Рішення № 75379076, 17.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/284/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулись з позовом до суду та просять визнати дії Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 26 червня 1992 р. №2503-XII – протиправними; зобов’язати юридичну особу ГУ ДМС в Одеській області – організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ, Любашівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області – оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі книжечки, що не містить безконтактного електронного носія, з проставленою відміткою місця проживання – без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних; зобов’язати ГУ ДМС в Одеській області та Любашівський районний сектор ГУ ДМС України в Одеській області вести облік відносно ОСОБА_3 – за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що по досягненню 09.02.2017 року дитиною 16-річного віку, звернулись із заявою від 05.12.2017 року до територіального підрозділу ДМС України по місцю проживання доньки, а саме до Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо питання оформлення та видачі ОСОБА_3 паспорту громадянина України виключно у формі книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних на підставі Закону України «Про громадянство України», форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком, що підтверджується діючим законодавством. На вказано заяву Любашівським районним сектором ГУ ДМС України в Одеській області було надано письмову відповідь від 05.12.2017 року вих. № 5138/2218 про «зобов’язання оформлення паспорту громадянина України у формі ID-картки, що містить безконтактний електронний носій» та про те, що «прийом документів для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року припинено». Проте, орган міграційної служби не враховує, що законодавством закріплено дві альтернативні форми внутрішнього паспорту, але оскільки чинна редакція Закону про ЄДДР не може забезпечити реалізацію такого право, це право має реалізовуватися у інший спосіб, передбачений та закріплений Положенням про паспорт громадянина України; виготовлення паспорту у формі картки, що містить безконтактний електронний носій можливо тільки при наявності згоди заявника; ненадання згоди на обробку персональних даних вмотивоване відсутністю цифрового суверенітету держави, неможливістю належним чином захистити дані в електронному вигляді від хакерських атак, електронної зброї іншої держави, можливого електромагнітного випромінювання, зловмисного оперування особами, що мають відповідний доступ, елементарного відключення електроенергії, не відпрацювання системи тощо; інформація документу, що посвідчує особу, має бути достовірною. Особа несе відповідальність за подачу недостовірної інформації про себе в будь-яких правовідносинах. Безконтактний електронний носій містить змінну інформацію, тобто вона може бути змінена, тому потребує на предмет достовірності до початку кожного випадку використання такого документа; орган ДМС в залежність заявника від обладнаних робочими станціями для виготовлення картки, що містить безконтактний електронний носій територіальні підрозділи, не дивлячись на те, що виготовлення паспорту у формі паспортної книжечки не заборонено діючим законодавством України; крім того, заявники і не заперечували щодо зобов’язання отримати паспорт громадянина, тільки не з 14-річного віку дитини, і не за формою картки; позивачі та неповнолітня донька не заперечують, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України; посилаючись у своїй відповіді на Закон України № 5492-VI та на Постанову КМУ № 302 в редакції постанови КМУ № 745, орган міграційної служби не надає та не сприймає жодної альтернативи в оформленні документу на підтвердження особи неповнолітньої як громадянки України. За нормою Закону № 5492-VI, який регулює роботу Єдиного державного демографічного реєстру, та згідно з яким діє орган ДМС: «внесення інформації до Реєстру згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI здійснюється уповноваженими суб’єктами за зверненням заявника», проте їх дитина, заявник до ДМС, відмовляється оформити заяву-анкету – тим самим не підпадає під дію Закону від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Крім того, дитина взагалі не є платником податків, не працює та не сплачує податки, тому їй немає ніякої необхідності присвоювати реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, та немає необхідності будь-кому повідомляти про відмову від прийняття того, що не приймав. Таким чином, органи ДМС маніпулюючи свідомістю, нав’язують оформлювати документи, до яких дитина не має жодного відношення та не приймає їх.

Представником відповідачів до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Закон України №5492-VI від 20.11.2012 року “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус особи, а також права та обов’язки осіб, на ім’я яких видані такі документи. Відповідно до п. 3 постанови Верховної ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи побілку населення. При цьому, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. ОСОБА_5 № 320, який передбачав видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки є актом нижчої юридичної сили та повинен застосовуватись виключно в тій частині, яка не перешкоджає закону. Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, частиною 4 статті 13 Закону особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Відтак, ст. 13 Закону чітко визначає, які саме дані можуть не вноситись до безконтактного електронного носія. Представник відповідача також вказує на те, що постановою № 302 була передбачена можливість до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 року припиняється. На день звернення позивачів з заявою (05.12.2017 року), Любашівський РС ГУ ДМС України в Одеській області був забезпечений матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено постановою № 302. При цьому, обмін та видача паспорта здійснюється особі, яка досягла 14-річного віку – на підставі заяви-анкети, зразок якої затверджується МВС, проте позивачі звернулись до Любашівського РС із заявою довільної форми, яка не відповідає вимогам зразка заяви-анкети затвердженої наказом МВС України від 26.11.2014 року № 1279 та до заяви не надано жодного документа, визначеного п. 35 Постанови № 302. Також, доводи позивачів щодо дискримінації громадян з боку ГУ ДМС України в Одеській області за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім’я, нічим не підтверджені.

