Рішення № 75379630, 19.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1696/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Представника відповідача: ОСОБА_3В

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» (далі – ТОВ «Промислова компанія «КІК»») до Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.02.2018 року № 595828/41501853 про відмову у реєстрації податкової накладної від 29листопада 2017 року № 26, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»», на суму 156520,00 грн. (з ПДВ); зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 29листопада 2017 року № 26, оформлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»», на суму 156520,00 грн. (з ПДВ) та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»», а саме 29 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну № 26 від 29.11.2017 року, реєстрація якої необґрунтовано була зупинена. Підставою для зупинення Комісією ДФС України було зазначено відповідність податкової накладної пункту 6 Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року.

На підтвердження правомірності та реальності господарської операції, відображеній у податковій накладній №26 від 29.11.2017 року позивачем 12.02.2018 року було направлено до ДФС України пояснення та первинні документи. Однак Комісією було прийнято рішення №595828/41501853 від 15.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 26 від 29.11.2017 року. Вищезазначене рішення позивач вважає незаконним, необґрунтованим, таким, що не враховує специфіку діяльності позивача та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач у підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Державної фіскальної служби України проти задоволення позовних вимог ТОВ «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та зазначив, що рішення комісії ДФС України №595828/41501853 від 15.02.2018 року, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №26 від 29.11.2017 року, є правомірним та законним, оскільки надані позивачем документи були складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної. Крім того, ТОВ «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» не надало до податкової накладної первинних документів на підтвердження постачання товарів, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, по договору поставки №13/11-2017 від 27.11.2017 року,укладеного між ТОВ «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» та його контрагентом ТОВ «Обслуговуючиепідприємство «Новий квартал» .

15.05.2018 року, 09.07.2018 року у справі були проведенні підготовчі судові засідання, під час яких представниками позивача та відповідача були надані відзив на адміністративний позов (а.с.110-114), відповідь на відзив (а.с.133-135), а також додаткові письмові докази (а.с. 136-151).

За письмовою згодою всіх учасників справи 09.07.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог ТОВ «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Суд у справі встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» з 07.08.2017 року знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (а.с.98-99).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Промислова компанія «КІК»» є виготовлення виробів із бетону для будівництва (а.с. 98-99).

Як було встановлено судом, під час здійснення власної господарської діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» (продавець) 27.11.2017 року уклало договір №13/11-2017 з ТОВ «Обслуговуюче підприємство «Новий квартал»» (покупець), предметом якого є поставка товару, а саме залізобетонних виробів (а.с.23-24).

У відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору покупець зобов’язаний здійснити попередню оплату товару у розмірі 80% від вартості продукції, що поставляється, протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником, а оплату в розмірі 20% від вартості товару протягом 2-х банківських днів з моменту готовості товару до транспортування.

На виконання умов договору поставки №13/11-2017 ТОВ«Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» надало контрагенту рахунок-фактуру № ПК-0000020 від 28.11.2017 року, а ТОВ «Обслуговуюче підприємство «Новий квартал»» 29.11.2017 року в свою чергу сплатило позивачу попередню оплату послуг у розмірі 156520,00 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 26086,67 грн.), що підтверджується копією платіжного доручення № 1808 від 29.11.2017 року (а.с. 25).

За результатами першої події, а саме отримання позивачем попередньої оплати послуг, ТОВ«Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26 від 29.11.2017 року (а.с. 22).

Вищезазначена податкова накладна, згідно квитанції від 14.12.2017 року, була доставлена до Державної фіскальної служби України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 34).

В квитанції податковим органом було зазначено, що "податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6810". Також даною квитанцією запропоновано ТОВ«Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

12.02.2018 року, на виконання пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, ТОВ “Промислова компанія “Куліндоровський індустріальний концерн” направило до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначені податковій накладній з поясненнями та відповідним пакетом первісної документації, а саме: договір поставки товару, укладений з ТОВ «Обслуговуюче підприємство «Новий квартал»» №13/11-2017 від 27.11.2017 року (а.с.23-24, 138), картку рахунку 361 за листопад 2017 року по контрагенту ТОВ «Обслуговуюче підприємство «Новий квартал»» (а.с. 26, 139), платіжне доручення №1808 від 29.11.2017 року (а.с. 25, 140), рахунок фактуру № ПК-0000020 від 28.11.2017 року (а.с. 28,141), видаткову накладну №ПК-000000050 від 07.12.2017 року (а.с. 27), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 26 за листопад 2017 року (а.с. 52-53, 142) та інші первинні документи (а.с. 54-95, 143-151).

Однак рішенням Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 595828/41501853від 15.02.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №26 від 29.11.2017 року в ЄРПН, оскільки надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с. 38).

Не погодившись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним і необґрунтованим, позивач звернувся зі скаргою до Держаної фіскальної служби України (а.с. 39-45, 46).

06.03.2018 року скаргу ТОВ “Промислова компанія “Куліндоровський індустріальний концерн” рішенням Комісії з розгляду скарг №25998/41501853 було залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 48).

Відтак, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, ТОВ “Промислова компанія “Куліндоровський індустріальний концерн” звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як було встановлено судом, позивачем за правилами першої події, а саме отримання попередньої оплати за постачання товару, було виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26 від 29.11.2017 року.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.

Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З квитанції від 14.12.2017 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №26 від 29.11.2017 року критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.

Разом з тим суд зазначає, що пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 (далі - Критерії) визначено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за декількома критеріями, а саме:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

- розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що приписами пункту 6 Критеріїв визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанції від 14.12.2017 року чітко зазначити вид критерію, якому не відповідає податкова накладна № 26 від 29.11.2017 року.

Разом з тим зі змісту Квитанції від 14.12.2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної № 26 від 29.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567, що на думку суду, не свідчить про виконання контролюючим органом вимог пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України.

Викладення у вказаній квитанції речення про «невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 6810» та віднесення з цих підстав податкової накладної №26 від 29.11.2017 року до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків суд вважає необґрунтованим, оскільки такого критерію не визначено у пункті 6 наказу Міністерства фінансів України № 567.

При вирішенні справи судом також враховано і те, що невизначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017року №567 (далі Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, пунктом 1 Вичерпного переліку документів Наказу № 567, зазначено перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, зокрема:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вбачається зі змісту Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, у Квитанції від 14.12.2017 року фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567.

Відповідно до пп. 201.16.2, пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: а) реєстрацію податкових накладних; б) відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на виконання положень підпункту 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України позивачем було направлено до податкового органу копії первинних документів та пояснення по господарській операції, щодо якої була складена податкова накладна № 26 від 29.11.2017 року (а.с. 37).

Однак рішенням Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №595828/41501853 від 15.02.2018 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, оскільки надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с. 38).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 року №190 (далі - Постанова №190) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що рішення Комісії ДФС України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням документів, які складені з порушенням вимог законодавства та/або документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим оскаржуване рішення відповідача не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну тезу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому в рішенні не зазначено документів, що складені з порушенням законодавства та переліку документів, яких не вистачає контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, зазначені у відзиві на адміністративний позов, щодо ненадання позивачем до податкового органу товарно-транспортних накладних на підтвердження постачання товарів позивачем його контрагенту - ТОВ «Обслуговуючие підприємство «Новий квартал», оскільки це твердження не обґрунтовано жодними доказами. Крім того, зазначених зауважень (саме щодо відсутності у позивача конкретних документів або невідповідності їх змісту положенням чинного законодавства або фактичним обставинам господарської операції) не вбачається а ні з квитанції про зупинення реєстрацію податкової накладної, а ні з рішення про відмову у її реєстрації.

Крім того, суд зазначає, що податкова накладна №26 від 29.11.2017 року була складена позивачем, за результатами першої події, а саме отримання ТОВ«Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» попередньої оплати послуг, що свідчить про відсутність можливості підприємства надавати до контролюючого органу первинні документи, що свідчать про її завершення (виконання).

Представниками контролюючого органу також не було спростовано в судовому засіданні твердження позивача щодо реєстрації в ЄРПН без будь-яких зауважень податкових накладних ТОВ «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн»» № 37 від 14.12.2017 року та №55 від 22.11.2017 року, складених підприємством за результатом аналогічних господарських операцій позивача з ТОВ «Обслуговуюче підприємство «Новий квартал». При цьому будь-яких відмінностей у порядку складання податкових накладних №№29,37,55, порядку надання їх до контролюючого органу, або будь-яких інших підстав, що могли бути причинами прийняття різних рішень щодо цих податкових накладних, податковим органом суду не зазначено.

Крім того, податковим органом не взято до уваги пояснювальну записку позивача вих. №30/11-17 від 30.11.2017 року (а.с. 33), зі змісту якої вбачається, що ТОВ «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» має статус виробничого підприємства, а отже коди товарів, створених в результаті діяльності підприємства, не можуть співпадати з кодами придбаної сировини.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначене рішення Комісії ДФС є актом індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків лише чітко визначеного суб’єкта (суб’єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв’язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов’язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення №595828/41501853від 15.02.2018 року, у зв'язку з чим у справі наявні підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних із зазначенням дати такої реєстрації 29.11.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкову накладну №26 було складено позивачем 29.11.2017 року, разом з тим для реєстрації до податкового органу вона була надіслана лише 14.12.2017 року, що підтверджується копією квитанції №1.

З урахування вищезазначеного, суд доходить висновку, що у відповідача відсутні законодавчі підстави зареєструвати вищезазначену податкову накладу датою її складання, а саме 29.11.2017 року.

Разом з тим, враховуючи, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26 від 29.11.2017 датою її фактичного надходження – 14.12.2017 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 649 від 03.04.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору за подання адміністративного позову.

Оцінюючи суму судового збору, сплачену позивачем, судом було враховано правову позицію колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі № 21-3944а16, яка полягає в наступному: вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо), як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності, є однією вимогою. З цих підстав позивачем при зверненні до Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/1696/18 був сплачений судовий збір за подання до суду однієї позовної вимоги немайнового характеру.

На підставі вищезазначеного суд вважає за необхідне стягнути з Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» повну суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» (65025, м. Одеса, 20-й кілометр Старокиївської дороги) до Державної фіскальної служби України (04653, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 595828/41501853 від 15.02.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 29 листопада 2017 року № 26 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» податкову накладну № 26 від 29.11.2017 року за датою її фактичного подання 14.12.2017 року.

В іншій частині задоволення позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Куліндоровський індустріальний концерн» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 19 липня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.