Рішення № 75379115, 19.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/810/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Масловського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: Київський відділ поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправними та скасування наказів від 18.10.2017 року № 3536 та від 20.11.2017 року № 1774 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: Київський відділ поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеський області № 3536 від 18.10.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.»; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеський області № 1774 о/с від 20.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 відповідно п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби в поліції; поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області або рівнозначній з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу (з 18 жовтня 2017 року).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

12.02.2018 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом начальника ГУНП в Одеський області № 3536 від 18.10.2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.», згідно якого ОСОБА_1 в період часу з 21.08.2017 року по 12.09.2017 року та з 27.09.2017 року по 18.10.2017 року був відсутній на службі без поважних причин. Тим самим, згідно з вказаним наказом ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст.ст.1, 2, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, затвердженого законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, п.1 ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, п.4.1 наказу ГУНП від 28.04.2016 року № 876 «Про затвердження Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області», що виразилось у відсутності на службі без поважних причин, за що його було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про національну поліцію». Крім того, в той же день 12.02.2018 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом начальника ГУНП в Одеський області № 1774 о/с від 20.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 відповідно п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби в поліції. Позивач не погоджується з наказами відповідача № 3536 від 18.10.2017 року та № 1774 о/с від 20.11.2017 року, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відсутність на службі в зазначених у наказах датах сталася з поважних причин, а саме у зв'язку з розладом здоров'я.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа: Київський відділ поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, про визнання протиправними та скасування наказів від 18.10.2017 року № 3536 та від 20.11.2017 року № 1774 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивач стверджує про відсутність на службі з поважних причин, проте надає тільки 2 лікарняних встановленого зразку з 28.09.2017 року по 13.10.2017 року та з 03.11.2017 року по 17.11.2017 року. Як вбачається з наданих позивачем матеріалів він понад 10 разів звертався до лікарів, жодного разу не з'явився на службу, не повідомив начальника ВП або ГУНП, а також свого безпосереднього начальника та співробітників кадрів Київського ВП про причини відсутності на службі, не відповідав на телефонні дзвінки та був відсутній за адресами під час відвідування на дому. На підставі зібраних матеріалів був виданий дисциплінарний наказ ГУНП № 3536 від 18.10.2017 року, згідно якого позивач не виходив на службу без поважних причин з 21.08.2017 року по 12.09.2017 року та у період з 27.09.2017 року по 18.10.2017 року порушення вимог ст.ст.1, 2, 7 ДС, п.1 ч.1, 2 ст.18 ЗУ «Про НП», Правил етичної поведінки, п.41 наказу ГУНП № 876/2016 (Правил внутрішнього службового розпорядку). Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, ГУНП діяло в межах повноважень видавши накази № 3536 від 18.10.2017 року та № 1774 о/с (по особовому складу) від 20.11.2017 року на законних підставах та у спосіб передбачений законодавством України.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що 14.08.2017 року о 8.50 годин він прибув на службу, при цьому відчував підвищену температуру тіла та погане самопочуття, про що повідомив керівництво та повідомив про необхідність отримання медичної допомоги в медичному закладі. Крім того 14.08.2017 року начальник відділення СВ Зощук О.О. 2 рази телефонував йому на номер 743-60-41 зі свого номеру 783-87-34, що підтверджує його інформування про захворювання. 25.09.2017 року та 03.10.2017 року позивачу не телефонували співробітники Київського ВП, акти складені в однобокому порядку та будь-яких доказів про факт здійснення дзвінка не містять. Будь яких листів за місцем мешкання за адресою АДРЕСА_1, в період з 14.08.2017 року по теперішній час від керівництва Київського ВП в м. Одесі та за місцем реєстрації позивач не отримував та з жодним документом ознайомлений не був. 13.11.2017 року позивач в телефонному режимі повідомив про своє знаходження на лікуванні начальника СКЗ Київського ВП Данеляна Е.Ш. на його особистий номер 067-749-14-86.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Майор поліції ОСОБА_1 проходив публічну службу в Національній поліції України на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08.09.2017 року № 3053 «Про призначення службового розслідування» на підставі рапорту начальника Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області було призначене службове розслідування про відсутність тривалого часу на службі слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.

За результатами проведення службового розслідування 06.10.2017 року було складено висновок службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_1

