Рішення № 75379924, 13.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м.Київ справа № 810/4216/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області (далі - позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) про стягнення податкової заборгованості у сумі 50000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача обліковується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб за 2015-2016 роки, який утворився у зв'язку з несплатою нарахованого контролюючим органом по податковому повідомленню-рішенню від 12.06.2015 №89-17 на суму 25000,00 грн. та по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2016 №20/Р-17 на суму 25000,00 грн. податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.

Податковий борг відповідачем самостійно не сплачений, тому позивач звернувся до суду із даним позовом щодо його стягнення у примусовому порядку.

23.04.2018 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов зустрічний адміністративний позов до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, у якому позивач за зустрічним позовом просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17 про нарахування транспортного податку за 2015 рік та від 30.06.2016 №20/Р-17 про нарахування транспортного податку за 2016 рік. Ухвалою Київського окружного адміністративного позову від 02.05.2018 прийнято до спільного розгляду з первісним адміністративним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним адміністративним позовом.

Постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заявлені у зустрічному позові, позивач зазначив про те, що нарахування йому транспортного податку з фізичних осіб у 2015 році на підставі податкового повідомлення-рішення 12.06.2015 №89-17 є безпідставним, оскільки пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

У зв'язку з цим позивач вважає, що нарахування контролюючим органом транспортного податку можливо тільки з 01.01.2016.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №20/Р-17, то позивач за зустрічним позовом зазначив, що в силу вимог ст.267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної загробної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Позивач зауважив, що з моменту випуску його автомобіля вже минуло 5 років, а тому він є не є об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб за 2016 рік, що на думку позивача свідчить про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

У судове засідання, призначене на 09.07.2018 з'явився представник відповідача за первісним позовом, який одночасно є представником позивача за зустрічним позовом, який заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Позивач за первісним позовом, він же є відповідачем за зустрічним позовом, у судове засідання, призначене на 09.07.2018, не з'явився, 09.07.2018 подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2018 року, врахувавши клопотання сторін, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є власником автомобілю марки Lexus LX 570, 2011 року випуску, з об`ємом двигуна 5663 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 21.11.2012 (а.с.110).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. (а.с.11);

- податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №20/Р-17, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у сумі 25000,00 грн. (а.с.12).

Копія податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17 була направлена ОСОБА_1 та отримана останнім 07.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення (а.с.22).

Копія податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №20/Р-17 була направлена ОСОБА_1 та отримана останнім 11.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення (а.с.23).

Крім того, Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 08.09.2015 №824-23 на суму податкового боргу у розмірі 25000,00 грн., яка була направлена на адресу ОСОБА_1 та отримана ним 19.08.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення (а.с.21).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і далі в редакції від 01.01.2015) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Пунктом 267.2 статті 267 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.6 статті 267 ПК України врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.

Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 10.2 статті 10 ПК України встановлено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з п.12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Суд зазначає, що не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01.01.2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2015 року 46 сесією Трипільської сільської ради VI скликання було прийнято рішення «Про встановлення ставок транспортного податку на території Трипільської сільської ради» №11 (а.с.74). Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.01.2018 року (справа №804/1241/17), від 23.01.2018 року (справа №806/309/17), від 28.02.2018 року (справа №803/1260/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах колегія суддів також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про протиправність нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17 у сумі 25000,00 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судомо вище, ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 08.09.2015 №824-23.

З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у сумі 25000 грн., визнано судом протиправним та скасовано суд вважає, що податкова вимога форми «Ф» від 08.09.2015 №824-23 також прийнята відповідачем за зустрічним позовом протиправно.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача за зустрічним позовом та, відповідно, відповідача за первісним позовом, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області форми «Ф» від 08.09.2015 №824-23.

Враховуючи факт встановлення судом протиправності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №89-17, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом Головного управління ДФС у Київській області про стягнення податкового боргу в розмірі 25000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №20/Р-17, яким ОСОБА_1 нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік, суд зазначає таке.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII, яким зокрема, були внесені зміни до ст.267 Податкового кодексу України.

Відповідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, яка набрала чинності 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Так, Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 N 403 "Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 N 66) (далі - Порядок).

Згідно пункту 4 Порядку джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Ідентичними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; тип коробки передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; технічні характеристики. Розбіжності можуть стосуватися комплектності та укомплектованості, пробігу та технічного стану (п.5 Порядку).

Аналогічними є транспортні засоби, в яких збігаються такі ознаки і параметри для легкових автомобілів: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки передач; габаритні розміри; комплектність; кількість дверей (п.6 Порядку).

Пунктами 7 - 9 Порядку визначено, що за наявності кількох аналогів аналогічним транспортним засобом є транспортний засіб одного виробника (країни-виробника).

