Рішення № 75379651, 18.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року № 810/2405/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною відмову відповідача в перерахунку позивачу пенсії;

- зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 2017 р. виходячи із 90 % розміру заробітної плати зазначеної у довідці № 18 ф-300 від 24.11.2017, виданої прокуратурою Київської області;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені по справі судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі заяви про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та відповідно до довідки від 24 листопада 2017 р. № 18ф-300 (а.с. 3-8).

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати, згідно довідки Прокуратури Київської області від 24.11.2017. Зазначає, що зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був гарантований вимогами ст. 50-1 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІІ при призначенні пенсії, а лише покладають визнання умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України. Стверджує, що на дату звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

18 травня 2018 року ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 05.06.2018.

У судове засідання, призначене на 05.06.2018, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з’явились.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв’язку з чим суд ухвалив на підставі статті 205 КАС України продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з 2017 р. виходячи із 90% розміру заробітної плати. Крім того, до вказаної заяви позивач долучив довідку про розмір заробітної плати від 24.11.2017 № 18ф-300 (далі - довідка № 18ф-300).

У долученій довідці № 18ф-300 зазначено, що позивач працював в органах прокуратури Київської області на посаді прокурора м. Біла Церква. Крім того, місячна заробітна плата на даній посаді станом на 01.12.2015 складала 16 880 грн 58 коп, в тому числі: оклад - 3 164 грн 00 коп.; класний чин – 135 грн 00 коп; надбавка за вислугу років в органах прокуратури 40% - 1 319 грн 60 коп; місячна премія із фонду зарплати 90% - 7 351 грн 22 коп; надбавки за виконання особливо важливої роботи (склад+класний чин+вислуга) 70% - 3 233 грн 02 коп; надбавки за доступ до державної таємниці (оклад) 10% - 316 грн 40 коп; матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) – 680 грн 67 коп; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб (1/12) – 680 грн 67 коп (а.с. 10).

28 грудня 2017 р. відповідач листом № 270/Т-01 відмовив позивачу у перерахунку пенсії та повідомив про таке: " Згідно п. 8 р. ІІ Прикінцевих положено ОСОБА_2 України № 2148-VIІI від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії " установлено, що норми статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до ОСОБА_2 України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 20 статті 86 ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівниками прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На даний час Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято", а тому перерахунок призначених раніше пенсій працівникам прокуратури у зв’язку із збільшенням заробітної плати не проводиться. (а.с. 9).

У зв’язку з тим, що позивач, вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, а свої законні права порушеними, він звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

ОСОБА_2 України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції ОСОБА_2 України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд враховує, що на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (26 жовтня 2016 року) положення статті 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення ОСОБА_2 України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1789-XII та частину 20 статті 86 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

ОСОБА_2 України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку про те, що з 1 грудня 2015 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та у зв'язку з набранням у подальшому чинності ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 635/903/17, 21.02.2018 № 415/1186/16-а, від 27.03.2018 № 127/11766/16-а, 02.04.18 № 680/382/16а та 04.04.2018 № 727/7736/16 .

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 ОСОБА_2 № 1697-VII, не може вважатися доказом протиправності дій пенсійного органу і покладати на нього обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

При цьому, причини бездіяльності Кабінету Міністрів України та їх оцінка не є предметом спору у даній справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що і було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.