Представником ОСОБА_2 до суду надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача зводяться лише до формального виконання вимог Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, які звужують обсяг прав і свобод, які були у громадян на момент його прийняття та в подальшому при його застосуванні внесенні зміни. Позивачі наполягають про можливість застосування іншого законодавства про оформлення та видачі паспорта у вигляді книжечки. При цьому, представник ОСОБА_2, вказує, що відповідачем неправильно тлумачаться норми Постанови КМУ № 302 від 25.03.2015 та Конституції України. Відмова від отримання біометричного паспорта не є окремою думкою ОСОБА_3, це не її окремі релігійні міркування, це позиція Української Православної Церкви, членом якої є позивачі та неповнолітня дитина.

Ухвалою суду від 12 лютого 2018 року по справі № 815/284/18 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 13 березня 2018 року на 12:00 год.

13 березня 2018 року за клопотанням ОСОБА_2 розгляд справи відкладено на 30 березня 2018 року на 11:30 год.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року зупинено провадження у справі № 815/284/18 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задоволено, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року – скасовано. Направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

05 липня 2018 року справа № 815/284/18 повернулась до Одеського окружного адміністративного суду та передана судді Левчук О.А. для продовження розгляду.

Засідання по справі № 815/284/18 призначено на 12 липня 2018 року о 10:00 год.

Позивач, ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, які з’явились до суду, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

05 грудня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із заявою до Любашівського районного сектору Головного управління ДМС України в Одеській області, в якій просили оформити і видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ОСОБА_4 України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, без застосування засобів ЄДДР. Не передавати будь-які дані до ЄДДР і не присвоювати УПЗР (будь-які інші ідентифікатори (цифрові, штрихкодові, QR-кодові, біометричні тощо). Облік вести за раніше встановленими формами – за ім’ям (а.с. 14-16).

05 грудня 2017 року Любашівським районним сектором Головного управління ДМС України в Одеській області надано відповідь № 5138/2218, в якій зазначено, що в територіальних підрозділах ДМС України завершено роботу із забезпечення в повному обсязі матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, що містить безконтактний елеткронний носій, у звязку з чим прийняття документів на оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року припинено. Згідно пункту 2 ОСОБА_5 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми, зокрема, статті 3 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свобода совісті та релігійні організації», за якою кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 2, 10 ст. 5 ЗУ «Про свобода совісті та релігійні організації» церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно ч. 2, 3 ст. 4 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). ОСОБА_5 ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 784, затверджено ОСОБА_5 ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації (далі - Постанова № 784).

Згідно п. 4 ОСОБА_5 ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб'єктів. Уповноважені суб'єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб'єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Статтею 13 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), які відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, серед яких визначено паспорт громадянина України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Згідно ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 4, 5 ст. 16 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб’єктом.

Частиною 7 ст. 16 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені виключні підстави для відмови за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 4, 7 ст. 21 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

До паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово "відмова".

При цьому, статтею 7 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що до Реєстру вноситься така інформація про особу, зокрема, за згодою особи - відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України).

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» відцифровані відбитки пальців рук особи є біометричними даними, а саме - сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Згідно ч. 6 ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров’я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров’я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.

25 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та ОСОБА_5 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», якою затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія та ОСОБА_5 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено, що

з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ОСОБА_4 України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до ОСОБА_5 оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Також, п. 3 вказаної Постанови встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Згідно п. 1, 2 додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. Формат картки становить 54 х 85,6 міліметра та може мати допустимі відхилення відповідно до стандарту ДСТУ ISO/IEC 7810:2008. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України“Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”. До безконтактного електронного носія вноситься додаткова змінна інформація, передбачена Законом.

Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» прийнято у листопаді 2012 року, та до впровадження інфраструктури Єдиного державного демографічного реєстру в регіонах, громадяни України могли отримувати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Кабінет Міністрів України постановою № 1132 від 23 грудня 2015 року внесено зміни до Постанови № 302, зокрема, щодо можливості оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт (стосовно громадян України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше) до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою.

1 жовтня 2016 року набув чинності Закон України № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зокрема в частині видів та форми документів з імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього, порядку ідентифікації і верифікації особи, порядку оформлення та видачі цих документів, а також щодо віку, з досягненням якого особа зобов'язана отримати паспорт громадянина України.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому, п. 7 вказаних Прикінцевих та перехідних положень встановлено Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

26 жовтня 2016 року Кабінетом Міністрів України постановою № 745, яка набрала чинності 01 листопада 2016 року, внесено зміни до Постанови № 302 та встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

Таким чином, з 1 січня 2016 року паспорт громадянина України обов'язково повинен оформлятися засобами Реєстру. Водночас було встановлено, що до завершення робіт із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено Постановою № 302, але не довше ніж до 1 листопада 2016 року, дозволено використання бланка паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року з урахуванням пункту 2 Положення про паспорт.

При цьому, що стосується посилань позивачів на Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХХІІ від 26.06.1992 року, то слід зазначити, що вказаний підзаконний нормативно-правовий акт прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року № 1636-XII «Про громадянство України», який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України».

