Рішення № 75379268, 18.07.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/350/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд: визнати протиправними дії і бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо відмови у направленні документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України, головному розпоряднику коштів, який уповноважений приймати рішення щодо призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов’язати Чернівецький обласний військовий комісаріат направити документи на розгляд Комісії Міністерства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.03.2018 року звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату з заявою щодо направлення документів на розгляд до Комісії міністерства оборони України для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. 19.03.2018 року позивач отримав відмову відповідача у направлені документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Відмова мотивована тим, що згідно п. 4 ст. 163 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов відповідно до якого зазначив, що Чернівецький обласний військовий комісаріат керуючись вимогами зазнаних нормативно-правових актів – листом від 15.03.2018 року № 417/соц. Роз’яснив ОСОБА_1, що не має підстав для направлення документів заявника на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у зв’язку з тим, що йому групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Окрім того, обов’язок військового комісаріату перевіряти наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги підтверджується вказівками та розпорядженнями керівництва Міністерства оборони України.

Зокрема, зазначеними розпорядженнями вказано на особисту відповідальність військових комісаріатів за повноту оформлення документів та перевірку наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги, в тому числі вказано на безпідставність направлення документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у яких завершились терміни для звернення за призначенням і виплатою такої допомоги, що має місце у даному випадку (вийшло більш ніж два роки з часу первинного встановлення ступеня втрати працездатності до повторного огляду та встановлення інвалідності ОСОБА_1В.).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

Представники відповідача заперечував проти позову, надав пояснення суду по суті спору, а також заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

З 05.10.2010 року по 04.10.2011 року ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах, в тому числі в період 08.04.2014 року по 24.04.2015 року був мобілізований у Збройні Сили та проходив службу у зоні дії АТО (а. с. 16-24)

З 24.07.2014 року по 31.07.2014 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в/ч А 1028. Відповідно до довідки від 31.07.2014 року № 1041 видно, що військово-лікарською комісією в/ч 1028 проведено медичний огляд позивача та виставлено що діагноз про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): не зміцнілі рубці після вогнепальних осколкових сліпих поранень (17.07.14р.) м’яких тканин правої лопаткової ділянки та правої сідниці, операцій: первинної хірургічної обробки ран, видалення стороннього тіла (осколка) правої лопаткової ділянки (17.07.14р.), повторної хірургічної обробки вогнепальної рани правої сідниці видалення стороннього тіла (осколка) (21.07.14р.) з тимчасовим функціональним розладом. Захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням військової служби. (а. с. 32).

30.06.2015 року відповідно до довідки медико-соціальній експертній комісії серії 10 ААА № 007026 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 25 % (20+5) % -одноразово. (а. с. 33)

З 01.02.2018 року по 19.02.2018 року позивачем пройдено огляд медико-соціальній експертній комісії. Відповідно до довідки серії 10 ААА № 007727 позивачу встановлено третю групу інвалідності (захворювання, поранення, контузія, так, пов’язані із захистом Батиьківщини). Інвалідність встановлена на строк до 01.03.2019 року. Дата чергового перегляду 01.02.2019 року (а. с. 34-35).

05.03.2018 року позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату з заявою про призначення пенсії по інвалідності.

06.03.2018 року Чернівецьким обласним військовим комісаріатом підготовлено подання про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням висновку МСЕК від 01.02.2018 року про встановлення позивачу 3 групи інвалідності від захворювання, поранення контузії, пов'язаних із захистом Батьківщини, яке згідно супровідного листа направлено на адресу Начальника ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. (а. с. 93-95).

Крім того, 05.03.2018 року позивач звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату з заявою щодо направлення документів на розгляд до Комісії міністерства оборони України для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. (а. с. 62-63).

Однак, 19.03.2018 року відповідач відмовив позивачу у направлені документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Відмова мотивована тим, що згідно п. 4 ст. 163 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. (а. с. 38)

Дослідженням письмових доказів встановлено, зокрема: дослідженням виписки епікриз № 1951 Чернівецького військового госпіталя (в/ч А 1028) встановлено, що з 24.07.2014 року по 31.07.2014 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні в/ч А 1028 з діагнозом: вогнепальні осколкові сліпі поранення м’яких тканин правої лопаткової ділянки та правої сідниці. Стан після ПХО ран, видалення стороннього тіла (осколка) правої лопаткової ділянки (17.07.2014 року), повторної хірургічної обробки вогнепальної рани правої сідниці видалення стороннього тіла (осколка) (21.07.2014 року). Захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням військової служби (а. с. 30).

