Рішення № 75380137, 19.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1778/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представників позивача: ОСОБА_2

Представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2017 року №Ф-28416-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 20342 грн. 96 коп.; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 08.11.2017 року № 28525-17 щодо нарахування єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6573 грн. 80 коп.; визнати протиправним та скасувати рішення № 598/11/15-32-17-09-18 від 08.11.2017 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що вищезазначені рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області є необґрунтованими та незаконними, оскільки через проведення антитерористичної операції позивач звільняється від виконання своїх обов’язків щодо сплати єдиного внеску та єдиного податку на підставі Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а також сертифікатів Одеської регіональної Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7832 та №7833 від 02.10.2018 року.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.05.2018 року, 09.07.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких позивач та його представник, а також представник відповідача надавали пояснення, відзив на адміністративний позов (а.с.60-63), відповідь на відзив (а.с.71-72).

За письмовою згодою всіх учасників справи 09.07.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та зазначила, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 24.12.2015 року №911-VIII року були внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.04.2014 року №1669-VII, а саме було вилучено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII. При цьому такі зміни не було внесено до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціального страхування» від 08.07.2010 року №2426-VII. На думку відповідача, підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” вичерпав свою функцію, оскільки його положення після набрання чинності Закону №1669-VII стали невід'ємною складовою Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Також відповідач зазначає, що надання позивачем сертифікатів Одеської регіональної Торгово-промислової палати не може бути взяте до уваги, оскільки дані сертифікат, на думку податкового органу, видані неналежним органом. Визнання податкового боргу безнадійним та його списання можливо лише за наявності у боржника сертифікату Торгово-промислової палати України.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 07.06.2005 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області. З 17.08.2017 року позивач був взятий на облік в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській області.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача за КВЕД є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

У зв’язку з проведенням антитерористичної операції позивач був змушений виїхати з території Луганської області та припинити ведення господарської діяльності.

Як вбачається з довідки Управління соціального захисту населення Київського району м. Одеси № НОМЕР_1 від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час проживає в м. Одесі (а.с.11).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.11.2017 року було внесено запис №25560060010136582 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с. 75-77).

02 жовтня 2017 року позивачем було отримано сертифікати Одеської регіональної Торгово-Промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: №7832 про неможливість виконання зобов’язань щодо сплати єдиного податку за період з 01 липня 2014 року по 18 серпня 2017 року (а.с.12) та №7833 про неможливість виконання зобов’язань щодо сплати єдиного соціального внеску за період з 01 липня 2014 року по 18 серпня 2017 року (а.с.13).

23.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою про надання інформації щодо наявності у нього податкового боргу зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску та, у разі його наявності, списання, як безнадійного (а.с.15). До вказаної заяви позивач надав вищезазначені сертифікати Одеської регіональної Торгово-Промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7832 та №7833.

25.10.2017 року позивач звернувся з тих же питань до Головного управління ДФС в Одеській області.

24.11.2017 року ГУ ДФС в Одеській області надало позивачу відповідь на заяву, в якій зазначило про існування у ОСОБА_1 податкової заборгованості та неможливість її списання на підставі сертифікату №7832 від 02.10.2017 року виданого Одеською регіональною торгово-промисловою палатою України, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс – мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того відповідач зазначив, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (а.с. 19-21).

З цих же підстав в задоволенні звернення позивача № 2 від 03.12.2017 року (а.с. 16) було відмовлено Державною фіскальною службою України (а.с. 23-25).

При цьому 07.11.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28416-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 20342,96 грн. (а.с. 28), а 08.11.2018 року - податкову вимогу № 28525-17 (а.с.29) та рішення № 59/11/15-32-17-09-18 про опис майна у податкову заставу (а.с.23)

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області, позивач звернуся до суду.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши відзив Головного управління ДФС в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” № 406-VII від 04 липня 2013 року були внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі – Закон №2464-VI) та Податкового Кодексу України, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, було передано до органів доходів і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI).

Платниками єдиного внеску згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі – Закон №1669) та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1669 було внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464, а саме: підпункт «б» розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

“9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.

При вирішенні справи суд враховує, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” проіснував з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок його виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Проте зміст пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” зберігся в п. 9.4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Таким чином, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, з огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, позивач звільняється від виконання зобов’язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі, щодо обов’язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 815/3346/17.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28416-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 20342, 96 грн. було сформовано відповідачем 07.11.2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ.

Так відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 25Закону № 2464-VІ положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов’язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу оскаржуваної вимоги на момент її складання.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-28416-17від 07.11.2017 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 20342,96 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області №28525-17 від 08.11.2017 року та рішення №598/11/15-32-17-09-18 від 08.11.2017 року про опис майна в податкову заставу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до п.38.2. підрозділу 10 Розділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань; зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.

Як було встановлено судом позивач з 07.06.2005 року перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Артемівському районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця №140852 місцем проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Місто Луганськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 2 грудня 2015 року.

Як вбачається з довідки Управління соціального захисту населення Київського району м. Одеси № НОМЕР_1 від 15 серпня 2017 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на теперішній час проживає в м. Одесі (а.с.11).

На підставі вищезазначеного, та враховуючи те що позивач станом на 1 січня 2017 року не змінив своє місцезнаходження (місце проживання) із окупованої території на іншу територію України, суд вважає винесення податкової вимоги Головного управління ДФС в Одеській області №28525-17 від 08.11.2017 року та рішення №598/11/15-32-17-09-18 від 08.11.2017 року про опис майна в податкову заставу є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на неможливість прийняття сертифікатів, виданих Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою №7832 та №7833 від 02.10.2017 року та списання безнадійного податкового боргу, з огляду на наступне.

Так відповідно до п.101.1 ст.101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно п.п.101.2.4 п.101.2 ст.101 ПК України безнадійний податковий борг - це податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до статті 10 Закону “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, зазначено що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до п.1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року №44(5), Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні Торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов’язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України.

Проаналізувавши вищезазначені законодавчі норми, суд доходить висновку що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у наданих позивачем до суду довідках №7832 та №7833 від 02.10.2017 року, як підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань не входить до виключної компетенції Торгово-промислової палати України, а отже Одеська регіональна Торгово-промислова палата України (як її регіональний підрозділ) уповноважена видавати подібні сертифікати та засвідчувати відповідні форс-мажорні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищезазначеного суд зазначає, що головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області не було надано до суду доказів правомірності та обґрунтованості вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2017 року №Ф-28416-17, податкової вимоги від 08.11.2017 року № 28525-17 та рішення № 598/11/15-32-17-09-18 від 08.11.2017 року про опис майна у податкову заставу, а тому суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додані квитанції від 17.04.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 1409,60 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 179-183, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65088, АДРЕСА_2) до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №Ф-28416-17 від 07.11.2017 року про сплату боргу (недоїмки).

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №28525-17 від 08.11.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області №598/11/15-32-17-09-18 від 08.11.2017 року про опис майна в податкову заставу.

Стягнути з головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1409, 60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 19 липня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.