На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної ОСОБА_4 України від 2 вересня 1993 року № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року № 353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Вказану постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

При цьому, постановою від 12 червня 2013 року № 415 КМУ зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Доводи позивачів про те, що Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХХІІ від 26.06.1992 рокуна час виникнення спірних правовідносин було чинним, суд не приймає до уваги, оскільки це підзаконний нормативно-правовий акт, тоді як сфера правовідносин, у яких виник цей спір, врегульована Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та урядовими постановами, прийнятими на підставі та на виконання цього Закону.

При цьому, Положення про паспорт підлягало застосуванню лише в частині пункту 2, де вказано вік, з якого видається паспорт громадянина України (за цим пунктом - із 16 років).

За Постановою № 302 в редакції, чинній до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745, паспорт громадянина України міг виготовлятися як у формі картки, в яку імплантовано безконтактний електронний носій, так і у формі картки, що не містить безконтактного електронного носія. Постановою № 302 уряд затвердив зразки і технічний опис обох бланків паспортів.

Крім того, з 01 листопада 2016 року, згідно з постановою від 26 жовтня 2016 року № 745, остаточно припинено приймання документів для оформлення такого документа, встановивши, що з указаної дати паспорт громадянина України може оформлятися виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (за зразком бланка, затвердженого Постановою № 302).

Таким чином, з огляду на передбачену в Постанові № 302 можливість використання бланка паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року паспорт громадянина України такої форми (вигляду) громадяни України могли отримувати за умови, що подали для цього необхідні документи до 1 листопада 2016 року.

З 01 листопада 2016 року всі без винятку територіальні органи/підрозділи ДМС зобов'язані остаточно припинити приймання документів на оформлення паспортів громадянина України як зразка 1994 року, так і у формі картки, що не містить безконтактного електронного носія. Із цієї дати (01 листопада 2016 року) паспорт громадянина України повинен оформлятися (чи то вперше, чи у зв'язку з його обміном або втратою) лише засобами Реєстру і тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

На цей носій вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи (останнє - для громадян України, які досягли вісімнадцятирічного віку), відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Так, за фактом оформлення паспорта громадянина України до Реєстру підлягають внесенню персональні дані такої особи, у зв'язку з чим у цьому Реєстрі формується унікальний номер, запис про який вноситься до паспорта громадянина України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з 01 листопада 2016 року й до теперішнього часу, в тому числі на дату звернення позивачів про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, для оформлення паспорта громадянина України в іншій формі, ніж ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації, відсутні законні підстави. При цьому, будь-якої альтернативи Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та нормативно-правові акти, прийнятими на його виконання, не передбачено, як і винятків із загального для всіх громадян України обов'язку отримати вказаний документ у встановленому порядку і встановленої форми. Тому територіальні органи/підрозділи ДМС як суб'єкти владних повноважень при виконанні своїх офіційних повноважень не можуть діяти всупереч вимогам закону.

Стосовно доводів позивачів про можливість вибору форми паспорта громадянина України між карткою та паспортною книжечкою, то зі змісту положень статтей 13-16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» дійсно вбачається, що документи, передбачені цим Законом, з-поміж яких зазначено паспорт громадянина України, можуть оформлятися як у формі картки, так і у формі паспортної книжечки. Водночас, застосовуючи законодавчі положення в цій частині, потрібно зважати й на те, що вказаний Закон встановлює вимоги щодо оформлення не тільки паспорта громадянина України, а й інших документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також її спеціальний статус. Тому вимоги щодо форми документів, установлені у статті 14, є загальними, і застосовувати положення цієї статті потрібно в системному взаємозв'язку з іншими нормами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а не вибірково.

При цьому, незгода позивачів з чинними приписами Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та небажання виконувати приписи законодавчих та урядових нормативно-правових актів при оформленні паспорта громадянина України, не свідчить про протиправність дій суб'єкта владних повноважень, та не може бути підставою, для невиконання приписів законодавства.

Таким чином, відповідач зобов'язаний забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспортів у вигляді картки, що виключає можливість зобов"язати відповідача оформити та видати ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (НОМЕР_1, адреса місця проживання: 66502, Одеська область, Любашівський район, с. Гвоздавка Друга, вул. Вишнева, 33), ОСОБА_2 (НОМЕР_2, адреса місця проживання: 66502, Одеська область, Любашівський район, с. Гвоздавка Друга, вул. Вишнева, 33), які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 37811384, адреса місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045), Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса місцезнаходження: 66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Володимира Князя, 150) про визнання дій Любашівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не оформлення паспорту неповнолітній ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 26 червня 1992 р. №2503-XII – протиправними; зобов’язання юридичної особи ГУ ДМС в Одеській області – організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ, Любашівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області – оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_3 у формі книжечки, що не містить безконтактного електронного носія, з проставленою відміткою місця проживання – без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних; зобов’язання ГУ ДМС в Одеській області та Любашівського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області вести облік відносно ОСОБА_3 – за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних, в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2018 року.

Суддя О.А. Левчук

.