У висновку службового розслідування зазначено, що керівництвом слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області було виявлено факт відсутності на службі 14.08.2017 року, 15.08.2017 року, 16.08.2017 року, 17.08.2017 року, 18.08.2017 року, 21.08.2017 року, 22.08.2017 року, 23.08.2017 року, 28.08.2017 року, 01.09.2017 року, 04.09.2017 року, 05.09.2017 року без поважних причин слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1, який про причини своєї відсутності на службі керівництво відділу не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав та за місцем проживання не перебував. В ході проведення службового розслідування з'ясовано, що у період з 14.08.2017 року по 18.08.2017 року, з 21.08.2017 року по 23.08.2017 року, 28.08.2017 року, 01.09.2017 року, з 04.9.2017 року по 08.09.2017 року, 11.09.2017 року, з 13.09.2017 року по 15.09.2017 року, з 18.09.2017 року по 22.09.2017 року, з 25.09.2017 року по 26.09.2017 року, з 02.10.2017 року по 06.10.2017 року, т.в.о. заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області було зафіксовано факт відсутності на службі та здійсненні телефонні дзвінки на мобільний номер, який належить ОСОБА_1, однак останній слухавку не брав, про що було складено відповідні акти. 25.08.2017 року, 28.8.2017 року, 01.09.2017 року, 14.09.2017 року 15.09.2017 року 26.09.2017 року 27.09.2017 року співробітники Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснювали виїзд за місцем мешкання та місцем можливого перебування слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 з метою з'ясування причин та обставин не виходу на службу без поважних на те причин, однак двері ніхто не відчиняв, про що було складено відповідні акти. Також, на мобільні телефони ОСОБА_1 неодноразово були здійснені дзвінки, за результатами яких слухавку ніхто не підіймав або телефон був вимкнений, про що було складено відповідні акти. З метою з'ясування чи перебуває майор поліції ОСОБА_1 на лікарняному було направлено запит від 31.08.2017 року до ДУ «ТМО МВС України в Одеській області». Згідно наданої відповіді було встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному у період з 14.08.2017 року по 18.08.2017 року. Крім того, 08.09.2017 року було направлено запит до КУ ЦНМС та до Консультативно-діагностичного центру міської поліклініки № 6 з метою встановлення чи не звертався ОСОБА_1 за медичною допомогою за місцем мешкання. Згідно наданих відповідей на вищезазначені запити було встановлено, що ОСОБА_1 лікарняні не відкривав та за медичною допомогою до вказаних установ не звертався. Крім того, повторно був направлений запит від 28.09.2017 року до ДУ «ТМО МВС України в Одеській області». Згідно наданої відповіді на вищезазначений запит було встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному у період з 13.09.2017 року по 26.09.2017 року. Станом на 06.10.2017 року встановити місце знаходження майора поліції ОСОБА_1 та отримати від нього будь-які пояснення з приводу не виходу на службу не надається за можливе. Майором поліції ОСОБА_1 жодних матеріалів щодо звільнення від службових обов'язків з тимчасової непрацездатності та інших документів, які б підтвердили законність його відсутності на службі, до Київською ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області особисто надано не було. Крім того, у період з 21.08.2017 року по 12.09.2017 року та у період з 27.09.2017 по теперішній, час відсутні будь-які матеріали та підтвердження законної відсутності на службі ОСОБА_1

Відповідно до висновку службового розслідування від 06.10.2017 року члени комісії вважали за доцільне за грубе порушення вимог ст.1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС від 09.11.2016 року № 1179 «Правила етичної поведінки поліцейських», п.4.1 наказу ГУНП від 28.04.2016 року № 876 «Про затвердження Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області», що виразилось у особистій недисциплінованості, відсутності тривалого часу на службі без поважних причин слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.10.2017 року № 3536 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за грубі порушення вимог ст.1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджених Законом України від 22.02.2006 року, п.1 ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року № 1179, п.4.1 наказу ГУНП від 28.04.2016 року № 876 «Про затвердження Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області», що виразилось у особистій недисциплінованості, відсутності тривалого часу на службі без поважних причин слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.11.2017 року № 1774 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) майора поліції ОСОБА_1 слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 20.11.2017 року.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.ч.2-4 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».

Згідно з ч.1 ст.70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до п.9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Згідно з ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Згідно з п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, крім інших, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно з ч.10 та ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 року за № 1576/29706, поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Згідно з п.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п.5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п.8.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Під час розгляду справи позивач стверджував, що в зазначений у період з 14.08.2017 року по 18.08.2017 року, з 21.08.2017 року по 23.08.2017 року, 28.08.2017 року, 01.09.2017 року, з 04.9.2017 року по 08.09.2017 року, 11.09.2017 року, з 13.09.2017 року по 15.09.2017 року, з 18.09.2017 року по 22.09.2017 року, з 25.09.2017 року по 26.09.2017 року, з 02.10.2017 року по 06.10.2017 року він був відсутній на службі з поважних причин у зв'язку з розладом здоров'я, що підтверджується відповідними висновками та довідками.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 року за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 року за № 1456/10055, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Згідно з ч.3 ст.69 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв'язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім'ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.

Форма довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.03.2016 року № 201 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.04.2016 року за № 535/28665.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листка непрацездатності серії АДЖ № 408958 від 14.10.2017 року та відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського від 03.11.2017 року № 5655 ОСОБА_1 був звільнений від служби (роботи) у період з 28.09.2017 року по 13.10.2017 року та з 03.11.2017 року по 17.11.2017 року.

Разом з цим, під час розгляду справи позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що в зазначений у висновку службового розслідування період з 14.08.2017 року по 18.08.2017 року, з 21.08.2017 року по 23.08.2017 року, 28.08.2017 року, 01.09.2017 року, з 04.09.2017 року по 05.09.2017 року він був звільнений від служби.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, відповідач дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач був відсутній на службі у вказаний період без поважних на те причин.

Під час розгляду справи відповідач зазначив, що відповідно до матеріалів справи позивач 10 разів звертався до лікарів, однак жодного разу не з'явився на службу та не повідомляв керівництво ВП або ГУНП про причини відсутності на службі, не відповідав на телефонні дзвінки та був відсутній за адресами під час відвідування на дому.

Зазначені обставини підтвердили допитані під час розгляду справи в якості свідків співробітники Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

За таких обставин, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач порушив вимоги ст.1, 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС від 09.11.2016 року № 1179 «Правила етичної поведінки поліцейських», п.4.1 наказу ГУНП від 28.04.2016 року № 876 «Про затвердження Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області», що виразилось у особистій недисциплінованості та відсутності тривалого часу на службі без поважних причин, за що доцільно застосував крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Під час розгляду справи позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що він 18.10.2017 року та 20.11.2017 року був тимчасово непрацездатним.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що накази Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.10.2017 року № 3536 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1.» та від 20.11.2017 року № 1774 о/с «По особовому складу» є обґрунтованими та законними, тобто прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65009, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 40108740), третя особа: Київський відділ поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, ідентифікаційний код 40108737), про визнання протиправними та скасування наказів від 18.10.2017 року № 3536 та від 20.11.2017 року № 1774 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 19 липня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко