Постанова № 75380972, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 708/78/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Бабенка К.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року, суддя Тептюк Є.П., в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адмініс тративного стягнення,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови Державної екологічної інспекції у Черкаській області про накладення на Василину І В. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 136 грн.

Відповідно до рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції відповідно до зазначеного у поданій ним апеляційній скарзі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди від 12.02.2009 року ПП «Віола-1» орендує у Іванівської сільської ради дві земельні ділянки загальною площею 30,1261 га у т.ч.: ставків 28,2031 га, пасовищ 1,7374 га та заболочених земель 0,1856га. Відповідно до додаткової угоди до даного договору від 28.08.2015 року ПП «Віола-1» орендує у Іванівської сільської ради землі водного фонду, земельну ділянку на якій знаходиться ставок.

21.12.2017 року посадовою особою Державної екологічної інспекції в Черкаській області складено протокол №012034 та 10.01.2018 року прийнято постанову №01140 про накладення адміністративного стягнення на директора ПП «Віола-1» ОСОБА_2 за правопорушення, передбачене ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.

За змістом зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3, який працює директором ПП «Віола-1», допустив відсутність дозволу на спеціальне водокористування, чим порушив ст. 44, 48, 49 Водного Кодексу України.

Постановою №011040 від 10.01.2018 року про накладення аждміністративного стягнення, прийнятого державним інспектором з охорони навколишньго природного середовища Черкаської області ОСОБА_4, на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн за те, що він, працюючи директором ПП «Віола-1», допустив відсутність дозволу на спеціальне водовідведення, чим порушимв ст. 48 КУпАП.

Крім того, судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

В 2011 році ПП «Віола-1» звернулося до Державного управління охорони навколишньогго природного середовища в Черкаській області з заявою щодо оформлення дозволу на спецводокористування.

Листом від 26.12.2011 року за №7771/03 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області повідомило ПП «Віола-1», що Державне управління до розгляду питання видачі дозволу після доопрацювання водокористувачем матеріалів відповідно до наведених зауважень, повернеться.

Також у зазначеному листі вказано, що право користування на умовах оренди оформлюється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів наявності події і складу правопорушення, а тому постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі апелянт, фактично погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що суд дійшов помилкового висновку в мотивувальній частині постанови щодо наявності у позивача статусу спецводокористувача, тодія як такого статусу позивач не має, а отже йому не може відповідно до вимог закону видаватись спеціальний дозвіл. Тому рішення суду в мотивувальній частині необхідно змінити.

Відповідно до ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 48 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування:

пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

скид води з водних об'єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій;

подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;

усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин;

прокладання трубопроводів і кабелів;

проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

забір та/або використання води в об'ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води;

інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

За змістом ст. 49 Водного Кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Позиввч за КВЕД має право на заняття такими видами діяльності: 05.01.1 Рибальство; надання послуг в рибальстві, 05.02.0 Рибництво; надання послуг в рибництві, тощо.

Відповідно до ст. 1 Водного Кодесу України у цьому Кодексі вживаються такі терміни:

- водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт);

- водогосподарська ділянка - частина річкового басейну, для якої розробляються водогосподарські баланси, встановлюються ліміти забору води із водного об'єкта та інші параметри використання водного об'єкта (водокористування);

- водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ПП «Віола-1» у період часу з грудня 2011 року і по даний час здійснює використання водних ресурсів на підставі мовчазної згоди, що не охоплюється поняттям самовільного використання.

Суд не прийняв до уваги доводи позивача, що він не є спеціальним водокористувачем, пославшись на п.323.1 ст. 323 ПК України

Колегія суддів частково погоджується із доводами апелянта з огляду на наступне.

Як убачається із Податкового Кодексу України, Розділ XVII "Збір за спеціальне використання лісових ресурсів", до якого входила ст. 323 ПК України, виключено на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014 року.

Отже, станом на час прийняття судом рішення зазначена норма Закону, а саме ст. 323 ПК України не існувала, а тому суд не міг посилатись в оскаржуваному рішенні на дану статтю як на підтвердження факту, що позивач є спеціальним водокористувачем.

Суду першої інстанції необхідно було визначитись, чи не є правопорушення триваючим, визначитись з періодом тривалості правопорушення, встановити чи дійсно позивач займається господарською діяльністю із зазначенням конкретного виду такої діяльності, пов'язаної з необхідністю отримання спеціального водокористування.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповіднно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;опис обставин, установлених під час розгляду справи; з зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Отже, постанова повинна містити викладення суті вчиненого правопорушення особою, відносно якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що особа, яка приймала постанову, чітко не зазначила, в чому полягає суть правопорушення, яке вчинив директор ПП «Віола-1». Зокрема, не зазначена дата вчинення правопорушення або ж, якщо правопорушення є триваючим, необхідно зазначити період триваючого правопорушення, не зазначено місце знаходження об'єкта, яке використовується для спеціального водовідведення, тощо.

Зазначені обставини свідчать про формальне прийняття посадовою особою, яка уповноважена приймати відповідні рішення про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, постанови, без урахуванням всіх обставин справи, без чіткого зазначення в постанові в чому воно полягає з конкретним зазначенням, які саме протиправні дії вчинила зазначена особа.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення від 10 січня 2018 року № 011040 відносно ОСОБА_2 ст. 48 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона прийнята з численними недоліками, які не дають можливості перевірити законність прийнятої інспектором постанови без усунення її недоліків щодо встановлення вини особи, стосовно якої прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною першою ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, винесена постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачем не було з'ясовано та у матеріалах справи не вбачається з'ясування вказаних обставин.

Виходячи із повноважень, встановлених п. 2 частини першої ст. 293 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку, що після вирішення судом питання про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності адміністративна справа підлягає новому розгляду уповноваженим органом.

Під час нового розгляду адміністративної справи, визначившись з ознаками адміністративного правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона), необхідно чітко викласти зміст адміністративного правопорушення, яке, як вважає відповідач, вчинив саме позивач, з урахуванням всіх норм КУпАП та прийняти законне і обґрунтоване рішення за наслідками розгляду справи.

Відповідно до частини третьої ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи те, що у справі неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 313, 317, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення наступного змісту.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції у Черкаській області №011040 від 10.01.2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 48 КУпАП, відносно ОСОБА_2, та надіслати справу на новий розгляд до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області ОСОБА_5 Державної екологічної інспекції у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Вернігори,17, Т/Ф 630987).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О

Бабенко К.А.

Повний текст виготовлено: 19 липня 2018 року.