Постанова № 75379422, 12.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3618/18 Справа № 206/6669/17 Головуючий у 1 й інстанції - Маштак К. С. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія 2

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Пищиди М.М.,

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

за участі секретаря - Гречишникової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування посилалась на те, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить 3/4 частини житлового будинку.

Вказаний будинок з господарчо - побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 3/4 частин земельної ділянки за цією адресою, загальною площею 594 кв.м.

Зазначене майно було успадковано після смерті матері позивача, ОСОБА_4 Вказане домоволодіння, за зазначеною вище адресою, складається з житлового будинку А-1 загальною площею 42,4 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., літньої кухні -Б, сараю - В, вбиральні - Д, літнього душу - Е, споруд № 1-9; І (далі - домоволодіння).

Брат позивачки, ОСОБА_5, прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті їхньої з позивачем матері шляхом подання заяви про прийняття спадщини, так як незалежно від змісту заповіту він мав право на обов'язкову частку у спадщині, будучи непрацездатною особою за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивача помер. Після смерті брата, спадщину прийняла його дочка, тобто відповідач по справі, шляхом подання заяви про прийняття спадщини, а ОСОБА_6, яка приходилась дружиною брату позивача, від спадщини відмовилась.

За останні роки спірний будинок занепав, відповідач жодного разу до вказаного будинку не з'явилась. В зв'язку із відсутністю власника 1/4 частини будинку неможливо визначитись з його утриманням, ремонтом, тощо.

Відповідач своє право власності досі не оформила, приймати участь в утриманні будинку відповідач, також, не бажає.

В зв'язку із вищевикладеним позивачка вважала, що є всі підстави для припинення права власності відповідача на частину домоволодіння.

Керуючись викладеним позивачка просила ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_3. на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та на 1/4 частину земельної ділянки за цією адресою; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/4 частини земельної ділянки за цією ж адресою; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості 1/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/4 земельної ділянки за цією ж адресою - 64555 грн. 00 коп. (а.с. 3-5,103-105).

Відповідач у справі проти задоволення позову не заперечувала.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про припинення права власності, визнання права власності, стягнення компенсації - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2010 р. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 3/4 частин у спадщині, після померлої матері - ОСОБА_4, що складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 42,4 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., літньої кухні -Б, сараю - В, вбиральні - Д, літнього душу - Е, споруд № 1-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; І та земельної ділянки площею 594 кв.м. за тією ж адресою (а.с.6).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «ДМБТІ» ДОР № 26408309 рішення про реєстрацію права власності позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.05.2010 р. прийнято 14.06.2010 р. (а.с.7).

02.06.2010 р. ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на 1/4 частини у спадщині, після померлої матері - ОСОБА_4, що складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 42,4 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м., літньої кухні -Б, сараю - В, вбиральні - Д, літнього душу - Е, споруд № 1-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; І та земельної ділянки площею 594 кв.м. за тією ж адресою (а.с.45).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 28.09.2012 р. Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.63). 04.12.2012 р. ОСОБА_6 надала до 8ДДНК заяву про відмову від прийняття належної їй частини у спадщині, що залишилась після смерті її чоловіка - ОСОБА_5 (а.с.62).

Шлюбні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1, виданим 19.06.2015 ЗАГС Самарського району м. Дніпропетровська (а.с.75). 19.06.2015 ОСОБА_3 надала до 8 ДДНК заяву, згідно якої прийняла спадщину, після смерті батька - ОСОБА_5, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 71).

Родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим ЗАГС Самарського району м. Дніпропетровська (а.с.76).

04.03.2011 р. ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3», що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого 04.03.2011 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.22, 77).

19.06.2015 р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, після померлого батька ОСОБА_5, а саме на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.92).

Згідно відповіді КП «ДМБТІ» ДОР від 26.05.2015 р. за № 5628, станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі містяться відомості про право власності за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 (а.с.78).

Згідно висновку про оціночну вартість об'єкта оцінки від 27.11.2017 р. ринкова вартість житлового домоволодіння загальною площею 46,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 258220,00 грн. (а.с.110-119). 22.02.2018 р. позивачем перераховано кошти на депозитний рахунок суду в якості компенсації вартості 1/4 частки вартості домоволодіння (а.с.138).

Таким чином, судом було встановлено, що позивачем та її померлим братом - ОСОБА_5 була прийнята спадщина, яка складається із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; та земельної ділянки площею 594 кв.м. за тією ж адресою у відповідних частинах, після смерті їхньої матері - ОСОБА_4, про що свідчать відповідні свідоцтва про право на спадщину.

Між тим, як вбачається із матеріалів спадкової справи та відповіді КП «ДМБТІ» право власності на 3/4 будинку було зареєстровано за позивачем, інша частка у розмірі 1/4, яку прийняв ОСОБА_5 не реєструвалась, право власності на неї спадкоємцем набуто не було.

Після смерті ОСОБА_5, відкрилась спадщина на належне йому майно, що складалось із житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не набув права власності на спірну частину у спадковій масі, тому відсутнє право відповідача щодо припинення, відчуження спадкового майна на користь інших осіб.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.1216, 1218, 1276, 1296, 1297 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті та згідно ч.2 ст.1268 цього Кодексу не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Водночас, відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 12 квітня 2017 року. по справі №676/1958/16-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, до моменту державної реєстрації спадщини спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, тобто має право на спадщину, але не є власником відповідної нерухомої речі, право власності на яке виникає не з часу відкриття спадщини, а значно пізніше - за умови отримання свідоцтва про право на спадщину і державної реєстрації цього права.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина, в тому числі на 1/4 частку домоволодіння. На момент відкриття спадщини, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2(дата смерті ОСОБА_4)

У матеріалах справи відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності на 1/4 частину спадщини після померлої ОСОБА_4, до якої входить нерухоме майно, за ОСОБА_5

Тобто, ОСОБА_5 не набув права власності на 1/4 частку спадкового майна, так як не зареєстрував право власності. Та так, як ОСОБА_5 не набув права власності на 1/4 частку майна за життя, то ОСОБА_3, яка є спадкоємцем за ОСОБА_5,теж відповідного права не набула.

Факт звернення відповідачки із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної уонтори після смерті батька не є доказом набуття права власності на спадкове майно, а лише свідчить про прийняття спадщини.

ОСОБА_3, з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька не зверталась, рішення про право власності на спірну частку в спадщині не отримувала.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: