого наголошено на тому, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не є правонаступником ні відділу з питань реклами Дніпропетровської міської ради, ні Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, як і не зазначено скаржником, які саме питання про права, інтереси та (або) обов'язки останнього вирішив суд першої інстанції, з огляду на що апеляційне провадження підлягає закриттю у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України. Зауважено, що ТОВ «МЖК Зоряний» не являлось власником місця розміщення реклами (фасаду будинку), а було лише його балансоутримувачем, в той час, як власником останнього є саме співвласники (власники квартир та приміщень будинку), які згоди на вчинення таких дій не надавали.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

На підстав ст. 52 КАС України колегією суддів апеляційного суду здійснено заміну відповідача у справі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради його правонаступником - Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської ради.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є співвласником майна багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі права власності на квартиру № 199.

На даний час функції щодо управління майном співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійснює створене на підставі рішення загальних зборів власників багатоквартирного будинку ОСББ «Зоряний-4».

20.11.2013 року відділом з питань реклами Дніпропетровської міськради (відповідно п.3.1. рішення сесії Дніпропетровської міськради № 7/3 від 16.03.2016 правонаступником якого являється Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради, код ЄДРПОУ 40506253) видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1208/61 підприємству ТОВ «Компанія Сектор» за адресою: АДРЕСА_1.

Визнання протиправним і скасування вказаного дозволу і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ані позивачем, ані іншими співвласниками будинку не надавалось згоди на використання спільного майна для розміщення зовнішньої реклами підприємству ТОВ «Компанія Сектор».

Однак, колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до адміністративного суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини 2 зазначеної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні приписи містить і ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року).

Частиною третьою вказаної статті визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, предметом оскарження є дозвіл на розміщення зовнішньої реклами № 1208/61, виданий 20.11.2013 року відділом з питань реклами Дніпропетровської міської ради підприємству ТОВ «Компанія Сектор» за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 27 квітня 2017 року відповідно до штампу вхідної кореспонденції районного суду (а.с.2), тобто з порушенням процесуального строку.

Позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, якому судом першої інстанції не було надано жодної правової оцінки. Останнє мотивоване тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, та не відвідував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на протязі тривалого часу, і лише на початку 2017 року, останній виявив наявність на будинку рекламного банеру та розпочав пошуки власника. Листом Управління реклами Дніпропетровської міської ради від 28.03.2017 № 3/1-67 ОСОБА_1 було повідомлено про наявність оскаржуваного дозволу, а тому позивач вважає, що про порушення своїх прав та існування такого дозволу він дізнався саме з вказаного листа (а.с.5).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в статті 99 КАС України ( в редакції, станом на дату подання адміністративного позову), дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, а наведені останнім обставини поважності причин такого пропуску, визнаються апеляційним судом безпідставними, тому як є суто суб'єктивними в розумінні припису "повинен був дізнатися", колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Частинами першою та третьою статті 123 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року) також визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст.315, ч.1 ст.317, ст.ст. 319, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2018 року у справі № 201/6225/17 (2-а/201/224/2017) - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сектор", про скасування рішення суб'єкта владних повноважень - залишити без розгляду.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі у відповідності до приписів ст. ст. 328,329 КАС України.

Повний текст постанови складено 17 липня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко