Ухвала суду № 75379645, 18.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/886/18 Справа № 210/3508/18 Слідчий суддя - Літвіненко Н.А. Суддя-доповідач - Мазниця А.А.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого, судді - доповідача Мазниці А.А.

суддів Джерелейко О.Є., Іванової А.П.

при секретарі Москаленко В.В.

за участю:

прокурора Листопада А.М.

захисника Марголіна В.Г.

підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Марголіна В.Г., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в місті Полтава, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник Марголін В.Г. просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до його підзахисного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави в значно меншому розмірі.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволене клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Листопада А.М. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3, застосовано до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб з 28.06.2018 року по 26.08.2018 року включно, з визначенням застави у розмірі 6000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 02.07.2018 р., що складає 10 млн. 572 тис. грн.

Обгрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_3 злочину невеликої тяжкості та особливо тяжкого злочину. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, втім у 2017-2018 рр. неодноразово виїжджав за межі України, його родичі мають нерухомість за кордоном, він достатньо матеріально забезпечений для того, щоб залишити територію України, що свідчить про те, що ОСОБА_3 може переховуватись в іншій державі від органів досудового слідства або суду, незаконно впливатиме на свідків та інших осіб.

Враховуючи той факт, що свідками у даному кримінальному провадженні є особи, які є колишніми підлеглими ОСОБА_3 та яких він знає особисто, наявні ризики здійснення на них впливу шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди за надання неправдивих свідчень на його користь. Крім того, знаходячись на свободі, цей підозрюваний може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, знищити, сховати або спотворити будь-які речи чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вплинути на експерта у будь-який спосіб, тобто наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, для запобігання яким застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала суду слідчого судді першої інстанції є необгрутнованою та незаконною.

Вказує, що судом першої інстанції було обрано виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою з непомірним та необгрунтованим розміром застави, при цьому не розглянуто можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Зазначає, що слідчим суддею не було належним чином проаналізовано ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням особливості даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного права, зокрема практика ЄСПЛ. Не було оцінено у сукупності і обставини, зазначені в ст. 178 КПК України.

Захисник також вказує, що його підзахисному було пред'явлено підозру, яка грунтується на припущеннях, загальних висновках та не є конкретизованою, при цьому з практики ЄСПЛ вбачається, що обгрунтованість підозри, на якій має грунтуватися арешт, складає частину гарантій від безпідставного арешту та затримання.

Апелянт також акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не було належним чином прийнято до уваги те, що його підзахисний раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, не має на меті переховуватися від органів слідства та суду, оскільки усвідомлює, що такі дії можуть потягнути за собою негативні наслідки.

Крім того зазначає, що слідчий суддя, визначаючи розмір застави, яка за своїм розміром є непомірною та яку внести для його підзахисного нереально, належним чином не обґрунтував таке рішення, як того вимагає ст. 182 КПК України, і створив умови, за яких підозрюваний не позбавлений права на альтернативний запобіжний захід.

Вказує, що судом не було наведено підстав, з яких до його підзахисного неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, та було застосовано надмірно жорсткий запобіжний захід.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу ОСОБА_3 цих вимог закону дотримався не у повному обсязі.

Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, зважаючи те, що наданими матеріалами, в тому числі протоколами допиту свідків, експертними висновками, первинною документацією щодо фінансово-господарських відносин ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з іншими суб'єктами господарювання, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, - вона підтверджується достатньою мірою для обґрунтування рішення про застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу.

Крім того, апелянт не наводить конкретних аргументів на спростування висновків слідчого судді у цій частині, обмежуючись загальним декларуванням своєї незгоди з ними. Також колегія суддів враховує, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Є обґрунтованим і висновок слідчого судді про наявність щодо підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, оскільки зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у випадку визнання його винним в особливо тяжкому злочині, в якому останній підозрюється, - від 7 до 12 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, - дійсно є підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати речі та документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати провадженню іншим чином.

Разом з тим тяжкість як інкримінованого особі злочину, так і покарання, що може бути їй призначене, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 01.06.2006 р. у справі «Мамедова проти Росії», самі по собі не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України такий запобіжний захід є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26.06.1991 р. у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 р. у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 р. у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 р. у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_3 є особою немолодого віку, має статус інваліда 2 групи, страждає на низку захворювань, в тому числі на онкологічне захворювання, у зв'язку з яким потребує лікування, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, за трудові досягнення неодноразово відзначався нагородами, що істотно знижує вагомість наявних щодо нього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, на обгрунтування яких сторона обвинувачення фактично посилається лише на суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у випадку визнання його винуватим та засудження.

Крім того, згідно матеріалам справи кримінальне провадження № 42017040000000645 було зареєстроване в ЄРДР 01.06.2017 р., а обшуки у ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та за місцем проживання ОСОБА_3 АДРЕСА_1 були проведені у листопаді 2017 р.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_3 протягом тривалого часу був обізнаний про розслідування даного кримінального провадження і, за наявності в нього таких намірів, мав достатній час для вжиття заходів для перешкоджання досудовому розслідуванню, в тому числі, будучи згідно клопотанню прокурора у 2017-2018 рр. за кордоном 18 разів, міг не повернутися до України, а також міг впливати на свідків та інших фігурантів справи, знищувати, спотворювати або приховувати докази, втім будь-які відомості про фактичне вжиття ним таких заходів стороною обвинувачення не надані.

На думку колегії суддів, належність підозрюваному чотирьох об'єктів нерухомого майна, з яких трьох - на праві спільної часткової власності з іншими особами, не обгрунтовує необхідності застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як і наявність в його родичів житла на тимчасово непідконтрольних України територіях, а ризики у виді можливості переховування його від органу досудового розслідування, залишення ним меж України, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, знищення, укриття речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - можуть бути достатньою мірою усунуті у менш обтяжливий спосіб, а саме шляхом застосування до цього підозрюваного цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у виді утримання від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні №42017040000000645, носіння електронного засобу контролю, здачі на зберігання до відповідних органів державної влади його паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора - задовольнити частково, застосувати до ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також колегія суддів, зважаючи на тяжкість інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та покарання, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вважає необхідним застосування в порядку ст. 195 КПК України електронного засобу контролю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Марголіна В.Г. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2018 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Листопада А.М. - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 25 серпня 2018 р. включно.

Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні №42017040000000645;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти.

Копію ухвали невідкладно надіслати до Індустріального ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Мазниця А.А. Джерелейко О.Є. Іванова А.П.