Постанова № 75380482, 18.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року справа №805/1722/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г. Шишова О.О., за участю секретаря судового засідання - Святодух О.Б., представника прокуратури - Лушер Н.М., представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, діючих за довіреностями, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 805/1722/16-а (головуючий суддя І інстанції Бабіч С.І.), складену в повному обсязі 29 липня 2016 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Керівника Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 32 258,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2016 року Керівник Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 32 258,43 грн., а саме: податкового боргу з єдиного податку за період з 20 липня 2014 року по 20 квітня 2015 року в розмірі 2 235,43 грн., податкового боргу перед бюджетом на загальну суму 30 023, 00 грн., який виник на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000392101 на суму 13 023,00 грн., та рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій за № 0000402101 від 10 грудня 2015 року на суму 17 000, 00 грн. (а.с. 4-11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість з єдиного податку в розмірі 2 235,43 грн. на р/р 31412699700015, код платежу 18050400, одержувач Артемівське УК/м. Артемівськ/ 18050400, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37868870. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість зі штрафних санкцій в розмірі 13 023,00 грн. на р/р 31112104700015, код платежу 21080900, одержувач Артемівське УК/м. Артемівськ/ 21080900, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37868870. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість зі штрафних санкцій в розмірі 17 000,00грн. (на р/р 31110106700015, код платежу 21081103, одержувач Артемівське УК/м. Артемівськ/ 21081103, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37868870 (а.с. 67-69).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено наступне.

1. Провадження у справі відкрито з порушеннями вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки предметом адміністративного позову є стягнення заборгованості . Відповідно до 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим органом.

При цьому, податковим органом порушення строк позовної давності, а судом першої інстанції протиправно відкрито провадження у справі.

2. В порушення ст. 174, 251, 317 відповідачу по справі не направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, справу розглянуто без його участі та належного повідомлення, а спірне рішення не направлено на адресу відповідача.

3. Судом першої інстанції не надано оцінки тому, яка саме перевірка проведена податковим органом перед зверненням до суду із даним позовом, а податковий орган при цьому не надсилав відповідачу повідомлення про проведення перевірки.

4. Апелянт зазначив, що позивача вже притягнуто до відповідальності в частині стягнення штрафу у межах санкції за більш серйозне правопорушення постановою Артемівського міськрайонного суд від 20 грудня 2015 року у справі № 219/11672/15-п, що унеможливлює застосуванню фінансової санкції у розмірі 13 023,00 грн. (а.с. 76-80).

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в ній, просив суд її задовольнити та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник прокуратури та представник податкового органу в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, зазначили, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 04 листопада 2010 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за № 22780000000004160, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Артемівській (Торезькій) об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 17).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 1405235100877 від 21 січня 2014 року, за якою підприємцем обрана 2 група єдиного податку та ставка єдиного податку 20 % до розміру мінімальної заробітної плати, що склало 243, 60 грн. (а.с. 15).

24 вересня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 взято на податковий облік до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 обліковується податковий борг з єдиного податку за період з 20 липня 2014 року по 20 квітня 2015 року в розмірі 2 235, 43 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача (а.с. 13).

Сума боргу утворилась у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, самостійно визначених відповідачем у податковій декларації з єдиного податку № 1405235100877 від 21 січня 2014 року.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 перейшов на податковий облік до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області 24 вересня 2015 року з наявністю податкового боргу з єдиного податку у розмірі 2 235,43 грн.

03 грудня 2015 року Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі наказу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 148 (а.с. 33) була проведена фактична перевірка відповідача з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами, за результатами якої складений акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі підакцизними товарами, алкогольними напоями та тютюновими виробами та складено акт про результати фактичної перевірки № 05/02/20/21/3217207872 від 03 грудня 2015 року.

За результатами перевірки податковим органом на підставі акту перевірки були встановлені порушення, а саме:

- пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, а саме: не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через РРО у сумі 80.00 грн. та невидача розрахункового документа встановленої форми,

- пункту 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зі змінами та доповненнями, а саме: не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у сумі 6 511,00 грн.

- ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії (а.с. 21-22).

На підставі акту фактичної перевірки податковим органом 10 грудня 2015 року з посиланням на п.1 статті 17, ст.20 Закону України № 265/95-ВР та абз.5 ч.2 ст.17 Закону України № 481/95-ВР 10.12.2015 були винесене податкове повідомлення - рішення № 0000392101 від 10 грудня 2015 року на загальну суму 13 023,00 грн. (а.с. 19) та рішення про застосування фінансових санкцій за № 0000402101 від 10 грудня 2015 року на суму 17 000,00 грн. (а.с. 18), які були отримані відповідачем 11 грудня 2015 року та в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались, а отже, є узгодженими.