У разі коли неможливо визначити ціну ідентичного нового транспортного засобу в Україні (відсутні необхідні довідкові дані), допускається використання даних щодо аналогічних транспортних засобів.

У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні, використовується інформація про його ціну в країнах-виробниках (експортерах).

У разі коли неможливо визначити ціну нового транспортного засобу в Україні згідно з пунктами 4 - 9 цього Порядку, допускається використання інформації про ціни нових транспортних засобів, зазначеної у спеціалізованих періодичних виданнях для продажу транспортних засобів, комп'ютерних програмах та Інтернеті тощо.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства (п.14 Порядку).

Положеннями статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928-VIII від 25.12.2015 установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.

Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно)

Таким чином законодавством визначено дві умови, за одночасної наявності яких у особи, як потенційного платника податку на майно (транспортного податку), і виникає податковий обов'язок стосовно конкретного належного йому на праві приватної власності легкового автомобіля, а саме: 1) вік автомобіля - існування (не закінчення, тривання, продовження) періоду часу в п'ять років від року випуску автомобіля; 2) перевищення показником середньоринкової вартості автомобіля межі у 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року.

При цьому, пп.14.1.220 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже у разі можливості встановлення календарної дати випуску конкретного легкового автомобіля початок перебігу та завершення згаданого у Податковому кодексі України п'ятирічного строку не може бути ототожнено з календарним роком (відлік якого розпочинається 1 січня і завершується 31 грудня кожного року), адже цей строк (вік автомобіля) починає свій перебіг на наступний день від дати випуску автомобілю і збігає в останній день п'ятого послідовного року.

Правильність саме вказаного тлумачення підтверджується змістом п.267.6.7 ст.267 Податкового кодексу України, де зазначено, що у разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.

Відповідно до п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Як вбачається з матеріалів справи, датою виписку автомобіля марки Lexus LX 570 з об`ємом двигуна 5663 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, є 05.09.2011, що підтверджується маркуванням на технічній документації до транспортного засобу, у перекладі з японської мови, здійсненому Агентством перекладів «Київ Ленгвіч Сервісес» (а.с.110-113).

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus, 2011 року виписку становить 1315885,44 грн.

Отже, враховуючи те, що датою випуску автомобіля позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним позовом є 05.09.2011, суд дійшов висновку про те, що останнім днем п'ятого року від дня випуску вказаного автомобіля є 04.09.2016, а тому автомобіль ОСОБА_1 є об'єктом оподаткування транспортним податковим лише в межах періоду січень - вересень 2016 року (9 місяців) і, відповідно, сума транспортного податку за вказаний період становить 18750,00 грн. (25000,00 грн. (ставка податку на рік) /12 місяців х 9 місяців).

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №20/Р-17 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 6250,00 грн. (25000,00 грн. - 18750,00 грн.).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Отже, стягнення коштів з рахунків платника у судовому порядку можливе лише після надсилання податковим органом такому платнику податкової вимоги на суму податкового боргу.

Позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів направлення ОСОБА_1 податкової вимоги на суму податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік.

При цьому, суд не приймає до уваги факт направлення ОСОБА_1 податкової вимоги форми «Ф» від 08.09.2015 №824-23 на суму 25000,00 грн., оскільки ця податкова вимога визнана судом протиправною та скасована.

У зв'язку з цим, враховуючи визнання протиправною та скасування судом податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 6250,00 грн., а також відсутність в матеріалах справи доказів направлення ОСОБА_1 податкової вимоги на суму податкового боргу з транспортного податку за 2016 рік, суд дійшов висновку про те, що вимога Головного управління ДФС у Київській області щодо стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з транспортного податку за січень-вересень 2016 року у сумі 18750,00 грн. є передчасною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог за первісним позовом та позовних вимог за зустрічним позовом, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у первісному позові доводи про наявність підстав для стягнення податкового боргу є необґрунтованими та безпідставними, тоді як вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертизи.

Під час звернення до суду позивачем за зустрічним позовом за заявлені вимоги було сплачено судовий збір на суму 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1004581678.1 від 05.04.2018, оригінал якої долучений до матеріалів справи (а.с.82).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, сума судового збору, яка відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області, становить 440,50 грн. (25000,00 грн. + 6250,00 грн.) х 704,80 грн. /50000,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовної заяви Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.

2.Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 12.06.2015 №89-17.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 30.06.2016 №20/Р-17 в частині нарахування податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 6250,00 грн. (шість тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.).

5.Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області форми «Ф» від 08.09.2015 №8324-23.

6.В задоволенні іншої частини позовних вимог, заявлених у зустрічному позові - відмовити.

7.Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 440,50 грн. (чотириста сорок грн. 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення - 13.07.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.