Із змісту довідки військово-лікарської комісії військової частини А 1028 видно, що захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням військової служби (а. с. 31).

Крім того вказані обставини підтверджуються наступними доказами, зокрема: із змісту свідоцтва про хворобу № 307/1 від 08.04.2015 року видно, що ВЛК психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону за розпорядженням командира в/ч пп В0377 від 11.03.2015 року № 2-19 провела огляд ОСОБА_1 Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: стійкий помірно виражений тривалий невротичний розлад, асоційований зі стресом. Захворювання, ТАК, пов’язане з проходженням військової служби. Зміцнілі рубці правої лопаткової ділянки, правої сідниці після вогнепального сліпого осколкового поранення (17.07.2014р.), хірургічної обробки, видалення осколків (18.07.2014р., 21.07.2014р.). Поранення, ТАК, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби (а. с. 27-29)

Із змісту витягу з протоколу № 463 від 30 жовтня 2017 року Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв видно, що поранення (17.07.2014р.) і захворювання громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердженні довідкою командира в/ч пп В0377 № 39 від 23.10.2014 року, медичними документами та свідоцтвом про хворобу № 301/1 від 08.04.2015 року, ВЛК ВМКЦ Західного регіону, згідно яких він на підставі ст. 17б гр.. ІІ наказу МО України № 402- 2008 року (зі змінами) був визнаний «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час): захворювання: «Стійкий помірно виражений тривалий невротичний розлад асоційований зі стресом. ВСД по змішаному типу, легка ліквор на дисциркуляція. Вторинна вертеброгенна люмбалгія на фоні остеохондрозу поперекового відділу хребта», - захворювання, так, пов’язані із захистом Батьківщини; поранення: «Зміцнілі рубці правої лопаткової ділянки, правої сідниці після вогнепального сліпого осколкового поранення (17.07.2014р.), хірургічної обробки, видалення осколків (18.07.2014р., 21.07.2014р.), - поранення, контузія, так, пов’язані із захистом Батьківщини.

Постанову ВЛК ВМКЦ Західного регіону про причинний зв'язок по свідоцтву про хворобу № 307/1 від 08.04.2015 року – відмінити. (а. с. 26).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення спірних правовідносин: Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року

№ 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975, (далі – Порядок № 975).

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 11 Закону № 2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно ст. 12 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно ст. 2 Закону № 2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві; 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; 9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.

Згідно ст. 161 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ст. 162 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно ч. 1 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Відповідно ч. 3 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно ч. 5 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені.

У такому самому порядку здійснюється виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, якого було відряджено до державного органу, установи, організації із залишенням його на військовій службі.

Згідно ч. 6 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно ч. 7 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Згідно ч. 8 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно ч. 9 ст. 163 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 164 Закону № 2011-ХІІпризначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Згідно п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проте, Міністерство оборони України не приймало передбаченого Порядком № 975 рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду, зокрема: постанова Верховного суду від 22.03.2018 року по справі № 288/349/17.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема: Довідкою серії 10 ААА № 007727 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.02.2018 року, з якої видно, що позивачу встановлено третю групу інвалідності (захворювання, поранення, контузія, так, пов’язані із захистом Батьківщини). (а. с. 34-35)

Відтак, суд зазначає, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Разом з тим, посилання відповідача на ч. 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку № 975 суд вважає безпідставними, оскільки право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того, чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок виконання обов'язків військової служби. Таке право гарантоване ст.ст. 17,22,46 конституції України і не може бути скасоване, звужене та обмежено.

Крім того, суд приходить до висновку, що позивачем було подано усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975, однак, відповідачем було прийнято протиправне рішення, щодо відмови у направлені документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги визнати протиправними дії і бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо відмови у направленні документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України, головному розпоряднику коштів, який уповноважений приймати рішення щодо призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов’язати Чернівецький обласний військовий комісаріат направити документи на розгляд Комісії Міністерства України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України визначено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії і бездіяльність Чернівецького обласного військового комісаріату щодо відмови у направленні документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України, головному розпоряднику коштів, який уповноважений приймати рішення щодо призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

3. Зобов'язати Чернівецький обласний військовий комісаріат направити документи ОСОБА_1, 05.07.1992 року на розгляд Комісії Міністерства оборони України.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Судді П.Д. Дембіцький