За порушення, відображені в акті перевірки № 05/02/20/21/3217207872 від 03 грудня 2015 року податковим органом на фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 складено протоколи про адміністративне правопорушення № 737788 від та № 737789 від 03 грудня 2015 року (а.с. 28, 29), зазначені адміністративні протоколи направлені до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2015 року у справі № 219/11672/15-п (провадження № 3/219/3410/2015) фізичну особу - підприємець ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 26-27).

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків (а.с. 13, 14, 24-25, 53, 60-61).

У зв'язку з несплатою узгоджених зобов'язань та наявністю податкового боргу 23 лютого 2016 року податковим органом прийнято податкову вимогу № 342-23 форми «Ф» (а.с. 30).

Станом на момент розгляду справи відповідач має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 32 258, 43 грн.

У зв'язку з несплатою податкового боргу прокуратура, діюча в інтересах податкового органу звернулась до суду з позовом про його стягнення у судовому порядку.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податковий борг стягненню, у зв'язку з його несплатою у добровільному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків та згідно п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України - звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Суд зауважує, що відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2 п. 16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3 п. 16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п. 16.1).

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковуються податковий борг у розмірі 32 258, 43 грн. та складається з таких видів податків:

- єдиний податок у сумі 2 235,43 грн. (а.с. 30);

- з адміністративних штрафів та інших санкцій у сумі 17 000 грн. (а.с. 18) та 13 023,00 грн. (а.с. 19);

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказаний податковий борг є узгодженим грошовий зобов'язанням, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000392101 від 10 грудня 2015 року, рішення про застосування фінансових санкцій від 10 грудня 2015 року № 0000402101 та податкова вимога форми "Ф" від 23 лютого 2016 року № 342-23, яку особисто отримав позивач ще 26 лютого 2016 року, не були ним оскаржені та є чинними( а.с.20-30).

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується витягами з інтегрованих карток платника податків (а.с. 13, 14, 24-25, 53, 60-61).

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оскаржена, до теперішнього часу не сплачена. Правомірність нарахованих відповідачу сум податкового боргу апелянтом не спростовується та не є предметом спору.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню позов про стягнення з відповідача податкового боргу.

Щодо посилання апелянта на те, що провадження у справі відкрито з порушеннями норм Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з позовом, було передбачено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно з ч. 3 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовом, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено строки давності та порядок їх застосування. Так, відповідно до п. 102.1 цієї статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 32 258,43 грн. визначено строк 1095 календарних днів з дня його виникнення.

Податковий борг відповідача визначено на підставі рішення про застосування фінансових санкцій, податкового повідомлення-рішення, які отримано відповідачем особисто 11 грудня 2015 року та податкової вимоги, яка отримана відповідачем 26 лютого 2016 року.

Із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 23 червня 2016 року, тобто, з дотриманням строку, визначеного статтею 102 ПК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта в цій частині та не можливість застосування до даних правовідносин норм процесуального законодавства , які відбулись після постановлення рішення судом першої інстанції.

Твердження апелянта, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 174, 251, 317 Кодексу адміністративного судочинства України в частині не направлення відповідачу по справі ухвали про відкриття провадження у справі, справу розглянуто без належного його повідомлення, при цьому спірне рішення не направлялось на адресу відповідача є незмістовним, оскільки в матеріалах справи наявні конверти з ухвалою про відкриття провадження та копією судового рішення, які повернулися до суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 48, 73 а).

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги довід апелянта, що судом першої інстанції не надано оцінки тому, яка саме перевірка проведена податковим органом перед зверненням до суду із даним позовом, оскільки питання правомірності проведення податковим органом перевірки не є спірним питанням даної справи.

При цьому є незмістовним і посилання на те, що постановою Артемівського міськрайонного суд від 20 грудня 2015 року у справі № 219/11672/15-п до відповідача застосовано фінансову санкцію у розмірі 13 023,00 грн. є необґрунтованим, оскільки цією постановою фактично винесеною судом 30 грудня 2015 року відповідача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу розмірі 17 000,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення за ст.. 155-1 ч.1 КУпАП , що не є тотожним фінансовим санкціям за порушення податкового законодавства (а.с. 26-27).

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, вважає, що спірне рішення прийнято з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 805/1722/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 18 липня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду

протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

О.О. Шишов

Т.Г. Гаврищук